Сайт StopOdrex з історіями пацієнтів скандальної клініки Odrex відновив роботу

Сайт StopOdrex, де публікують історії людей про досвід лікування в одеській клініці Odrex, відновив роботу на новому домені після трьох блокувань. Про це повідомила співзасновниця руху активістів Христина Тоткайло, повідомляє УНН.

Платформа StopOdrex, яку створили родини померлих пацієнтів та люди, що вважають себе постраждалими від лікування у клініці Odrex, запрацювала. Тепер комунікація руху активістів та небайдужих відбувається одразу через два майданчики: сайт і Telegram-канал. Про це активістка руху Христина Тоткайло повідомила на своїй сторінці у Facebook.

Після трьох блокувань і спроб знищити нашу платформу з історіями людей про негативний досвід лікування в клініці Odrex – нам вдалося відновити роботу сайту. Це означає, що тепер у нашого руху StopOdrex є одразу два майданчики для комунікації: сайт та Telegram-канал

Як раніше повідомляв УНН, сайт StopOdrex тричі припиняв роботу після звернень компаній, пов’язаних із клінікою Odrex. Після чергового блокування активісти запустили Telegram-канал, щоб зберегти можливість швидкої комунікації з людьми, які хочуть поділитися власним досвідом лікування.

Після відновлення роботи сайту, за словами Христини Тоткайло, платформа продовжить виконувати свою головну функцію – збір історій людей та інформування про перебіг кримінальних проваджень і суспільної дискусії навколо "Справи Odrex".

На сайті StopOdrex, як і раніше, ми публікуємо історії людей, які постраждали від лікування в одеській клініці "Одрекс" та історії родин пацієнтів, яких вже немає в живих, але рідні яких хочуть розповісти про трагедію. Усі ваші історії, задля безпеки, публікуються виключно анонімно, а персональні дані не розголошуються. Ми створили ці ресурси, щоб правда не зникла. Щоб люди, які втратили близьких або здоров’я, більше не залишалися наодинці зі своїм болем. А також, аби запобігти майбутнім трагедіям

Зазначимо, рух StopOdrex це громадська ініціатива родин померлих пацієнтів клініки Odrex та людей, які вважають себе постраждалими від лікування там. Головною метою руху, як заявляють самі активісти, є збір свідчень, взаємна підтримка постраждалих та інформування суспільства про перебіг так званої "Справи Odrex".

Нагадаємо

Поштовхом до початку активного публічного висвітлення "Справи Odrex" стала смерть у стінах клініки бізнесмена-девелопера Аднана Ківана. Відомо, що у травні-жовтні 2024 року він проходив там лікування. По факту його смерті було повідомлено про підозру у неналежному виконанні професійних обов’язків, що спричинило смерть пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України) двом лікарям. 

Пізніше зʼясувалося, що йдеться про завідувача хірургічного відділення Віталія Русакова та лікаря-онколога Марину Бєлоцерковську, яку звільнили з Odrex майже одразу після смерті Аднана Ківана. Слідчі, спираючись на висновки експертизи, вважають, що дії цих двох лікарів призвели до смерті пацієнта.

Після того, як українські ЗМІ почали активно висвітлювати резонансну смерть бізнесмена в клініці Odrex, дедалі більше людей наважились публічно розповісти про власний досвід лікування у цьому медзакладі та про кримінальні провадження, в яких фігурує клініка.

Зокрема, стало відомо, що на сьогодні відкрито щонайменше 10 кримінальних проваджень, у яких фігурує скандальна Odrex. Вони розслідуються за різними статтями Кримінального кодексу України, зокрема за фактами можливого шахрайства, неналежного виконання професійних обов’язків медичними працівниками та умисного вбивства.

Резонансу навколо історій пацієнтів також додав документальний фільм "Осине гніздо", який став одним із перших масштабних публічних свідчень про лікування у приватній одеській клініці. У фільмі люди, які вважають себе постраждалими та родичі тих, кого не вдалося врятувати після лікування, вперше відкрито розповіли свої історії у надії домогтися справедливості та застерегти інших від можливих трагедій.

Однією з героїнь фільму стала Світлана Гук, яка втратила чоловіка після лікування в Odrex. За її словами, чоловік звернувся до клініки з пухлиною тимуса. Йому пообіцяли "нескладну операцію", однак під час лікування була проведена повна торакотомія, після якої почалися тяжкі ускладнення. Пацієнта підключили до апарата "штучної нирки", а щоденні рахунки за перебування в клініці, за словами жінки, сягали 80–90 тисяч гривень.

Найбільш шокуючим моментом, як розповідає вдова, стало те, що коли вона зайшла до палати чоловіка, там було холодно "як у морозильній камері", а під його ковдрою працював нагрівач повітря. Світлана переконана, що клініка продовжувала утримувати тіло її чоловіка на апаратах уже після клінічної смерті, щоб виставити більший рахунок, адже перебування в приватному медзакладі тарифікується подобово.

Після смерті чоловіка жінка не змогла сплатити виставлений рахунок, після чого, за її словами, клініка подала на неї до суду та почала чинити тиск. Вдова розповідає, що психологічний тиск був настільки сильним, що вона навіть замислювалася про самогубство.

Ще одну історію у фільмі розповідає пацієнт Володимир. Він звернувся до клініки для проведення нескладної запланованої операції, однак уже наступного дня після хірургічного втручання його стан різко погіршився. Згодом з’ясувалося, що легені чоловіка уражені на 85%, хоча причиною звернення до клініки не були проблеми з дихальною системою.

Родині пацієнта лікарі Odrex пояснили це зараженням бактерією Serratia marcescens, яка може передаватися через нестерильне обладнання або брудні руки. Стан пацієнта стрімко погіршувався, він майже не міг дихати і був введений у медичну кому.

Лікування вимагало значних витрат, і врешті у родини закінчилися кошти. Тоді, за словами дружини Володимира, Odrex запропонував "вимикати світло" – тобто відключити чоловіка від апаратів і змиритися з тим, що його врятувати неможливо. Попри це, Володимир вижив, однак вийшов з клініки з суттєво підірваним здоров’ям і значною втратою ваги. При цьому у виписці, за словами родини, не було згадки про зараження інфекцією.

Ще однією героїнею фільму стала киянка Христина Тоткайло – нині співзасновниця платформи StopOdrex. У її батька діагностували онкологічне захворювання. Консиліум медиків у клініці "Феофанія" дійшов висновку, що агресивна хіміотерапія до проведення хірургічного втручання є небезпечною для пацієнта.

Втім, хірург Ігор Бєлоцерковський, який також був присутній на консиліумі, запропонував продовжити лікування в одеській клініці Odrex, де працює його дружина, онколог Марина Бєлоцерковська.  

Після прибуття до Одеси батькові Христини призначили п’ятиденний курс агресивної хіміотерапії і одразу планували другий. Пацієнтові встановили гастростому, яка потребувала щоденного догляду, однак, за словами доньки, лікарі практично не контролювали її стан. До моменту виписки в місці встановлення гастростоми утворився наскрізний отвір, через який витікала їжа.

Після повернення до Києва стан батька Христини різко погіршився: відмовили нирки, з’явилися численні ускладнення. На повідомлення родини про критичний стан помічниця лікарки Бєлоцерковської, за словами Христини, відповіла, що родина написала їй у вихідний день і всі питання слід вирішувати в понеділок.

Родина витратила на лікування понад 250 тис. грн, однак врятувати батька не вдалося – він помер. Христина Тоткайло переконана, що призначення агресивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших лікарів стало фатальною помилкою.

Автори фільму наголошують, що масштаб подібних історій свідчить про системний характер проблеми, яку, на їхню думку, мають розслідувати правоохоронні органи та перевірити профільні державні інституції.