Справа Лієва та кулемети: у чому полягає підозра?

Кримінальне провадження щодо колишнього в.о. керівника департаменту військово-технічної політики МОУ Олександра Лієва продовжує викликати запитання. Ідеться про справу, що стосується постачання для ЗСУ 200 несправних кулеметів ДШКМ 12,7 х 108.

Олександру Лієву у межах цього кримінального провадження інкримінують розтрату майна, а також перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України. Однак, сам Лієв не підписував контракт на постачання кулеметів, не здійснював їх оплату й не міг відмовитися від приймання зброї, адже її якість підтвердили військові. УНН вирішив розглянути деталі справи і зʼясувати, на чому базуються звинувачення.

У середині січня Офіс Генерального прокурора повідомив, що колишньому посадовцю МОУ та двом начальникам держпідприємства оголосили про підозру у привласненні та розтраті майна, перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України (ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 114-1 КК України). Окрім цього, керівникам держпідприємства також повідомлено про підозру у службовому підробленні (ч. 2 ст. 366 КК України).

За версією сторони обвинувачення, у 2022 році Департамент МОУ уклав з держпідприємством договори на поставку 400 кулеметів ДШК на загальну суму 193 млн грн. Втім держпідприємство поставило лише 200 великокаліберних кулеметів, частина з яких була низької якості. 

Усе звучить досить зрозуміло і логічно, якщо не заглиблюватися в деталі. Пропонуємо трохи розібратися в хронології подій.

У березні 2022 року Міністерство оборони України уклало контракт на постачання 400 кулеметів ДШК 12.7 x 108 мм та 26 кулеметів КПВТ 14.5 мм. На той час посаду директора Департаменту військово-технічної політики МОУ займав Владислав Шостак і відповідно він підписав контракт на постачання цього озброєння. Через кілька днів МОУ в особі того ж керівника Департаменту Владислава Шостака здійснило попередню оплату у розмірі 97% контракту.

У травні 2022 року перші 200 кулеметів ДШКМ та 26 кулеметів КПВТ були поставлені. Однак, через відсутність формулярів військова частина відмовилась їх приймати на постійне зберігання. Натомість, для того, щоб постачальник мав змогу отримати необхідні документи, їх прийняли на тимчасове зберігання.

У серпні 2022 року виконувачем обов’язків директора Департаменту військово-технічної політики призначили Олександра Лієва. Варто звернути увагу, що на цей час, як вказує хронологія, контракт уже був підписаний, а майже вся сума – оплачена.

У вересні Лієв виставив претензію ДП "Спецтехноекспорт" щодо непоставлених належним чином кулеметів. Документ містив вимогу повернути кошти і сплатити 44 млн грн штрафу і пені. Врешті ця претензія пішла в господарський суд, який стягнув з ДП "Спецтехноекспорт" гроші за непоставлені 200 кулеметів (98 млн грн) та половину штрафних санкцій - 22 млн грн. Уся сума зайшла на рахунок МО.

У жовтні 2022 року ворог починає масово атакувати Україну "шахедами". У цей час на складі лежать кулемети, які можуть збивати дрони, але їх не використовують, бо немає формулярів.

У листопаді 2022 року постачальник усе ж надає необхідні документи на кулемети. Комісія військової частини МОУ проводить перевірку озброєння, підписує акт приймання-передачі (за формою №22) та підтверджує, що кулемети відповідають технічним вимогам. Це означає, комісія офіцерів-зброярів, які є фахівцями і несуть службу безпосередньо на військовому арсеналі, не мала претензій до їх стану, їхній висновок є підставою для приймання озброєння.

Відповідно, 9 грудня 2022 року Олександр Лієв, як керівник Департаменту, підписав акт приймання-передачі, спираючись на висновки військової комісії, яка без зауважень прийняла товар, про що було складено відповідний акт приймання-передачі, у якому зазначено: "Під час перевірки якісного стану встановлено, що крупнокаліберні кулемети КПВТ 14,5 мм в кількості 26 одиниць укомплектованими згідно формуляра виробу; кулемети ДШКМ 12,7 мм в кількості 200 одиниць укомплектовані згідно формуляру виробу та своїм технічним станом відповідають 1 категорії без зауважень згідно сертифікату якості".

Починаючи з січня 2023 року у військових частинах почали фіксувати технічні недоліки в частині поставлених кулеметів, що стало підставою для претензій до постачальника. Компанія-постачальник "Спецтехноекспорт" намагалася забрати на гарантійний ремонт несправні кулемети після скарг. Через арешт зброї у справі ремонт не вдалося здійснити.

Що означає підпис Лієва?

Переглянувши хронологію подій, стає зрозуміло, що Лієв не підписував контракт на постачанння кулеметів і не перераховував за них кошти. Він, перебуваючи на посаді, підписав акт приймання на озброєння поставлених кулеметів.

Юрист Сергій Лапутько у коментарі УНН пояснює, що приймання військового майна регламентується формою №22 (додаток №22 до наказу МОУ №440). Це головний документ, що підтверджує відповідність озброєння контрактним умовам. Він наголосив, що цей документ заповнюється виключно професійними військовими.

"Перед підписанням форми військові перевіряють комплектацію, перевіряють специфікацію відповідно до умов і приймають дане майно на постійне зберігання. Потім уже департамент військової політики підписує акт приймання-передачі, і вони вже ставлять на облік дане майно", - зазначив Лапутько.

Тобто, коли військовий арсенал підтвердив відповідність кулеметів вимогам, у Лієва не залишилося варіантів, окрім як підписати акт приймання. Жодних підстав вважати, що кулемети мають якісь недоліки, у нього не було.

Як можна вирішити питання з неякісними кулеметами?

Закупівля МОУ озброєння регулюється господарським правом, а тому, за умовами контракту, постачальник зобов’язаний забезпечити ремонт поставленої техніки, заміну або повернути коштів із врахуванням штрафних санкцій.

І цей механізм працює. Адже, як вже говорилось, суд за цим контрактом зобовʼязав ДП "Спецтехноекспорт" повернути 98 млн грн за непоставлені 200 кулеметів та 22 млн грн штрафу за затримки з поставкою.

Однак, неякісні кулемети не повернули постачальнику для заміни чи ремонту, а натомість заарештували. Відповідно постачальник не може їх забрати і відремонтувати.

Хоча компанія "Спецтехноекспорт" не заперечує можливість заміни та ремонту кулеметів, але не має до них доступу через арешт.

І, замість того, щоб кулемети якнайшвидше виконували свої функції у ЗСУ, вони залишаються арештованими, а під час війни кожен день зволікання - це втрати на фронті.

Тоді в чому підозра?

Найбільше питань викликає кваліфікація дій Лієва за частиною 5 статті 191 ККУ (привласнення чи розтрата майна) та частиною 2 статті 114-1 ККУ (перешкоджання законній діяльності ЗСУ).

Якщо оцінювати свідомо, то не зрозуміло, яка може бути привласнення чи розтрата саме у Лієва? Адже контракт був підписаний і оплачений ще його до призначення. Він лише виконав адміністративну процедуру, базуючись на висновках військових експертів.

І у чому все ж таки перешкоджання діяльності ЗСУ? Чи не було б реальним перешкоджанням не передати військовим кулемети, коли на країну летіли "шахеди"? Комісія офіцерів не мала претензій до їх стану, і саме на підставі її висновків відбулося приймання. Якщо частина з них була неякісна, то постачальник мав би вже давно їх відремонтувати або поставити нові.

Олександра Лієва та одного з керівників держпідприємства очікувано відправили під варту з можливістю внесення застави.

Та хто б не був серед підозрюваних, питання в іншому – чи не час зняти арешт з кулеметів, відремонтувати або замінити їх за умовами контракту і передати нарешті на фронт? Невже ця зброя не потрібна військовим?