Робота на папері: чому НАЗК під керівництвом Павлущика зводить боротьбу з корупцією до звітів і рекомендацій
Київ • УНН
Попри широкий арсенал антикорупційних інструментів, дедалі частіше виникає запитання, щодо реальної ефективності діяльності НАЗК. Під керівництвом Віктора Павлущика Агентство здебільшого фокусується на процедурах, звітах і рекомендаціях. У результаті боротьба з корупцією ризикує залишатися тільки "на папері".
Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) має у своєму розпорядженні весь набір інструментів для превенції, виявлення та боротьби з корупцією. Як зазначив у інтервʼю голова НАЗК Віктор Павлущик серед цих інструментів є: стратегія, державна програма, моніторинг, антикорупційні уповноважені в держпідприємствах і програма з захисту викривачів, повідомляє УНН. Втім, низка резонансних корупційних кейсів у державному секторі поставила під сумнів реальну ефективність цих інструментів.
Голова НАЗК Віктор Павлущик в інтервʼю неодноразово уникав прямої відповіді на запитання про те, чому антикорупційна превенція не спрацювала. Натомість він намагався пояснив відсутність реального результату в боротьбі з корупцією складністю процесів, обмеженими повноваженнями та необхідністю дотримання процедур. Коли журналісти запропонували розібрати кейс "Енергоатому" як приклад системного провалу превенції, Павлущик почав з узагальнень, фактично відмовившись від прямої оцінки конкретної ситуації.
Щоб дати повноцінну відповідь, треба працювати з конкретними даними й аналізувати їх професійно. Очікувати, що існує якась універсальна пігулка від корупції, наївно. Навіть у європейських країнах близько 70% громадян переконані, що корупція є досить поширеною загалом у країнах ЄС
Водночас голова НАЗК визнає, що агентство проводило перевірку "Енергоатому", однак обмежує відповідальність відомства.
НАЗК у січні 2025 року склало акт перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції у компанії та надало низку рекомендацій
З огляду на його слова, можна зробити висновок, що роль сучасного НАЗК зводиться до рекомендацій, приписів і оцінки ризиків – без реального впливу на фінансові потоки чи закупівельні процеси, де, власне, і формується корупція.
На закиди про відсутність реального впливу НАЗК на виконання антикорупційної програми Павлущик відповідає апеляцією до формальних процедур. За його словами, агентство діє виключно в межах визначених законом інструментів. Фактично голова НАЗК зводить роль агентства до внутрішнього листування, доповідей і формального інформування інших органів влади.
Війна, опір системи і "маленькі кроки"
Крім того, серед причин, які, за словами Павлущика, заважають досягати результатів, він називає війну, обмежені ресурси та опір системи. На його думку, оцінювати ефективність антикорупційної політики без урахування цих факторів некоректно.
Оцінювати ефективність треба з урахуванням реальних умов: чи може захід бути виконаний під час війни, обмежених ресурсів, окупації територій. Опір системи справді був колосальний
Провалений дедлайн НАЗК
Окремим маркером роботи сучасного НАЗК стала й ситуація з новою антикорупційною стратегією на 2026-2030 роки. Документ мали підготувати ще в серпні, однак строки зірвано. Пояснюючи затримку, Павлущик знову апелював до процесу, а не до результату.
Для нас ключове – не швидкість, а якість документів
Таким чином, навіть базові стратегічні документи, які мають визначати антикорупційну політику держави на роки вперед, відкладаються без чітких дедлайнів і публічної відповідальності.
Результативність роботи НАЗК під керівництвом Павлущика
З відповідей голови НАЗК вимальовується цілісна картина: антикорупційна політика за керівництва Павлущика існує передусім у форматі процедур, актів, доповідей і стратегій. НАЗК фіксує ризики, готує рекомендації та звітує про виконання пунктів програм, однак уникає ролі лідера, який прямо називає проблеми й тих, хто їх блокує.
У результаті боротьба з корупцією дедалі більше нагадує процес за інструкцією – з дотриманням усіх формальних вимог, але без відчутного впливу на системні корупційні ризики, які продовжують реалізовуватися на практиці.
Нагадаємо
Діяльність НАЗК та його керівника Віктора Павлущика опинилася в центрі уваги не лише через відсутність ефективності антикорупційного органу, а й через потенційні етичні питання.
Зокрема, журналісти звернули увагу на ситуацію щодо того, що дружина голови НАЗК Тетяна Водоп’янова отримала посаду директора приватної компанії, співзасновником якої є ексзаступник директора НАБУ Гізо Углава.
Останній після звільнення з Бюро через дисциплінарне провадження, пов’язане з імовірним витоком інформації у справі голови Верховного Суду Всеволода Князєва, звернувся до НАЗК із заявою щодо можливого конфлікту інтересів у керівництва НАБУ та отримав статус викривача. Сам Павлущик заперечує наявність конфлікту інтересів. Однак сукупність всіх обставин викликала публічну дискусію щодо того, чи нормально те, що колишній високопосадовець НАБУ, який отримав процесуальний захист від НАЗК як викривач корупції, є співзасновником компанії, що забезпечує доходом сім’ю керівника цього ж Агентства.
Навіть, якщо формально закон не порушено, така конфігурація зв’язків може створювати враження тісного переплетіння особистих, професійних і інституційних інтересів.