Цінова стабілізація ліків в Україні: показова турбота чи економічна ілюзія?

З 1 березня 2025 року в Україні набули чинності заходи щодо стабілізації цін на лікарські засоби та медичні вироби. Вітчизняні фармацевтичні виробники підписали декларацію про зниження вартості 100 препаратів на 30%. Міністерство охорони здоров’я оприлюднило перелік "Топ-100" ліків із зазначенням максимально допустимої ціни в аптеках (оприлюднено 101 позицію). Однак така ініціатива викликає чимало питань, а в деяких аспектах – і відверте обурення.

Чи дійсно здешевлення стосується найвразливіших пацієнтів?

Структура нових цін демонструє неоднозначну картину. Половина всіх препаратів, що здешевшали, коштує до 100 грн. Ще 33% перебувають у ціновому діапазоні 100-250 грн. Лише 13% ліків знаходяться в межах 250-400 грн, ще 4% – у групі 400-500 грн. Тобто 83% усіх препаратів із "Топ-100" залишаються в доступному сегменті до 250 грн.

На перший погляд, це виглядає як серйозна поступка для пацієнтів. Проте реальність значно складніша. Адже саме дорогі ліки – ті, що коштують понад 500 грн – у "золотому списку" просто відсутні. Фактично, регуляторні заходи оминули найбільш фінансово обтяжливі позиції, залишивши їх поза межами "соціальної" турботи.

"ФАНІГАН" – найдорожчий, але не рекордсмен ринку

Найбільш вартісним у списку "Топ-100" виявився препарат "ФАНІГАН, табл., #100" від ТОВ "КУСУМ ФАРМ", який коштує 556,13 грн. Проте навіть цей препарат – виняток серед здешевлених ліків, адже більшість позицій списку не виходять за межі 400 грн.

Це породжує закономірне запитання: чи дійсно заходи МОЗ спрямовані на підтримку соціально незахищених верств населення? Адже справжні "удари" по гаманцях пацієнтів завдають зовсім інші ліки – ті, що не увійшли до переліку.

Висновки: зміни практичні чи косметичні?

Стабілізація цін виглядає швидше як медійний хід, а не реальний прорив у забезпеченні доступності медикаментів. Зменшення вартості відносно недорогих препаратів не вирішує ключової проблеми – недоступності життєво необхідних дорогих ліків.

Без перегляду ціноутворення на високовартісні препарати та комплексної стратегії державного регулювання фармацевтичного ринку подібні ініціативи можуть залишатися лише політичним піаром, а не реальним покращенням для пацієнтів. Тому питання залишається відкритим: хто насправді виграє від цієї реформи?