Віцепремʼєр Кулеба намагається призначити голову Державіаслужби до поновлення відкритого конкурсу. У чому причина

Віцепрем'єр з відновлення України – міністр розвитку громад та територій України Олексій Кулеба поспішає з кадровим рішенням, яке може мати довгострокові негативні наслідки для національної безпеки та майбутнього української авіації. Йдеться про просування кандидатури Ігоря Зелінського на посаду голови Державної авіаційної служби України без проведення відкритого конкурсу. Очевидно головна причина такого поспіху – заплановане відновлення обов’язкових відкритих відборів уже з літа, що практично унеможливить "тихе" призначення "своїх" людей на посади, пише УНН.

Закон дозволяє, але не зобовʼязує

Після початку повномасштабного вторгнення обов’язкові конкурси на державні посади були скасовані. Це дало Уряду інструмент швидких кадрових рішень в умовах воєнного стану. 

У Національному агентстві України з питань державної служби (НАДС) в коментарі УНН пояснили, що хоч зараз обовʼязкові конкурси на держпосади скасовані, однак це не є перешкодою для відкритого відбору. 

"Є закон про правовий режим воєнного стану, де передбачено, що, зокрема, на посади державної служби призначаються без проведення конкурсу. Тому обов'язковості конкурсу немає. А там вже, як призначають, чи це буде співбесіда чи щось інше, це нічим не передбачено", - розповіли в НАДС.

У Нацагентстві також додали, що у будь-якому разі кандидат повинен відповідати вимогам, встановленим законодавством.

Це означає, що станом на сьогодні профільне відомство самостійно визначає чи проводити відкритий конкурс на посади чи брати на роботу чиновників за співбесідою. Однак цей тимчасовий механізм дедалі частіше використовується не для посилення інституцій, а для уникнення публічної перевірки кандидатів. І очевидно ним вирішив скористатися й віцепремʼєр Олексій Кулеба. 

До того ж планується відновлення проведення відкритих конкурсів на держпосади вже в червні-вересні цього року. Відповідний законопроєкт планує розглянути парламент найближчим часом.  Тож Кулеба розуміє, що залишилось не так багато часу до відновлення конкурсів, і в разі залишення керівництва Державіаслужби виконуючим обовʼязки голови, він буде змушений оголосити відкритий відбір.

У разі відкритого конкурсу кандидат був би змушений публічно пояснювати свої дії на посаді заступника голови відомства, відповідати на запитання громадськості та експертного середовища, а також проходити оцінку доброчесності. За таких умов його шанси виглядали б, м’яко кажучи, сумнівними.

Сумнівний управлінський "бекграунд" Зелінського

Як розповідав УНН раніше, представники українського авіаринку характеризують період роботи Зелінського на посаді заступника голови Державіаслужби (2020–2025 роки), як час системного і цілеспрямованого знищення транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося всього два, та й ті не мають льотної придатності. 

Експерти вказують, що саме за рішеннями попереднього керівництва Державіаслужби (голови регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці борти були виключені з українського реєстру та фактично перейшли під контроль росії. В цей період також були ухвалені регуляторні рішення, направлені на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що можна вважати підривом обороноздатності держави.

Окрім того, ще з 1990-х років в можна було експлуатувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової тяганини з їх переоформлення між різними відомствами, в тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки голови Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для використання транспортних літаків в інтересах України.

Втім уже через пів року, в грудні, він передумав, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Як наслідок використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковане. Окрім того, це рішення призвело до простою бортів та додаткових витрат з бюджету на їхнє утримання. 

Варто зазначити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ "Іл". Тобто будь-яка співпраця з цим російським підприємством заборонена.

Попри це Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ "Іл" від червня 2022 року.  Фактично таким чином він легалізував використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів доходу.

До того ж Зелінський проігнорував той факт, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід  літаків Іл-76 ПАТ "Іл" без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора. 

Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.

Відкритий конкурс автоматично означав би аналіз цих рішень, запити журналістів, увагу профільних експертів і громадських організацій й можливо навіть правоохоронних органів. Адже кандидати на посаду голови Державіаслужби за законодавством мають пройти спеціальну перевірку правоохоронних органів, зокрема Служби безпеки України.

У відповіді на запит УНН в СБУ зазначили, що не можуть повідомити деталей щодо перевірки діяльності Зелінського, адже ця інформація з обмеженим доступом.

Стратегічний регулятор без публічної довіри?

Державіаслужба – це не просто регулятор. В умовах повномасштабної війни вона є елементом системи національної безпеки, адже відповідає за політику у сфері використання повітряного простору, сертифікацію повітряних суден, нагляд і міжнародну координацію. У перспективі повоєнного відновлення саме цей орган може стати ключовим для повернення цивільної авіації, відновлення авіасполучення, залучення іноземних перевізників та інвесторів.

Призначення керівника такого органу кулуарно, без конкурсу і без публічної перевірки, створює серйозні ризики. По-перше, це підриває довіру до інституції з боку суспільства та міжнародних партнерів. По-друге, це фактично консервує старі управлінські підходи, які вже викликали питання щодо доброчесності та можливої шкоди національним інтересам.

Тож поспіх віцепремʼєра Кулеби із призначенням очільника Державіаслужби виглядає як спроба зафіксувати контроль над стратегічним органом до моменту, коли правила гри зміняться, бо відновлення конкурсів означатиме втрату можливості одноосібно впливати на їх результат.

УНН запитав у віцепремʼєра, чому він обрав саме Зелінського кандидатом на посаду голови Державіаслужби, однак Кулеба уникнув відповіді переадресувавши запитання своїй "правій руці" - заступнику міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Сергію Деркачу.

Той своєю чергою підтвердив стратегічне значення авіарегулятора для держави і запевнив, що Зелінський є найкращою кандидатурою.

"…Ми сьогодні якраз пропрацьовуємо всі кадрові рішення, щоб знайти найкращих кандидатів, які в нас мають досвід взагалі роботи в авіації, для того, щоб ми прийняли найкращі кадрові рішення", - пояснив заступник Кулеби.

З таким послужним списком Зелінського, якого, до речі у лютому 2025 року Кулеба звільнив з посади заступника голови Державіаслужби, навіть страшно уявити, хто ще був серед претендентів.

До речі, УНН намагався отримати коментар самого кандидата Ігоря Зелінського, однак попри його обіцянки поспілкуватися, на звʼязок він досі не вийшов. 

Поки зрозуміло одне – використання воєнного стану як ширми для уникнення публічного відбору лише посилює підозри щодо мотивів такого призначення. З огляду на критичну важливість Державіаслужби для національної безпеки, оборони та майбутнього економічного відновлення, її очільник мав би обиратися виключно на відкритому й прозорому конкурсі. А кандидатура переможця мала б бути без сумнівного управлінського спадку, не викликати запитань до доброчесності та з повною відповідністю вимогам законодавства

Питання призначення осіб, причетних до можливого фінансування військово-промислового комплексу держави-агресора, не може вирішуватися в режимі "ручного управління". Воно потребує системного підходу, прозорості та обов'язкового залучення відповідальних за національну безпеку інституцій. Лише так можна гарантувати об'єктивність оцінки та запобігти призначенню на стратегічні посади осіб, дії яких становлять загрозу обороноздатності країни.