Як стати мільярдером: найприбутковіші схеми екс-міністра О.Клименка

КИЇВ. 15 березня. УНН. Олександр Клименко став державним службовцем у 25 років. Свою кар'єру він почав в спеціалізованій державній податковій інспекції з роботи з великими платниками податків міста Донецька.

За 9 років він зміг зробити не тільки карколомну кар'єру, але і здивувати всю Україну розмахом розкоші робочого кабінету, спеціальних кімнат для релаксу і "сейфа" для конфіденційних переговорів.

Як за такий короткий проміжок часу уродженець міста Макіївка став мільярдером, редакція УНН дізналася в Головній військовій прокуратурі ГПУ, де проводиться проти нього кримінальне розслідування, а також у колишніх контрагентів і партнерів, які зі зрозумілих причин побажали залишитися анонімними.

На сьогоднішній день, відомо лише про частину тих схем, які були збудовані О.Клименком для отримання багатомільйонних прибутків - це податкові майданчики, фіктивне повернення ПДВ і пільгове розмитнення товарів.

Повернення ПДВ. Схема була проста і примітивна, але досить ефективна. На ключових посадах по всій вертикалі податкової служби перебували свої люди, тому схема працювала як годинник. Суть її полягала в наступному:

фіктивні підприємства формували податковий кредит, на підставі якого інші фіктивні підприємства направляли в податкові служби декларації про право на компенсацію ПДВ з бюджету. Під пильним контролем керівництва податкових служб, починаючи від начальника районної податкової інспекції, закінчуючи заступником міністра і самим О.Клименко, необхідні документи на повернення ПДВ підписувалися без проведення належних перевірок в найкоротші терміни.

Завдяки цій схемі О.Клименка вдалося "вимити" з бюджету країни понад 3 млрд грн.

Гроші направлялися на рахунки, відкриті в ПАТ "АКБ" "Капітал", який належав одному з соратників екс-міністра - Михайлові Епелю. Надалі гроші переводилися в готівку і передавалися назад О.Клименку.

Головна військова прокуратура ГПУ вважає, що за цим напрямком діяльності екс-міністра зібрано достатньо доказів для притягнення його до кримінальної відповідальності за нанесення Держбюджету шкоди в особливо великих розмірах.

Не особливо розраховуючи на появу О.Клименко в суді за цим епізодом, прокурори готуються довести його провину в рамках заочного засудження. Разом з обвинувальним актом до суду буде направлено і цивільний позов про компенсацію збитку на суму 3 млрд 166 тис грн.

Податкові майданчики. Стверджується, що саме О.Клименко був ідеологом податкових майданчиків або як їх ще називали - програмних схем ухилення від податків, яка давала можливість підприємствам реального сектора економіки ухилятися від сплати податків на мільярдні суми.

Податкова майданчик була схемою централізованого контролю з Києва всіх конвертаційних центрів в країні. Особливо активними були Донецька, Луганська, Харківська, Одеська, Київська області, АР Крим і столиця. Саме в цих регіонах концентрувалася найбільшу кількість "програмних" підприємств.

Принцип роботи податкового майданчику полягав у тому, що підприємства перекладали частину своїх податкових зобов'язань перед бюджетом на підконтрольні "програмні" підприємства.

Для цього реальне підприємство оформляло безтоварну операцію про нібито купівлю-продаж товару або послуги, що дозволяло формувати податковий кредит з програмним підприємством - "транзитером" - зменшуючи суму податкового зобов'язання перед бюджетом.

Функцією "транзитера" було відбілити операцію. При цьому, "програмне" підприємство сплачувало до бюджету 1,5% від угоди, а решта відправляла на "податкову яму", яка була ще однією ланкою ланцюжка.

"Податкова яма" - це підприємство, яке не веде діяльності, а тільки видає документи, допомагаючи платникам податків формувати завищені витрати і податковий кредит, мінімізуючи сплату податків до бюджету.

При цьому одне і те саме підприємство могло виконувати роль "транзитера", а потім - "податкової ями". Крім того, такі програмні підприємства ділилися за сферами "обслуговування". Наприклад, були програмні підприємства, які обслуговували тільки металургійну галузь, інші нафтогазову, треті - сільгосппідприємства і так далі.

На сьогоднішній день виявлено 500 таких програмних підприємств по всій Україні.

Точна сума збитку від існування таких податкових майданчиків ще підраховується, але вже відомо, що суми вимірюються мільярдами.

Роль податківців в цій схемі полягала в тому, щоб не допустити перевірки між підприємствами реального сектора економіки і "програмних" підприємств і виявлення сумнівних операцій. Для цього в міністерстві був створений координаційно-моніторинговий департамент, який очолила соратниця О.Клименко - Інна Санжаревська.

Цей департамент контролював сплату ставок комісії за послуги програмних підприємств і рівень сплати податкових зобов'язань до бюджету.

За даними податківців, це був надзвичайно секретний департамент. Він знаходився на 6-му поверсі міністерства, з особливим режимом пропуску через сканування відбитків пальців. Вся інформаційна база департаменту зберігалася на окремому сервері, який був не пов'язаний з сервером міністерства. Цей сервер зник разом з О.Клименком в 2014 році.

Розмитнення. Міністерство доходів і зборів ретельно стежило за переміщенням товарів через кордон, не упускаючи можливості отримувати "подяку" від підприємств - імпортерів за розмитнення товарів за заниженою вартістю. Цей напрямок діяльності екс-міністра і його підлеглих зараз активно вивчається органом досудового розслідування, тому остаточні суми збитку підраховуються, а деталі схеми вивчаються.

Як стверджують слідчі, кожна з цих схем приносила О.Клименкові стабільний щомісячний багатомільйонний прибуток. Надалі частина грошей вирушала на легалізацію (через підприємства, про які ми розповімо пізніше), а частково - на покупку предметів розкоші, в тому числі для спа-зони та тренажерного залу, обладнаних прямо в міністерстві.