Полярні ведмеді можуть адаптуватися до виживання в теплішому кліматі - дослідження
Київ • УНН
Дослідження виявило генетичні зміни у полярних ведмедів Гренландії, що дозволяють їм адаптуватися до теплих умов. Це дає надію на виживання виду, але не скасовує загрози зникнення через глобальне потепління.
Нові дослідження виявили зв’язок між підвищенням температури та змінами в ДНК полярних ведмедів, що може допомагати їм адаптуватися й виживати в дедалі складніших умовах. Про це повідомляє Рhys org, пише УНН.
Деталі
У дослідженні, проведеному вченими з Університету Східної Англії (UEA), з’ясувалося, що деякі гени, пов’язані зі стресом від спеки, старінням і метаболізмом, поводяться інакше у полярних ведмедів, які живуть у південно-східній Гренландії. Це свідчить про те, що вони можуть пристосовуватися до тепліших умов.
Відкриття свідчить, що ці гени відіграють ключову роль у тому, як різні популяції полярних ведмедів адаптуються або еволюціонують у відповідь на зміну локальних кліматів і раціонів.
Автори зазначають, що розуміння цих генетичних змін має важливе значення для спрямування майбутніх природоохоронних зусиль і досліджень, адже це дозволяє побачити, як полярні ведмеді можуть виживати у світі, що теплішає, і які популяції перебувають у найбільшій небезпеці.
Це відбувається на тлі прогнозів, що понад дві третини полярних ведмедів можуть вимерти до 2050 року, а повне зникнення очікується до кінця століття. Температура в Північному Льодовитому океані також є найвищою за всю історію спостережень і продовжує зростати, скорочуючи життєво важливі льодові платформи, які ведмеді використовують для полювання на тюленів, що призводить до ізоляції та нестачі їжі.
Як проводилось дослідження
Дослідження, опубліковане в журналі Mobile DNA, проаналізувало зразки крові полярних ведмедів із північно-східної та південно-східної Гренландії, щоб порівняти активність так званих "стрибаючих генів" — невеликих рухомих елементів геному, що можуть впливати на роботу інших генів — їхній зв’язок із температурами в цих двох регіонах і відповідні зміни в експресії генів.
Вчені виявили, що в північно-східній Гренландії температури були холодніші та менш мінливі, тоді як у південному сході вони коливалися й були значно теплішими, із меншим льодовим покривом, створюючи безліч викликів і змін у місцевому середовищі. Ця територія є схожою на умови, які прогнозують для виду в майбутньому.
Головна дослідниця доктор Еліс Ґодден зі Школи біологічних наук UEA застерегла, що хоча результати й дають певну "надію" для полярних ведмедів, зусилля щодо обмеження глобального потепління мають тривати.
ДНК — це інструкція всередині кожної клітини, яка визначає, як організм росте й розвивається. Порівнявши активні гени цих ведмедів із місцевими кліматичними даними, ми з’ясували, що підвищення температури, схоже, спричиняє різке збільшення активності стрибаючих генів у ДНК ведмедів із південно-східної Гренландії
"Фактично це означає, що різні групи ведмедів мають змінені різні ділянки ДНК і роблять це з різною швидкістю, і ця активність, схоже, пов’язана з їхнім конкретним середовищем та кліматом.
"Це важливе відкриття, адже вперше показує, що унікальна група полярних ведмедів у найтеплішій частині Гренландії використовує стрибаючі гени, щоб швидко переписувати власну ДНК — що може бути відчайдушним механізмом виживання в умовах танення морського льоду", - додала Ґодден.
Наслідки для виживання полярних ведмедів
Доктор Ґодден додала: "У той час як решта виду перебуває під загрозою вимирання, ці конкретні ведмеді дають генетичний план того, як полярні ведмеді можуть швидко адаптуватися до зміни клімату, роблячи їхній унікальний генетичний код важливим об’єктом для природоохоронних зусиль.
"Втім, ми не можемо бути самовпевненими. Це відкриває певну надію, але не означає, що ризик вимирання для полярних ведмедів зменшується. Ми все ще повинні робити все можливе, щоб знижувати глобальні викиди вуглецю й уповільнювати підвищення температури".
Українські вчені зафіксували температурну аномалію в Антарктиці11.12.25, 12:46 • 3014 переглядiв
З часом послідовність ДНК людини може змінюватися та еволюціонувати, але стрес довкілля, зокрема тепліший клімат, може прискорювати цей процес. Це дослідження вважається першим випадком, коли статистично значущий зв’язок між підвищенням температури та змінами ДНК був знайдений у дикого виду ссавців.
Також було виявлено зміни в експресії генів, пов’язаних із переробкою жиру, що є важливим у періоди нестачі їжі й може означати, що південно-східні ведмеді поступово адаптуються до грубішої рослинної їжі, яка є в тепліших регіонах, на відміну від багатої на жири тюленячої дієти північних популяцій.
Доктор Ґодден і її колеги проаналізували дані про генетичну активність, зібрані для того дослідження, від 17 дорослих полярних ведмедів — 12 із північно-східної та п’яти з південно-східної Гренландії.
Доктор Ґодден зазначила, що наступним кроком буде вивчення інших популяцій полярних ведмедів — у світі їх близько 20 підпопуляцій — додавши: "Я також сподіваюся, що ця робота підкреслить нагальну потребу аналізувати геноми цього цінного та загадкового виду, поки не стало надто пізно".