Уряд прискорює конкурс на IDS попри юридичні застереження. Фахівці вказують на політичні мотиви

28 листопада прем'єр-міністерка Юлія Свириденко заявила, що уряд виставляє на конкурс управителя арештованими активами групи компаній IDS Ukraine – виробника мінеральних вод "Моршинська" та "Миргородська". АРМА визначило вкрай стислі строки подачі документів – до 12 грудня, тобто близько двох тижнів. Аукціон заплановано вже на грудень цього року, передає УНН із посиланням на Українські новини.

Це рішення викликало хвилю критики серед експертів та бізнесу, адже конкурс запускається буквально за кілька тижнів до того, як у січні 2026 року набуде чинності новий закон про АРМА, який суттєво підвищує вимоги до прозорості, оцінки активів і відбору управителів.

Як свідчить аналітика, оприлюднена Mind, оголошення конкурсу саме зараз містить одразу кілька юридично критичних моментів. По-перше, актив IDS досі юридично не переданий АРМА – акт приймання-передачі, який мав бути оформлений ще у 2022 році після арешту активів, відсутній. По-друге, Агентство не має позову в інтересах держави, що є обов'язковою умовою для передачі активів в управління.

По-третє, повна ринкова оцінка активів не проведена: лише дві компанії групи оцінені належним чином, тоді як інші позиції ґрунтуються на "ринкових консультаціях", що не відповідає нормам закону. І нарешті, конкурс запускається за старими правилами, хоча вже через кілька тижнів вступають у дію значно жорсткіші процедури відбору управителів.

Аналітики зазначають: проведення конкурсу без оцінки та без належного оформлення передачі активу створює підстави для подальшого оскарження результатів у судах.

Фінансовий аспект теж викликає питання. Хоча кошти від використання корпоративних прав IDS мали б надходити до бюджету (щонайменше 24 млн грн на місяць), колишній співробітник АРМА Андрій Потьомкін у своєму блозі наголошує: замість повної націоналізації активів, яка принесла б державі 1,5 млрд грн, уряд фактично лобіює модель, що дозволяє управителю забрати близько 30% прибутку – майже 460 млн грн.

Оголошення конкурсу відбулося на тлі гучної справи "Мідас", пов'язаної з можливим виведенням десятків мільйонів доларів через "Енергоатом" за участі бізнесмена Тимура Міндіча – давнього партнера Володимира Зеленського по "Кварталу 95".

На оприлюднених медіа "плівках Міндіча" звучать розмови, у яких фігурують і співробітники АРМА, що поставило під сумнів незалежність Агентства та підсилило дискусії про наявність корупційних впливів.

Уже 16 листопада – фактично одразу після розгортання скандалу – президент Володимир Зеленський доручив уряду провести "повне оновлення АРМА", здійснити аудит і переглянути процедури управління арештованими активами. Transparency International Ukraine вказала, що саме скандал довкола "Мідаса" став одним із каталізаторів термінової реформи.

У попередні роки медіа та аналітики неодноразово зазначали, що тодішній керівник Офісу президента Андрій Єрмак прагнув посилити вплив на кадрові й операційні рішення АРМА. У публічному просторі лунали припущення, що Агентство могло бути частиною ширшої вертикалі контролю над арештованими активами.

Тепер конкурс IDS публічно підтримує прем'єр-міністерка Юлія Свириденко, яку ті самі медіа й експерти часто описували як посадовицю з орбіти Єрмака. На цьому тлі нинішня терміновість конкурсу сприймається не лише як управлінське рішення, а як можливе продовження раніше вибудуваних механізмів впливу.

Саме тому термінове і юридично суперечливе рішення щодо IDS для багатьох виглядає не просто технічним кроком, а сигналом про можливе збереження старої неформальної архітектури впливу в управлінні арештованими активами. У такому прочитанні конкурс постає не як рутинна процедура, а як маркер того, що окремі групи намагаються утримати доступ до ресурсів, поки нове законодавство цього остаточно не ускладнило.

Що ж далі? Передача активів IDS у "пожежному порядку" ще до набуття чинності нового закону підсилює припущення, що уряд прагне закріпити ключові рішення до зміни правил гри, допоки зберігається інерція впливу структур, пов'язаних із попередніми неформальними центрами сили. У такій оптиці поспіх виглядає вже не технічністю, а спробою зафіксувати управлінську конфігурацію, яка може не пройти тест прозорості після реформи АРМА. З юридичного боку процедура залишається вразливою, а з політичного – стає випробуванням того, чи зможе оновлене АРМА справді розірвати зі спадком минулих практик.