Як відпустити рік, що минає, і зайти в новий без емоційного вантажу: поради психолога
Київ • УНН
Коуч-психолог Микола Олійник пояснив, чому люди часто переходять у новий рік з невирішеними емоційними проблемами та незакритими питаннями. І дав поради, як з цим впоратися.
Кінець року часто сприймається як умовна межа, після якої все має "обнулитися". Але реальність інша: багато людей заходять у новий рік із тими ж емоціями, болем і незакритими питаннями. Про те, чому так відбувається і що насправді допомагає відпустити прожите, розповів журналістці УНН коуч-психолог Микола Олійник.
Завершення року не означає автоматично внутрішнього "перезавантаження". Психіка не орієнтується на дати й святкові символи, натомість для неї важливий емоційний досвід і те, чи був він прожитий до кінця.
Для психіки календар не є кордоном. Рік може закінчитися формально, але якщо події не були емоційно прожиті й завершені, вони залишаються з нами. Особливо це стосується втрат, розчарувань, нереалізованих очікувань або ситуацій, де ми не поставили внутрішню крапку. Психіка не любить незавершеності й постійно повертає нас туди, де є незакрита історія
Щоб зменшити внутрішню напругу, не потрібно кардинально змінювати життя або ставити собі жорсткі вимоги. Значно ефективніше дати собі простір для чесного підбиття підсумків, каже Микола Олійник.
"Найпростіше й водночас найефективніше – це усвідомлене підбиття підсумків без оцінок. Не тільки "що я досяг", а й "що я пережив". Корисно письмово відповісти собі: "що було найважчим?", "що я витримав?" і "за що можу себе поважати?", "а що хочу залишити в минулому?". А другий крок, ритуал завершення - лист (року або собі) дає психіці чіткий сигнал, що етап завершено", – говорить коуч-психолог
Однак, аналіз року легко може перетворитися на самокритику, яка виснажує. Різниця між цими станами відчувається у тому, що людина відчуває після такого "підбиття підсумків".
Здорове підбиття підсумків приносить ясність і спокій. Самокритика ж, залишає провини та знецінення. Якщо після аналізу вам хочеться рухатися далі – це ознака здорового процесу. Якщо ж з’являється внутрішній голос "я знову не зміг" , "я недостатньо", – це вже внутрішній тиск, а не аналіз
Окремий виклик – почуття провини й розчарування, які люди часто несуть із собою в новий рік. Однак, в таких станах також, важливо відділити реальну відповідальність від того, що було поза нашим контролем.
"Перше – визнати, що відчуття є. Провина і розчарування не зникають від ігнору. Друге – розділити відповідальність і контроль. Часто ми звинувачуємо себе за те, що було поза нашими можливостями: війна, кризи, втрати, обставини. Корисна практика -- чесно відповісти собі: "Що я реально міг/могла зробити в тих умовах?"
І дозволити собі прийняти: я зробив/ла максимум з того, що було можливим тоді, а не ідеально з позиції сьогодні", – пояснює Микола Олійник.
Починати новий рік, коуч-психолог радить не з ідеї "нового життя", а з внутрішньої опори. Без жорстких обіцянок, і з дозволу бути живою людиною з помилками, змінами і власним темпом
Найкращий настрій для нового року – це гнучкість. Не "цього року я все зроблю правильно", а "я дозволяю собі вчитись, помилятись і коригувати курс". Важливо починати не тільки з цілей, а з внутрішніх опор: я з собою, я маю право на помилки, я не починаю з нуля. Саме такий стан дає ясність, спокій і реальну енергію для змін
Новий рік не зобов’язаний бути стартом з чистого аркуша. Інколи найкраще, що ми можемо зробити - продовжити шлях, визнаючи свій досвід і дозволяючи собі рухатися далі без зайвого тиску.