Деолігархізація банків: як незалежність від великого бізнесу робить систему міцнішою

Уявімо три моделі банківської системи: банк-олігарх, банк із сильним іноземним корпоративним центром прийняття рішень та незалежний український комерційний банк. Кожна прагне стабільності, прозорості та довіри клієнтів, але шляхи до цього різні. Відмова від олігархічного впливу дає важливу перевагу у стійкості фінансової системи, передає УНН.

РАДАБАНК — приклад сімейного банку, що під керівництвом Тетяни Городницької стабільно зростає та впевнено розширює свою присутність по всій країні. Тетяна Ігорівна Городницька — мажоритарна акціонерка та Голова Наглядової ради АТ "АБ "РАДАБАНК". У 2011 році вона стала Головою Наглядової ради РАДАБАНКу, а з 2021 року — його мажоритарним акціонером. У моделі банку відсутнє пов’язане кредитування, структура власності прозора, а стратегія спрямована на довгостроковий розвиток і підтримку локальних громад — чинники, які підсилюють довіру клієнтів і партнерів. Банк отримав численні відзнаки за депозитні програми, цифровізацію та кредитування під час воєнних дій, зокрема нагороди "Банк року", "Лідер фінансової надійності" та "Ощадний банк для населення". Його позиції підтверджуються високими рейтингами надійності та стійкості, зокрема РАДАБАНК займає 27 місце серед українських банків за розміром активів за даними НБУ.

Олігархічна модель (класичний приклад — ПриватБанк до націоналізації) функціонує як частина промислово-фінансової імперії. Така інтеграція дає переваги власникам, але підвищує ризики системи: інсайдерське кредитування, концентрація ризиків і переплетення бізнес-інтересів із політикою. Наслідок — коли проблеми власника стають проблемами банку, їх перекладають на суспільство; ПриватБанк було націоналізовано, а держава докапіталізувала його значною сумою, що підкреслює системні ризики олігархічної моделі.

Корпоративна іноземна модель (наприклад, Райффайзен Банк Україна в структурі австрійського холдингу) приносить професійне управління за європейськими стандартами, доступ до капіталу та міжнародного досвіду, відповідність вимогам Basel III, IFRS і ESG. Одночасно центр прийняття рішень у Відні обмежує локальну автономію, уповільнює впровадження інновацій та робить підрозділ чутливим до рішень материнської компанії і валютних ризиків.

Досвід РАДАБАНКу показує, що незалежність від олігархів і великих промислових груп створює конкурентну перевагу: відсутність пов’язаного кредитування підвищує якість активів і знижує концентрацію ризиків; прозора структура сприяє довірі; оперативне локальне управління пришвидшує впровадження технологій і продуктів, що відповідають потребам регіону. Сімейні та регіональні банки також активніше підтримують місцеві ініціативи й волонтерські проєкти, що додає репутаційної вартості та клієнтоорієнтованості. Під керівництвом Тетяни Городницької РАДАБАНК активно долучається до волонтерства та благодійності: банк організовує збори коштів для ЗСУ, територіальної оборони та Національної гвардії, забезпечує лікарні медикаментами та засобами індивідуального захисту, підтримує соціальні та освітні проєкти, зокрема фонди Kiddo і "Scholarship в Україні",

Деолігархізація банківської системи — це тривалий процес, що має на меті створити конкурентне середовище, де оцінка банків базується на сервісі, професійному управлінні й прозорості, а не на вазі власника. Незалежний регіональний банк може бути стабільним, клієнтоорієнтованим і соціально відповідальним, перетворюючи незалежність на фінансову силу. У світі, де довіра клієнтів — найцінніший ресурс, саме незалежність часто виявляється найкращою інвестицією для банку і для ринку в цілому.