Ужгородські дахи: вершини кількох історичних епох маленького міста

Ужгородські дахи — це піднебесні пейзажі, панорами різних форм і кольорів, це територія, куди не так часто дістається сучасна цивілізація з її варварським втручанням. Ландшафт міста так влаштований, що побачити ужгородські дахи можна й не видираючись на якісь вершини. Різні ракурси панорами Ужгорода демонструють бастіон Ужгородського замку, замкові сходи, схили біля Ужгородського національного університету, сквер “Альпінарій”, перехрестя вулиць Капітульна і Волошина тощо.

Найколоритніші ужгородські дахи у старій частині міста — це, звичайно, центральні собори, обласний художній музей, реформатська церква на площі Жупанатській, яку туристи часто сприймають за міську ратушу (хоча такої в Ужгороді немає, на відміну від сусіднього Мукачева).

Унікальною спорудою у даному контексті є Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор на пл. А. Бачінського. Дві витончені вежі з куполами — чи не найпомітніші архітектурні візитівки Ужгорода. Їх видно з різних частин міста з обох берегів річки Уж. А от поріг собору та його задній дворик — унікальні майданчики для огляду дахів центральної частини міста та приміських селищ, що розташовані у середгір′ї.

Та особлива удача — потрапити всередину веж головного греко-католицького собору Ужгорода. І УНН це вдалося. Тут можна побачити і внутрішню частину найошатнішого даху міста, і панорамний Ужгород, і самі дзвони, названі меценатами на честь Святих Петра і Павла, Св. Миколая і Богородиці. А ще в одній з веж встановлено найстаріший діючий міський годинник — старовинний австрійський механізм 1878 року й досі справно вказує час містянам і щогодини сповіщає про це. До слова, кореспондент УНН опинився під велетенським дзвоном о 14.00 — і після 10-секундної активності складного годинникового механізму дзвін ударив два рази.

Саме з вежі можна роздивитися дах старовинної будівлі Закарпатської обласної філармонії (раніше синагоги), православного собору, римо-католицького костелу, реформатської церкви... З іншого боку — приміський приватний сектор.

Так, Ужгород — це не місто хмарочосів і багатоповерхівок. Кількість поверхів багатоквартирних будинків не перевищує 16-ти, і таких високих будівель усього дві. Саме тому панорами міста з високих точок — це значні площі приватного сектору в оточенні дев′яти- та п′ятиповерхівок, над якими височіють куполи та башти храмів різних конфесій. А ще у панорамі Ужгорода є трішки закордоння і багато гір — за злітною смугою Міжнародного аеропорту “Ужгород” починається сусідня Словаччина, а навколо міста неначе захисний паркан розкинулося протяжне передгір′я.

Ужгородці розповідають, що раніше місто, як на долоні, можна було побачити з набагато більшої кількості локацій, але стрімка забудова такі оглядові майданчики значно зменшила. Натомість дахи — їх вигляд і можливості — це цікава туристична принада обласного центру Закарпаття. В Ужгороді навіть можна потрапити на екскурсію дахами, але це вже зовсім інша історія.

Як раніше повідомляв УНН, у самому центрі Ужгорода на вулиці Ракоці на звичайній прибудинковій клумбі ужгородці розташували кам′яне містечко, що живе своїм квітковим життям.