"Рівненська вертикаль": як Іванна Смачило очолила Фонд державного майна України та до чого тут міністр Коваль

Вже понад пів року Фонд державного майна України очолює юристка Іванна Смачило. Вона стала в.о. голови ФДМУ після того, як попередній очільник Віталій Коваль обійняв посаду міністра агрополітики. Медіа та громадськість зосередили увагу виключно на його новій посаді, натомість Смачило залишилася поза увагою, хоча і очолила один з найвпливовіших органів з управління державними активами.

Хто така Іванна Смачило 

Іванна Смачило багато років працювала юристконсультом у приватних компаніях, інспектором праці в Рівненському обласному комітеті профспілки, а пізніше декілька років займалася адвокатською діяльністю. Згодом була начальником Головного територіального управління юстиції у Рівненській та Львівській областях.

Першу дійсно помітну посаду Іванна Смачило обійняла у 2018 році - тоді її було призначено заступницею Міністра юстиції в уряді Володимира Гройсмана. На цій посаді вона пропрацювала до вересня 2019 року. Через деякий час після залишення посади у Мін'юсті Смачило стала радницею тодішнього голови Рівненської ОДА Віталія Коваля (нині міністра аграрної політики). У 2021 році Коваль призначив свою радницю на посаду заступника голови ОДА з питань цифровізації. 

"Рівненська команда"

У листопаді 2023 року Віталій Коваль отримав нову посаду - він очолив Фонд державного майна України. А вже у січні Кабмін призначив Смачило його заступницею у Фонді. Ще одним заступником Коваля тоді ж був призначений Ігор Тимошенко, які також був його заступником в ОДА. 

Тобто Коваль привів до Фонду свій кадровий резерв з перевірених та довірених осіб, які пройшли з ним нелегкий шлях керування областю, про яке, до речі, писали здебільшого лише в контексті неефективної, непомітної роботи й того, що Коваля от-от відправлять у відставку (надто після того, як посаду керівника Офісу президента залишив Андрій Богдан, який і лобіював призначення Коваля очільником ОДА). 

Але, ймовірно, Коваль і Смачило мають давніші зв'язки. Для того аби розібратися в цьому треба дещо зануритися у біографію обох. 

Віталій Коваль - бізнесмен з міста Березне на Рівненщині, який, до свого переходу на держслужбу, очолював підприємства в аграрній, транспортній та будівельній галузях. 

Березне фігурує і у бізнесовій біографії чоловіка Іванни Смачило - Андрія. Останній тривалий час був засновником та кінцевим бенефіціаром ТОВ "Березнехолод" (яке колись мало "прописку" в Березному). Наразі він вийшов з цього підприємства і разом з братом Тарасом є одним з бенефіціарів Асоціації "Правовий захист національного бізнесу", яке займається дослідженням кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. 

Але примітно, що одним з засновників цієї асоціації виступає вже згадуване "Березнехолод". 

І хоча прямих бізнес-зв'язків, на перший погляд, Коваль та родина Смачило не мають, однак важко уявити, що бізнесмени з Березного, населення якого за відкритою інформацією ледь перевищує 13 тисяч осіб, жодним чином не перетинались. Тим більше, що і Коваль і Іванна Смачило вже у Рівному вели доволі активну громадську діяльність ще до призначення на посади у державній вертикалі й, очевидно, були знайомі. 

І коли у 23 році Коваль очолив ФДМУ він, що цілком логічно, вирішив перетягти туди і своїх людей, серед яких і Смачило. 

У вересні 2024 року Коваль був призначений на посаду міністра аграрної політики, а керівництво Фонду держмайна без оголошення нового конкурсу перейшло до рук Смачило. Хоча цілком логічно, що виконувачем обов'язків голови ФДМУ мав би стати перший заступник, яким на момент призначення Коваля на міністерську посаду був Денис Шугалій. 

Така кадрова послідовність викликає логічне запитання - йдеться про управлінську ефективність чи продовження контролю над державними активами через "свою особу"?

Іронічно, що ще у 2020 році Іванна Смачило у інтервʼю заявляла:

"Спільне між моєю роботою в різних містах і на різних посадах було хіба те, що і в Рівному, і у Львові, і в Києві було багато спокус. І більшість людей їм рано чи пізно піддається. Це звичайний виробничий процес. Починаючи від прохань влаштувати когось на роботу і закінчуючи тим, щоб лояльніше поставитися до якогось із виконавчих проваджень на мільйони".

При цьому ж її власна карʼєра, яка принаймні в останні роки, майже повністю повʼязана з Віталієм Ковалем, виглядає як приклад тієї ж кадрової лояльності, яку вона публічно критикує.

Не бурштин, а земля

На те, що Іванна Смачило не випадково стала очільницею Фонду державного майна натякають і спільні "улюблені" активи з Ковалем.

Однією з найвідоміших ініціатив ФДМУ за часів Коваля стало створення так званого "Земельного банку". Це система, через яку сільськогосподарська земля, що належить державі, переходить під управління Фонду і згодом виставляється на аукціони.

За офіційною інформацією - це прозорий механізм оренди землі через аукціон. Однак, деякі експерти вказують на ризики концентрації і контрольованого перерозподілу ресурсів. 

Після того як Фонд держмайна очолила Іванна Смачило, вона стала відповідальною за подальше просування земельного напряму.

Днями Фонд держмайна заявив, що хоче вилучити понад 135 тисяч гектарів землі у Національної академії аграрних наук України. Академія виступила категорично проти цього та заявила про загрозу національній продовольчій безпеці та руйнування наукової інфраструктури.

Замість висновків

Тож, схоже, те, що саме Іванна Смачило очолила ФДМУ може бути не випадковим збігом, а ілюстрацією так званого "прихованого кумівства" та передачі "схем" у перевірені руки.

Не стало предметом уваги й те, що Іванна Смачило до того була заступницею Коваля, а ще раніше — його підлеглою в Рівненській ОДА. Якщо проаналізувати її карʼєру за останні роки, то це призначення виглядає як приклад неформального кадрового лобіювання, коли державні посади обіймають "свої перевірені люди".