Після скандалу з клінікою Odrex у Верховній Раді заговорили про реформу кримінальної відповідальності за медичну недбалість

Смерть пацієнта на операційному столі, в стоматологічному кріслі чи під час лікування на стаціонарі це трагедія, яка в Україні часто перетворюється на багаторічний судовий процес без фіналу. Резонансна "Справа Odrex" та численні повідомлення про загибель пацієнтів у стінах медзакладів підсвітили глобальну проблему незахищеності українського пацієнта та водночас концентрацію кримінальної відповідальності лише на лікарях. У профільному комітеті парламенту визнають – правила гри час змінювати, повідомляє УНН. 

Про необхідність змін законодавства у контексті кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків медичними працівниками заявила народна депутатка, член медичного комітету Верховної Ради Вікторія Вагнер. За її словами, чинна редакція статті 140 Кримінального кодексу України (неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх обов'язків, що призвело до тяжких наслідків для пацієнта (смерть, інвалідність). Карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 2 років (ч. 1) або до 3-5 років (ч. 2, якщо потерпілий — неповнолітній), не дозволяє ефективно карати за смерть пацієнта.

З моєї точки зору, чинна редакція ст. 140 КК України не є достатньо ефективною саме як інструмент притягнення до відповідальності у випадках смерті пацієнтів, тому що її склад і доказові стандарти в реальних справах часто роблять результат (обвинувальний вирок) малоймовірним. По-перше, дуже важко довести причинний зв’язок "дія або бездіяльність і як наслідок смерть" поза розумним сумнівом. По-друге, оціночні формулювання ("неналежне виконання", "тяжкі наслідки") залишають простір для різночитань і роблять провадження вразливими до виправдань через недоведеність складу. Також фокус на конкретному працівнику, тоді як у багатьох смертельних випадках причина системна: чергування, маршрутизація, дефіцит обладнання або ліків, протоколи, управлінські рішення. Кримінальний процес "персоналізує" провину там, де вона може бути організаційною

Розгляд справ про медичну недбалість напряму залежить від якості та незалежності судово-медичної експертизи. Саме тому, як пояснює Вагнер, питання змін до кримінальної відповідальності за ст.140 КК неможливо відокремити від реформи експертної системи. У парламенті вже розглядають законопроєкт № 6284-2 "Про судово-експертну діяльність", який передбачає зміни підходів до організації та контролю проведення судових експертиз.  

Санкції ст. 140 порівняно м’які, що знижує і превентивний ефект і мотивацію сторін рухати справу до результату. Ключова проблема – доказування, тому посилення санкцій саме по собі не вирішить ключову проблему. Якщо рухатися до змін, я б розглядала пакет, який підвищує і справедливість для пацієнтів, і юридичну визначеність для медиків. Найкращий результат може бути через поєднання: уточнення стандартів або рівнів вини з реформами експертизи та розслідування, а також дієві цивільні механізми компенсації. Система розслідування "медичних" справ потребує змін, не лише в санкціях, а й в процедурі: незалежність експертизи, прозорий розподіл, і жорсткі дедлайни на призначення та виконання експертиз. КПК декларує розумні строки, але без судового контролю та процесуальних "стоперів" справи можуть тягнутися роками

Схожої думки і народна депутатка, заступниця голови медичного комітету Верховної Ради Оксана Дмитрієва. Вона також наголошує на необхідності розмежувати професійну помилку, кримінальну недбалість і системні управлінські провали.

Резонансні медичні справи, які роками перебувають у судах, свідчать про системну проблему. Питання не лише в суворості кримінальної відповідальності, а в тому, що в українському законодавстві досі немає чіткого розмежування між кримінальною недбалістю, професійною помилкою та системним дефектом організації медичної допомоги. Через це родини пацієнтів роками очікують справедливого рішення, а лікарі працюють у постійному страху кримінального переслідування навіть у складних клінічних ситуаціях. Така модель не формує ні довіри, ні безпеки. Україні потрібна система, яка одночасно захищає права пацієнтів, забезпечує справедливу професійну оцінку для лікарів і розподіляє відповідальність не лише на виконавця, а й на заклад та управлінські рішення. Я переконана, що ми маємо перейти від реакції на окремі трагедії до створення прозорих і передбачуваних правил, які підвищать довіру до медичної системи

Нагадаємо

Поштовхом до нової хвилі законодавчих дискусії стала резонансна "Справа Odrex". Після смерті бізнесмена Аднана Ківана у стінах скандальної клініки Odrex, історія набула широкого розголосу. Згодом виявилося, що клініка Odrex та її медичні працівники фігурують у 10 кримінальних провадженнях за статтями про неналежне виконання професійних обов’язків, шахрайство та умисне вбивство.

На тлі публікацій у медіа та численних історій колишніх пацієнтів і їхніх родин сформувався рух активістів StopOdrex, який збирає та анонімно публікує у Telegram відгуки людей про лікування в скандальній клініці. Саме ця справа оголила системну проблему: в Україні пацієнт залишається фактично незахищеним, а відповідальність у складних "медичних" справах концентрується переважно на конкретних лікарях.

При цьому організаційні та управлінські рішення медзакладів рідко стають предметом належної правової оцінки. Виникає ситуація глибокої несправедливості: саме адміністрація клініки формує внутрішні правила та створює систему, в якій змушені працювати медики. Проте, коли справа доходить до суду, лікарі стають "цапами-відбувайлами", тоді як керівництво медустанов залишається в тіні та не несе жодної відповідальності.