Аграрна наука під загрозою: чому вилучення земель у НААН − стратегічна помилка на рівні держави

Національна академія аграрних наук України (НААН) опинилася у протистоянні з Фондом державного майна України (ФДМУ), який ініціював передачу понад 135 тис. га земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні наукових установ та підприємств Академії, до державного підприємства "Резерв" − для подальшої здачі їх в оренду. Формальною причиною названо "неефективне використання", однак фактично під загрозою опиняється унікальна наукова інфраструктура, яка десятиліттями формувала інноваційний потенціал українського аграрного сектору. Окремі дослідження мають цикл до 10–15 років, а їхні результати є критично важливими для збереження національного суверенітету у сфері агровиробництва, пише УНН.

Аграрна наука під прицілом: що стоїть за рішенням вилучити землю

ФМДУ оприлюднив офіційну заяву, в якій апелює до того, що землі не вилучаються з державної власності, але приноситимуть більші надходження до державного бюджету. Фонд прямо вказує, що за 2024 рік 276 тис. га, якими користується НААН, принесли 3,4 млрд грн виручки − що, за їхньою логікою, "в рази менше", ніж приватний сектор. Насправді за формулюванням "неефективність" ховається глибоке нерозуміння специфіки наукової аграрної діяльності.

У НААН пояснюють, що землі, які зараз під загрозою вилучення є основою роботи 42 наукових установ та 63 державних підприємств НААН, серед яких − дослідні господарства, наукові інститути, національні наукові центри. Йдеться про полігони для селекційної роботи і створення нових сортів сільськогосподарських культур, території для вирощування елітного насіння, апробації новітніх агротехнологій, збереження й розвитку бази генетичних ресурсів рослин і тварин.

Вирощено в Україні: не комерція, а стратегічна інфраструктура

Для прикладу, саме Національна академія аграрних наук України є одним із ключових укладачів Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. За останні десятиліття науковці НААН досягли вражаючих результатів у селекційній роботі:

• понад 120 сортів пшениці − адаптованих до українських ґрунтово-кліматичних умов;
• понад 120 гібридів кукурудзи − різних груп стиглості та напрямів використання;
• понад 100 сортів картоплі − включно з високоврожайними і стійкими до хвороб;
• близько 500 сортів та гібридів овочевих і баштанних культур;
• близько 200 сортів плодових і ягідних культур;
• понад 150 сортів і гібридів інших основних сільськогосподарських культур, зокрема: цукрових буряків, ячменю, вівса, рису, гречки, сої, проса, люцерни та конюшини.

Фактично, сфера діяльності НААН охоплює весь цикл наукового забезпечення агропромислового комплексу України − від фундаментальних досліджень у селекції та генетиці до впровадження інноваційних технологій у виробництво. Досягнення науковців Академії не лише забезпечують аграріїв якісним вітчизняним посівним матеріалом, а й формують основу аграрної самодостатності України, істотно зменшуючи залежність від імпортних сортів, гібридів і технологій.

Простими словами, функціонування системи НААН є реальним інструментом завдяки якому українські фермери мають своє, якісне насіння й сучасні технології, які добре підходять до нашої ґрунту й клімату. Це означає, що вони можуть вирощувати більше, витрачаючи менше − без потреби купувати дороге імпортне насіння чи додаткову хімію. Тобто наш агросектор тримає планку та конкурує на світовому ринку. 

Серед таких досягнень − сорти озимої пшениці "Українка 0246" та "Миронівська 808". Їх уже висівають на понад 1,5 мільйона га по всій країні. Ці сорти  стійкі до хвороб, адаптовані до реальних умов і дають стабільний урожай навіть тоді, коли рік не надто вдалий. Якісне зерно made in Ukraine − це не мрія, це вже наша реальність.

Крім роботи з зерновими, овочевими та кормовими культурами, НААН також є власником унікальних національних колекцій плодово-ягідних дерев і лікарських рослин. На базі академічних установ не лише зберігаються ці колекції, а й активно розмножуються високоякісні саджанці, придатні для промислового вирощування та оновлення садів.

Колекції, які не мають дублікатів: унікальна спадщина під загрозою

Особливу цінність мають зразки, вивезені та збережені після окупації росією Кримського півострова. Вони були врятовані з наукових садів і колекцій, що існували на території півострова, та інтегровані у систему розведення та вирощування НААН на підконтрольній території.

Одна з таких колекцій, що налічує близько 20 сортів дерев, зокрема плодових і лікарських культур, розміщена на земельних ділянках Інституту садівництва НААН. Саме ці ділянки також потрапили до переліку тих, що можуть бути вилучені на користь державного підприємства "Резерв". На цій території для колекції роками створювались необхідні умови: спеціальні схеми посадки, системи зрошення та поливу, захист від граду, контроль температурного режиму та ґрунтової вологості. Ці фактори критично важливі для підтримки життєздатності рослин і збереження їхніх генетичних властивостей.

Фізичне перенесення колекції на іншу локацію практично неможливе. Навіть якщо така спроба буде реалізована, складно уявити її вартість − і фінансову, і наукову. Адже в цьому випадку потрібно зберегти не лише самі рослини, а й їхню кореневу систему, мікрофлору ґрунту, умови пророщування і вегетації. Усе це − тонкі, багаторічно відпрацьовані механізми, які не можна просто "перевезти".

Вибір насправді простий: або зберегти унікальну національну спадщину, яку можна розвивати і передавати наступним поколінням, або знищити її заради короткострокового і зовсім не гарантованого прибутку, що не йде у жодне порівняння з цінністю збереженого.

Крім того, НААН зберігає такі елементи українського аграрного сектору, як географічний бренд "Мелітопольська черешня", яка добре відома не лише в Україні, а й за її межами. Окупанти вже привласнюють  бренд собі, тому збереження та розвиток подібних сортів − це частина культурної й економічної спадщини України, яка має значення не менше, ніж промислові потужності чи експортний потенціал.

Забрати землю = знищити систему дослідного тваринництва

Інший напрям роботи фахівців НААН – розвиток тваринництва. Науковці академії працюють над створенням нових порід великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці та риби. Особливу увагу приділяють вивченням потреб для потужностей фермерств замкнутого циклу – коли все, від народження тварини до виробництва м’яса чи молока, відбувається в межах одного господарства. Такі ферми можуть вирощувати десятки тисяч голів і не залежать від імпортних постачань.

Якщо у цих підприємств забрати землю, під загрозою опиниться все племінне тваринництво. Сьогодні на базі підприємств НААН утримується понад 18 тис. голів великої рогатої худоби, майже 10 тис. свиней, близько 2 тис. овець і понад тисячу голів птиці. Усе це потребує кормів, які вирощують на власних полях, і простору для забезпечення належних умов утримання.

Це не комерційне фермерство, а наукова база, яка дозволяє Україні розвивати власну селекцію, зберігати породи, бути незалежною у виробництві продуктів тваринництва й підтримувати продовольчу безпеку. Якщо ж тваринництво доведеться одномоментно згорнути, це може спричинити не тільки втрату роками створеного ресурсу, а й екологічні проблеми.

А що в ЄС?

У той час як Національна академія аграрних наук України перебуває в стані невизначеності й фактично терору через загрозу масового вилучення земель, провідні європейські країни, навпаки, активно інвестують у розвиток саме тієї діяльності, яку НААН забезпечує в Україні. Мова знову ж таки про аграрну науку, селекцію, біоекономіку, розвиток сільських територій, підтримку тваринництва і забезпечення продовольчої безпеки.

Наприклад програма досліджень та інновацій ЄС "Horizon Europe" на 2021–2027 роки передбачає виділення 10 млрд євро на проєкти, пов'язані з харчуванням, сільським господарством, розвитком сільських територій та біоекономікою.

На рівні національних прикладів − у 2023 році уряд Німеччини витратив 658,23 млн євро на дослідження та розробки в аграрному секторі, що є найвищим показником серед європейських країн. Витрати Іспанії та Італії на аграрні дослідження склали €335,69 млн та 317,29 млн євро відповідно, що свідчить про значну увагу до розвитку аграрної науки.

І поки Європа підтримує й розвиває аграрну науку, Україна ризикує втратити її через рішення, які не враховують ані наукової, ані продовольчої логіки. Вилучення земель у НААН – це не просто адміністративний крок, це символічна відмова від власної аграрної моделі на користь зовнішньої залежності.

Замість висновків: земля – це більше ніж ресурс

На тлі європейських прикладів зрозуміло: інвестувати в аграрну науку – це норма для розвинених країн. А знищувати її – це шлях до технологічної відсталості та продовольчої вразливості.

Таким чином, вилучення земель у Національної академії аграрних наук України, несе глибокі й небезпечні наслідки.  Протягом багатьох років українці звикли сприймати свою країну як аграрну – з родючими землями, сильним сільським господарством і власною науковою базою в цій сфері, однак зараз є ризик втратити контроль над власним продовольчим сектором, можливістю розвивати власні сорти, технології та породи. Весь ланцюг – від наукових розробок до виробництва – може опинитися під зовнішнім впливом та залежністю від імпортної моделі аграрного виробництва – це вища собівартість, нижча якість, втрата робочих місць, посилення зовнішньої залежності.

Наука має працювати на країну, а не відходити в тінь через відсутність доступу до ресурсів. У час війни, коли кожен гектар і кожна розробка мають значення, знищення аграрної науки – не шлях до ефективності, а прямий удар по національній стійкості. НААН дійсно потребує розвитку й оновлення, але не позбавлення землі. Бо земля – це більше ніж ресурс чи територія, – це інструмент, на якому тримається продовольча безпека, незалежність і майбутнє держави.