День пам’яті Героїв Крут: історія, сенс і як вшановують в Україні

29 січня в Україні вшановують День пам’яті Героїв Крут – оборонців Української Народної Республіки, які у 1918 році стримали наступ більшовицьких сил на Київ біля залізничної станції Крути, передає УНН.

Дата давно вийшла за межі шкільного параграфа. Тепер цей день про ціну державності, про готовність суспільства до оборони й про те, як легенди інколи підміняють складну, але потрібну правду.

Передісторія: як фронт наблизився до Києва

Наприкінці січня 1918 року запеклі бої точилися за станцію Бахмач. Українські частини були змушені відступити до Крут, куди спрямували підкріплення: підрозділи Першої Української юнацької школи ім. Богдана Хмельницького та добровольчий Помічний студентський курінь. Цей момент важливий для розуміння подій: Крути не були романтичним вчинком студентів, як це часом можна прочитати у художній літературі.  Йшлося про епізод оборони в умовах браку часу, сил і налагодженого командування.

Що сталося під Крутами

Бій відбувся 29 січня 1918 року на Чернігівщині, між Ніжином і Бахмачем. За даними Українського інституту національної пам’яті, з українського боку під Крутами перебувало до 520 вояків і юнаків, озброєних, зокрема, до 16 кулеметами та однією гарматою на залізничній платформі. Проти них наступали більшовицькі підрозділи чисельністю понад 4 тисячі осіб, із артилерією та бронепотягами.

Вояки тримали позиції насамперед для того, щоб виграти час. Після кількагодинного бою частині українських підрозділів вдалося відійти, пошкодивши інфраструктуру, щоб уповільнити просування ворога. Історики підкреслюють: затримка наступу мала політичне значення для УНР у той момент, коли дипломатія намагалася закріпити суб’єктність України на міжнародній арені.

Чому саме 29 січня стало днем пам’яті

День пам’яті Героїв Крут відзначають щороку 29 січня – у річницю бою. На державному рівні вшанування почали координувати ще у 2003 році урядовим розпорядженням щодо пам’яті Героїв Крут, а щорічне відзначення подвигу закріпили постановою Верховної Ради у 2013 році.

Окремим символом стала трагічна історія полонених. Після бою частина юнаків потрапила в полон і була розстріляна біля станції. У березні 1918 року їхні тіла перевезли до Києва та урочисто поховали на Аскольдовій могилі. Тоді ж з’явилися культурні рефлексії цієї події, зокрема поезія Павла Тичини "Пам’яті тридцяти".

Зручні, але неточні міфи про Крути 

Найвідоміший штамп про Крути – "300 студентів-спартанців". Український інститут національної пам'яті (УІНП) наголошує: зі сторони України було близько 500 захисників, і це були не лише студенти, а також курсанти та старшини. Так само некоректним є уявлення, що "всі загинули": втрати були тяжкими, але частина підрозділів відійшла.

Окрема лінія міфотворчості пов’язана з радянським періодом, коли подію або замовчували, або перетворювали на набір штампів. Освітні огляди підкреслюють: радянська інтерпретація, зокрема, підживлювала уявлення про "дітей" замість військових і курсантів, хоча реальний склад оборонців був іншим.

День пам'яті Героїв Крут у сучасній Україні 

У ХХІ столітті дата сприймається крізь призму "ціни часу" й нагадує про вразливість молодої держави, коли суспільство ще не встигло зібрати інституції, армію та управління в єдиний механізм. Саме тому навколо Крут так легко народжуються політичні трактування: одні роблять із події суцільний пафос, інші – суцільну зраду. 

Дослідники історичної пам’яті не раз звертали увагу: міф може працювати як символ, але стає токсичним, коли підміняє аналіз причин і наслідків. І ще один урок, який звучить максимально сучасно: пам’ять вимагає точності. Коли факти розмиваються, їх швидко займає пропаганда, а це завжди працює проти суспільства.

29 січня традиційно проходять церемонії покладання квітів, уроки пам’яті, лекції та виставки, зокрема на місці бою біля меморіального комплексу на Чернігівщині. За описом УІНП, комплекс включає кілька об’єктів: курган із 10-метровою червоною колоною, водойму у формі хреста, відтворення залізничної платформи та музейні вагони-зали з експозицією. Ідея створення меморіалу визрівала ще з 1990-х, а нинішній комплекс став частиною системної роботи з національною пам’яттю.