Defence City дає переваги підприємствам ОПК, але потребує гнучкіших умов доступу - експерт

Спеціальний правовий режим Defence City відкриває для підприємств оборонно-промислового комплексу низку суттєвих переваг, однак у нинішньому вигляді не є універсальним рішенням для всіх гравців ринку. Про це в коментарі УНН розповів економіст та авіаційний експерт, менеджер авіаційного сектору Богдан Долінце.

Defence City чи Дія.City

За словами експерта, однією з ключових особливостей є те, що підприємство ОПК фактично не може одночасно перебувати у двох спеціальних режимах. Ідеться про Дія.City та Defence City.

"Цей спецрежим – Defense City, він, у принципі, дає багато суттєвих переваг для підприємств оборонно-промислового комплексу. Але частина компаній все ж таки не розглядає його для переходу у зв'язку з тим, що він не дозволяє фактично бути компанії в обох режимах, тобто в режимі Дія.City і Defense City. Тому кожна компанія виходить зі своїх пріоритетів та ухвалює рішення щодо того чи іншого режиму", – пояснив Долінце.

Окрім податкових та митних стимулів, Defence City передбачає можливість обмеження доступу до інформації про підприємство у публічних реєстрах. Це, на думку Долінце, з одного боку, підвищує безпеку виробників в умовах війни, роблячи їх менш помітними для ворога. Але з іншого створює ризики потенційного використання спецрежиму компаніями, які не мають прямого стосунку до сектору безпеки та оборони.

За словами експерта, вже є компанії, які оцінили Defence City і вирішили залишатися в інших режимах оподаткування. "Тому сказати, що режим Defense City прямо впливає на спроможності компанії виробляти чи розробляти ці чи інші продукти, напевне, не можна. Тобто компанії в різних режимах можуть здійснювати цю діяльність, по-перше. По-друге, це буде впливати лише на стимули, і в деяких випадках існує можливість, що той же режим Defense City може бути навіть менш сприятливий для розвитку компанії, ніж інші режими", - пояснив він.

Брак стимулів для локалізації виробництва

Долінце додав, що на сьогодні у Defence City відсутня частина інструментів, які могли б зробити його по-справжньому привабливим для масштабування виробництва.

"Коли ми говоримо про режим Defense City, необхідно розуміти, що, на жаль, багато стимулюючих інструментів, які б могли зробити цей режим дійсно дуже привабливим для оборонних підприємств, у ньому ще не передбачені. Можливо, вони з'являться в майбутньому. Це, у першу чергу, пов'язано, наприклад, з певними інструментами стимулювання оборонних підприємств", - зазначив експерт.

Зокрема, ідеться про податкові стимули для імпорту компонентів та обладнання для зброї та техніки, яку використовують Збройні сили України. Нині, за словами Долінце, на імпортні комплектуючі для оборонної техніки не розповсюджується ПДВ, тоді як український виробник, який виготовляє аналогічні компоненти всередині країни, змушений закладати у вартість продукції цей податок.

"Це, фактично, робить умови для українських виробників менш привабливими, ніж, наприклад, коли вони ці компоненти купують за межами України. Це не стимулює розвиток або локалізацію тих чи інших технологій і компонентів", - вважає Долінце. 

Формальні бар'єри для потенційних резидентів

Авіаційний експерт зазначає, що Defence City є новою ініціативою, яка поки не ідеально налаштована. На його переконання, законодавець має враховувати реалії українського ринку та адаптовувати критерії доступу підприємств до цього спецрежиму.

Наприклад, зміни необхідні в частині норми про відсутність кримінальних проваджень, у яких фігурує потенційний резидент.

"Якщо говорити про прозорість доступу, то необхідно розуміти, що попри ті додаткові засоби або режими і стимули, які пропонує Defence City, вони мають враховувати і відповідні реалії, у тому числі самих виробників. Наприклад, якщо компанія не має підтверджених порушень саме судом, то логічно було б будь-які підозри або навіть провадження, але які не доведені чи не закриті, напевне, був би сенс їх не враховувати під час ухвалення рішень чи розгляду документів. Але тут більше питання до законодавця, яким чином було саме визначено умови режиму, і, можливо, варто було б їх переглянути", - зазначив Долінце.

Що потрібно змінити

На думку Богдана Долінце, щоб Defence City став реальним драйвером розвитку оборонних та авіаційних технологій, необхідно зокрема розширити податкові стимули для локалізації виробництва.

Окрім того, мають бути зменшені фіскальні бар’єри для закупівель виробничого та дослідницького обладнання. "Можливо, або взагалі скасувати ПДВ на таке обладнання і мита, або суттєво відтермінувати термін, коли вони мають фактично за них оплачувати. Ось це б дозволило вивільнені кошти інвестувати в розвиток нових продуктів, у першу чергу, а не в оплату тих чи інших мит", - вважає експерт.

Також необхідно переглянути критерії допуску потенційних резидентів, зокрема щодо автоматичного врахування відкритих кримінальних проваджень, у яких фігурує підприємство.

На думку експерта, також варто забезпечити баланс між безпекою та прозорістю режиму.

"Коли ми говоримо про режим Defence City, маємо розуміти, що йдеться, у першу чергу, саме про стимулювання компаній оборонно-промислового сектору розвивати свої продукти, по-перше, а по-друге, це фактично посилювати Сили безпеки і оборони країни. Це означає, що варто було б все ж таки передбачити або розширити у відповідному режимі саме ті компоненти, які призводять до такого стимулювання", - зазначив Долінце.

Таким чином, Defence City залишається перспективним, але ще не повністю доопрацьованим інструментом. Подальша адаптація його умов до реалій ринку може визначити, чи дійсно стане спецрежим системним механізмом масштабування українського оборонно-промислового комплексу в умовах війни.

Нагадаємо

В Україні запрацював спецрежим Defence City. Це елемент системної державної політики у сфері безпеки й оборони. Цей правовий режим має створити сприятливі умови для масштабування оборонного виробництва, залучення інвестицій і розвитку українського ОПК. 

Резиденти Defence City отримують комплекс економічних та операційних стимулів, які мають зменшити фіскальне навантаження та прискорити розвиток виробництва. Ідеться зокрема про звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у свій розвиток, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного податків.

Окрім того, для резидентів діятимуть спрощені митні процедури; спеціальні гарантії захисту інформації та конфіденційності даних підприємства під час дії режиму; державна підтримка релокації та підвищення захищеності виробничих потужностей у разі необхідності.

Підприємство може отримати статус резидента Defence City за умови, що юридична особа відповідає вимогам щодо частки кваліфікованого доходу (дохід від реалізації оборонних товарів власного виробництва або виконання робіт та/або надання послуг щодо оборонних товарів) за попередній календарний рік, а також стосовно такої особи відсутні обставини для дискваліфікації.

Частка кваліфікованого доходу має становити не менше ніж 75% загального доходу юридичної особи (з урахуванням винятків) і не менше ніж 50% загального доходу для суб'єктів літакобудування.

Резидентом не може бути компанія, яка зареєстрована відповідно до законодавства іноземної держави або яка порушила вимоги щодо розкриття інформації про структуру власності чи кінцевих бенефіціарів.

Не може бути включене до реєстру також підприємство, серед акціонерів/учасників якого є особи, пов’язані із державою-агресором, або стосовно якого застосовано санкції, або яке є пов’язаним із особою, стосовно якої застосовано санкції.

До Defence City не можуть увійти юридичні особи, стосовно яких протягом останніх 12 місяців було встановлено факт порушення обов’язків за державним контрактом з оборонних закупівель; які не є платником податку на прибуток або внесені до реєстру неприбуткових установ та організацій. 

Підприємство не може стати резидентом, якщо воно має податковий борг більше ніж 10 мінімальних заробітних плат; якщо воно знаходиться і працює на тимчасово окупованій території України, а також є фігурантом кримінальних проваджень.

Міноборони повідомило про те, що перша компанія отримала статус резидента.