Російські НПЗ один за одним опиняються під атакою ЗСУ. Чи може Україна дістати решту?
Київ • УНН
Українські далекобійні дрони системно уражають російські НПЗ, а розвиток DeepStrike відкриває для України нові цілі в глибині росії.
Українські далекобійні дрони продовжують системно атакувати ключові підприємства нафтопереробної галузі (НПЗ) росії. При цьому йдеться вже не лише про окремі атаки, бо частина підприємств зазнає повторних ударів, і країна-агресор змушена одночасно ремонтувати пошкоджені потужності та намагатися компенсувати їхню роботу за рахунок інших заводів. УНН разом з експертами дослідив, наскільки далеко Україна здатна розширити далекобійні санкції.
Деталі
Лише у серпні було зафіксовано 18 ударів по російським нафтопереробним заводам. Зокрема, 28 серпня українські військові далекобійними БПЛА FP-1 атакували ярославський НПЗ, який входить до п'ятірки найбільших заводів росії за обсягом первинної переробки нафти. Окрім того, за минулий тиждень був уражений пермський НПЗ ("Лукойл-Пермнафтооргсинтез"), він втратив близько 86% потужностей переробки і наразі зупинений. Далекобійні дрони FP-1 також атакували "Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез" у кстово нижньогородської області, який є 4-м за обсягом переробки. Робота заводу також була зупинена.
За роки повномасштабної війни українські далекобійні спроможності дуже змінилися. Військовий експерт Олександр Коваленко нагадав, у 2022 році йшлося про значно менші дистанції.
"Ми починали з ударів на тактичному рівні - у межах приблизно 50 кілометрів від українського кордону… За наступні роки характеристики наших далекобійних дронів суттєво змінилися. Сьогодні ми можемо говорити про апарати, які здатні долати відстань майже у 3000 кілометрів і навіть більше. При цьому масштабувалося не лише технічне оснащення, а й саме застосування цих засобів. Майже щоночі відбуваються системні удари, які не дозволяють росії повноцінно відновлювати роботу тих підприємств і виробничих майданчиків, по яких завдаються удари", - зазначив експерт.
Фактично головна зміна - це те, що далекобійний удар перестав бути одиничною демонстрацією можливостей і став системним інструментом. Особливо це помітно на прикладі НПЗ.
"Якщо говорити про НПЗ, то це вже не історія про один удар і подальше очікування, поки завод відновиться. Ми діємо крок за кроком - один удар, потім наступний, потім ще один. У результаті основні виробничі майданчики поступово виводяться з ладу, а росія не отримує достатньо часу для того, щоб повернути їм повну функціональність. Тобто Україна вже вийшла на рівень, коли може системно утримувати російські підприємства в стані неповної або обмеженої функціональності. І цю спроможність можна масштабувати на інші напрямки. Саме в цьому я бачу головну зміну порівняно з початком повномасштабної війни", - наголосив Олександр Коваленко.
Українські військові також відзначають, що ще два роки тому не було таких можливостей ураження на таку дальність. Проте зараз, ці спроможності розвиваються, а удари несуть стратегічно великий і довготривалий ефект у плані впливу на противника.
Енергетичний експерт, професор Полтавської політехніки Станіслав Ігнатьєв додав, що наразі вже можна говорити про системний фактор, який впливає на функціонування російської нафтопереробної галузі в цілому.
"Умовно можна говорити про три стадії цієї кампанії. Спочатку удари створювали локальні проблеми окремих заводів. Потім вони почали впливати на регіональні паливні баланси. Зараз ми бачимо третю стадію, коли одночасно виникають проблеми з переробкою, міжрегіональною логістикою, запасами пального, експортом та ремонтами обладнання", - наголосив він.
За його словами, російська нафтопереробна система вже втрачає резерв стійкості - кожне наступне ураження відбувається в ситуації, коли частина інших підприємств уже ремонтується або працює зі зміненим технологічним режимом.
"Саме повторність атак, на мій погляд, має найбільший довгостроковий ефект. Після першого удару підприємство проводить дефектацію, замовляє обладнання, мобілізує ремонтні бригади, перебудовує технологічну схему. Через кілька тижнів або місяців частина потужностей може бути відновлена. Але якщо підприємство уражається повторно після часткового відновлення, економіка ремонту принципово змінюється. Виникає те, що я назвав би ефектом накопичення технологічних втрат. Наприклад, після першої атаки зупинена установка первинної переробки. Завод переводить потоки на іншу установку. Після наступної атаки пошкоджується установка вторинної переробки. Ще одна атака може зачепити енергозабезпечення, резервуарний парк або залізничну естакаду. Формально НПЗ продовжує існувати і навіть може щось виробляти. Але його технологічна ефективність поступово знижується", - пояснив Станіслав Ігнатьєв.
Він пояснив, що ремонт одного великого НПЗ - це нормальна промислова задача, але одночасний ремонт десяти підприємств - це вже проблема. Додатково ситуацію ускладнюють санкції, оскільки вони ускладнюють заміну іноземного обладнання.
"Третій фактор - необхідність тримати резерв. У нормальних умовах резервні потужності дозволяють пережити плановий ремонт одного заводу. Але якщо резерв постійно використовується для компенсації аварійних зупинок, він перестає бути резервом. Саме тому повторні атаки значно небезпечніші для системи, ніж одна дуже масштабна атака", - додав професор.
Які дрони забезпечують цю спроможність?
У той же час масштабування ударів по обʼєктах у глибині росії залежить не лише від дальності польоту окремого дрона, а й від можливості виробляти і застосовувати їх у великій кількості.
У відповіді на запит УНН Генштаб назвав типи ударних БпЛА, які найчастіше застосовують для виконання завдань підрозділи сил оборони: FP-1, Ан -196, RS-1 "Барс", Січень , RZ-100 "Морок", Міч-2000.
"За період з початку 2026 року найбільшу частку успішних виконаних бойових завдань має БпЛА типу FP-1 за рахунок відносно високої ефективності та масовості застосування. Кількість застосованих БпЛА типу FP-1 вдвічі перевищує загальну кількість застосованих інших основних ударних БпЛА. Тобто, в кількісному рейтингу успішності виконаних бойових завдань БпЛА типу FP-1 впевнено займає перше місце", - зазначили у Генштабі.
FP-1 виробляє українська компанія Fire Point. FP-1 зарекомендував себе як ефективний БПЛА для ударів по об'єктах у глибокому тилу росії. Як заявили в компанії, остання його модифікація здатна долати відстань 3400 км.
Чи можуть українські дрони дістати решту НПЗ?
ППО та засоби РЕБ країни-агресора залишаються серйозними викликами, адже українські далекобійні дрони не є системою, яку неможливо перехопити.
"Якщо говорити про дальність, то тут передусім йдеться про технічне питання. Щоб дрон летів далі, йому потрібен достатній запас пального, економний двигун та паливна система, яка мінімально споживає це пальне. Якщо ці характеристики покращувати, дальність можна збільшувати… Водночас збільшення дальності - це лише один елемент. Не менш важливими залишатимуться планування маршрутів, розвідка і кількість дронів. Чим більшу кількість апаратів ми можемо одночасно використовувати, тим складніше противнику їх перехоплювати і тим вищою стає ймовірність досягнення необхідного результату", - зазначив Олександр Коваленко.
На його думку, українські дрони у перспективі долатимуть ще більші відстані, ніж є зараз.
"Я не здивуюся, якщо наприкінці 2026 року ми будемо говорити про українські дрони, які подолали близько 4000 кілометрів від українського кордону і завдали удару по якомусь НПЗ в глибокому тилу росії. І навіть можливість долетіти в перспективі до Владивостока я не вважаю чимось фантастичним. Це цілком реалістична перспектива з погляду розвитку характеристик таких систем. Особливо якщо враховувати Сибір. Це фактично велика біла пляма з точки зору російської протиповітряної оборони. Там значно менша щільність ППО, немає можливості так само щільно прикрити величезну територію. Тому подолати таку відстань може бути не настільки складно, як здається, якщо дрон успішно проходить основні райони, де зосереджені російські засоби ППО", - наголосив експерт.
Олександр Коваленко також додав, що росії дуже дорого обходиться протидія українським атакам. Наприклад, ракети для російських зенітних комплексів коштують значно дорожче за українські далекобійні дрони. Тому навіть з економічної точки зору для країни-агресора перехоплення великої кількості таких апаратів є дуже затратним процесом.
Саме тут далекобійна кампанія переходить у площину "війни на виснаження".
"Оцінювати ефективність українських далекобійних ударів лише за кількістю безпосередніх влучань неправильно. Треба враховувати весь комплекс наслідків: витрати росії на перехоплення дронів, необхідність ремонту пошкоджених підприємств, втрати від простою виробництва, порушення логістики та додаткові бюджетні витрати", - наголосив експерт.
Таким чином, сьогодні для України дедалі менше російських НПЗ залишаються недосяжними цілями. А системність ударів означає, що для росії проблема полягає вже не лише в самих окремих атаках, а в постійному скороченні можливості для відновлення нафтопереробної галузі.
"Кримський рубильник off"
Варто зазначити, що далекобійна кампанія України не обмежується лише російськими НПЗ. Вона паралельно розгортається на тимчасово окупованих територіях України. Командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді 28 серпня повідомив, що лише протягом 26-28 серпня "Птахи СБС" відпрацювали 21 енерговузол та Луганську ТЕС у Щасті.
Серед заявлених уражених об’єктів - підстанції потужністю 220, 150 та 110 кВ на окупованих територіях Луганської, Донецької, Херсонської областей та Криму, а також низка газорозподільних станцій.
За даними Бровді, від початку операції СБС "Кримський рубильник off" - відпрацьовано вже 315 енерговузлів у Криму та на інших тимчасово окупованих територіях. Про те, як Крим пережив цьогорічний літній сезон детальніше розповімо в наступній публікації.