"Радісний момент": батько і тренер скелетоніста та прапороносця Владислава Гераскевича про враження від церемонії відкриття Олімпіади-2026, підтримку України та амбіції команди
Київ • УНН
Батько та тренер скелетоніста Владислава Гераскевича розповів про церемонію відкриття Олімпійських ігор-2026. Українська делегація відчула надзвичайну підтримку від італійців.

6 лютого в італійському Мілані відгриміла церемонія відкриття Олімпійських ігор-2026. З нагоди цього дійства УНН взяв ексклюзивний коментар у батька та тренера українського скелетоніста і прапороносця збірної Владислава Гераскевича.
Деталі
Перш за все ми запитали у пана Михайла про його враження від церемонії.
Як воно було: магічно та помпезно як показали нам на телеекранах, чи все-таки мало місце бути певному хаосу?
Знаєте, чесно кажучи не передати словами те, як українську делегацію підтримували. Саме це ми відчули на собі під час цієї церемонії. Зокрема, люди вигукували слова підтримки на адресу нашої країни, у членів делегації просили дати їм хоч щось, що має українську символіку, тому наші прапорці відразу розібрали. У Мілані вдалося створити оцю атмосферу, адже наприклад, коли ми були на церемонії відкриття Ігор у Кореї, ми не бачили людей, ми не чули їхніх емоцій. Тут було все по-іншому.
В Кортіно ми йшли серед людей, вони тисли нам руки, ми їх обіймали. Ми підходили до них і вони тягнули руки до нас. Дякували нам. Не проходило 3-4 секунди, щоб до нас ніхто не вигукнув "Слава Україні". Люди усвідомлюють, що Україна сьгодні стоїть не лише на захисті самої себе, а й на захисті всієї Європи. Коли ми закінчили цей прохід і я подивився на команду, то було видно, як кожен з нас був ніби в якомусь трансі, тому що ця енергетика підтримки була фантастичною та надзвичайно щирою.
Що ви відчували, коли бачили свого сина на чолі делегації, коли він ніс прапор?
Звісно, я відчував радість. Однак варто зазначити, що він заслужив цю почесну та відповідальну місію. Владислав дуже багато робить. Багато тренується, а також несе не тільки спортивну місію, а і національну, так би мовити. Ми постійно говоримо про складну ситуацію, про війну, в якій зараз знаходиться Україна.
Ви бачили, як він ніс прапор. Однією рукою, і показав жест, що символізує тризуб. Що я як батько можу відчувати? Я гадаю, що те, що Владислав зараз має, він заслужив своєю стійкістю та наполегливою працею.
Пронесення прапору на церемонії відкриття - це більше про відповідальність, чи все ж про гордість?
Для нас це перш за все радість. Подивіться, наша країна зараз у надзвичайно тяжкому становищі, ворог не дає спокійно жити, але попри це ми показуємо, що у нас є спорт, і ми на цьогорічній олімпіаді представлені 46-ма спортсменами. Це досить хороший показник.
Що буде для вас на цій Олімпіаді базовим мінімумом, і загалом, які амбіції?
Ми не хочемо загадувати, але на кожні змагання ми виходимо з бажанням перемогти. Це покаже час, але в технічному плані ми готові ніби непогано, однак немає сьогодні в України можливостей бути в технічному плані на рівних з великими, багатими командами, в яких бюджети вимірюються мільйонами доларів чи євро і технічні можливості майже не обмежені, тому що є будь-яка потрібна кількість аеродинамічних тунелів для випробувань, є в доступі будь-які матеріали, суперсучасні технології.
До речі, технології стосуються не лише побудови санчат чи полозів і навіть виготовлення шоломів, які відповідають всім правилам, але мають кращі аеродинамічні характеристики і є сертифікованими. Однак, на сьогоднішній день ми демонструємо, що перебуваємо у топ-10 у світі.
Сьогодні олімпійський сезон показує, що інколи відриви від бронзової медалі і до 8-го місця можуть визначатися не десятими, а навіть сотими долями секунди. Сьогодні на чоловічій гонці мінімум 15 чоловік претендують на 3 медалі. Все може бути, але, звичайно, хочемо бути першими, і Україна вся чекає, а там як Бог дасть.
Нагадаємо
Міжнародний олімпійський комітет офіційно затвердив імена прапороносців України на відкритті XXV зимових Олімпійських ігор Мілан-Кортіна 2026. Честь нести прапор отримали скелетоніст Владислав Гераскевич та шорт-трекістка Єлизавета Сидьорко.