Приручити олігарха: чому олігархи не хочуть конфліктувати з президентом і як законопроект про деолігархізацію зміниться до другого читання

КИЇВ. 9 липня. УНН. На минулому тижні Верховна Рада проголосувала в першому читанні за президентський законопроект № 5599, який повинен обмежити владу олігархів. Прийняти його повністю депутати можуть на позачерговому засіданні Верховної Ради або вже восени. В якому кінцевому вигляді може бути прийнятий законопроект і як потенційні олігархи зможуть піти від цього визначення, розбирався УНН.

Незважаючи на те, що законопроект про олігархів називали “сирим” і “рамковим” це не завадило йому бути прийнятим в першому читанні. Президентська фракція “Слуга народу” обійшлася б навіть своїми голосами — 231 “за”. Примітно, що додали голоси депутати “Слуг народу”, які близькі до Ігоря Коломойського і Віктора Пінчука. Також проголосувала група “Довіра”, яка орієнтується на земельного магната Андрія Веревського, і група “За майбутнє”, на яку Коломойський теж має вплив.

За словами співрозмовників видання, це голосування показало, що ті люди, які першими підпадають під визначення “олігарх” не пішли на відкритий конфлікт із Зеленським та його оточенням, так як для них вигідніше домовитися або спробувати юридично позбутися якогось пункту, який визначає статус олігарха. Нагадаємо, що згідно із законопроектом, олігархом вважатимуть людину, яка потрапляє під три з чотирьох ознак: людина бере участь в політичному житті, володіє або має значний вплив на ЗМІ, має монопольне становище на ринку і володіє активами, які перевищують один мільйон прожиткових мінімумів.

Мільйонні активи і монополія на ринку

За словами секретаря РНБО Олексія Данілова, в реєстрі олігархів, можливо, не виявиться жодного прізвища, бо ці люди самі відмовляться від активів і повернуть частину державі.

“Ми маємо історію по кожному олігархові і знаємо, як вони заволоділи своїми активами. Вони повинні це зрозуміти і позбутися від активів, щоб не потрапити в перелік олігархів. Якщо вони з’являться в реєстрі, це буде відомо всьому світу. Не думаю, що їм це потрібно”, — заявив він.

Власників активів, вартість яких перевищує 1 млн прожиткових мінімумів — це близько 2,27 млрд гривень або 83 млн доларів, за словами експертів в країні близько 150-ти осіб. Однак з огляду на ще два необхідних пункти — максимум 20-ть. Під цей пункт легко потрапляє перша двадцятка списку українського Forbes. Наприклад, статки найбагатшого українця Ріната Ахметова оцінюють в 7,6 млрд доларів, Віктора Пінчука — 2,5 млрд доларів, Костянтина Жеваго — 2,4 млрд доларів, Ігоря Коломойського — 1,8 млрд доларів, Геннадія Боголюбова — 1,7 млрд доларів, Олександра та Галини Гереги — 1,7 млрд доларів, Петра Порошенка −1,6 млрд дол, Вадима Новинського — 1,4 млрд дол, Олександра Ярославського — 820 млн дол.

Однак відкритим залишається питання, чи буде офіційна методика від держави, як будуть оцінювати стан і монопольний вплив. Так як ті цифри, які є — всього лише приблизні оцінки ЗМІ. Позбутися від активів, переписавши на підставних осіб або вивести в офшори, буде не так просто, пояснюють юристи. За їхніми словами зараз таку інформацію перевірити досить легко на державному рівні.

“Недостатньо просто переписати їх на довірену особу або на офшорну компанію, необхідно повністю відмовитися від будь-яких засобів контролю над цими активами”, — розповідає юрист Ніна Бец.

За словами політолога Руслана Бортника, активи і монополія на ринку можуть стати предметом для переговорів і пошуку консенсусу між олігархами і владою. “До всіх буде індивідуальний підхід, будуть дивитися, що у людини є і що вона може запропонувати владі. Наприклад, поділитися своїм медіа, політичним або економічним впливом. Все як завжди: розділяй і володарюй”, — говорить він.

Не дивлячись на те, що в Україні є Антимонопольний комітет і антикорупційні органи — вони, швидше за все, не дуже активно братимуть участь у розпізнаванні монополістів. В уряді кажуть, що це законопроект тимчасовий, а протягом періоду дії закону про олігархів будуть впроваджені цивілізовані механізми, як на Заході: закон про лобізм, закон, що посилює інституційну спроможність Антимонопольного комітету, заміна чиновників середньої ланки, які зараз вирішують питання енергетики, антимонопольного законодавства. А вишенькою на торті буде судова реформа.

“У монопольному комітеті ніхто цими інструментами не хоче користуватися. Тому зараз хочуть створити додатковий інструмент для президента і РНБО. Він позаправовий, який неможливо оскаржити, а тільки домовитися. Звичайно в першу чергу реальна боротьба з олігархами — це антикорупційне законодавство і Антимонопольний комітет, потім законодавство про оподаткування і відмивання грошей — так боролися в усьому світі. У нас з ними не хочуть боротися, а приручити. Їх не хочуть перемогти, їх хочуть видресирувати”, — вважає Бортник.

Що робити зі ЗМІ?

Цієї весни, напередодні офіційної появи законопроекту, в розпорядженні журналістів опинився злитий текст законопроекту. Велику увагу привернув пункт, що олігарх не може володіти медіа. Однак в офіційному тексті цей пункт зник, і зараз мова йде про власників і співвласників друкованих або електронних засобів масової інформації, інформаційних агентств, радіо і телебачення. Практично всіма найбільшими телеканалами і ЗМІ володіють ті ж особи, про яких ми говорили в першому пункті. Наприклад, тільки чотири підприємці Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Віктор Пінчук та Дмитро Фірташ володіють 27 з 44 загальнонаціональних телеканалів України. А регіональна влада часто спонсорує і контролює місцеві ЗМІ.

Якщо Верховна Рада все-таки проголосує за президентську версію — їм дадуть півроку, щоб продати, закрити або передати медіа-активи. Перейти такі активи можуть тільки до осіб з бездоганною діловою репутацією, а визначати її буде Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

“Значний вплив на ЗМІ — це коли людина є бенефіціаром або контролером певного ЗМІ. Просто перереєструвати ЗМІ на довірену особу не буде достатньо, оскільки фактичний контроль над ЗМІ може встановлюватися за невичерпним переліком критеріїв, серед яких: 1) надання особою вказівок органам управління; 2) можливість ведення переговорів; 3) доступ до банківських рахунків”, — пояснює Ніна Бец.

Серед варіантів, на які можуть піти власники медіа — передати управління мовником “трудовому колективу”. Так в кінці минулого місяця вчинив екснардеп Євген Мураєв.

“З п’ятниці я повністю передаю все управління каналом трудовому колективу, редакції. Я перестаю займатися медіа менеджментом, бізнесом”, — заявив він.

Участь у політичному житті

Бізнесменам зі статусом “олігарх” заборонять фінансувати політичні партії, брати участь в приватизації великих держпідприємств. Також чиновники повинні будуть подавати декларації про контакти з такими особами і їхніми представниками. Однак закон не пояснює, а що робити з депутатами. Петро Порошенко, Вадим Новінський і Юрій Бойко і Сергій Льовочкін — народні депутати, вони беруть участь в політичному житті країни.

Під участю в політичному житті розуміють не тільки наявність статусу народного депутата або держслужбовця, а також діяльність, спрямовану на фінансування політичної партії, політичну агітацію або проведення мітингів або демонстрацій з політичними вимогами. Тому, щоб виключити можливість застосування даного критерію, особі доведеться відмовитися від будь-якого впливу на політичне життя країни.

Наприклад, Вадим Новінський вже заявив, що буде поступово йти з політики, а сам законопроект вважає дискримінаційним.

“Цей законопроект нічого спільного з Конституцією не має. Там є стаття, яка говорить про те, що у нас не підлягають дискримінації люди за расовою, по соціальному, економічному статусу, за мовою, за віросповіданням. Так це пряме, грубе порушення цієї базової статті Конституції. Коли хочуть дискримінувати людину за його соціальним та економічним статусом. Це хочуть обмежити, хочуть, щоб всі боялися. Ось, що хочуть зробити”, — сказав Новинський.

Юристи пояснюють, що до абсурдних норм законопроекту можна віднести те, що держслужбовці, які контактували з олігархом або його представником, повинні звітувати про це — подавати відповідну декларацію. Інакше, на них чекає дисциплінарне або адміністративне покарання.

“Трактувати норми можна таким чином, що перед тим, як привітатися в сесійній залі парламенту, народні депутати, які будуть внесені в список олігархів, повинні попередити один одного про те, що є олігархами, а потім відзвітувати, про що вони спілкувалися”, — вважає Ніна Бец.

Політолог Володимир Фесенко каже, що основне політичне фінансування відбувається неофіційно, готівкою, тому як це фіксуватимуть питання відкрите. За словами експертів, якщо до другого читання ця норма не зміниться, то будуть вдаватися до старих методів. Наприклад, через підставних донорів: безробітних і пенсіонерів, які вносять захмарні, як на свої доходи, засоби.

Що зміниться до другого читання?

У профільному комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки розповіли УНН, що депутатами внесено вже більше 50-ти правок до законопроекту. 15 липня останній день, коли ще можна буде вносити свої пропозиції.

Чи вдасться кардинально змінити законопроект? Опитані експерти відповідають, що він, швидше за все, стане більш компромісним, і прояснить ті норми, які зараз всім незрозумілі. “Я думаю, до другого читання він може бути зовсім іншим. У РНБО можуть відібрати частину повноважень і впливу на них, можуть бути нові об’єднання, що формулювання „олігарх“ буде розмиватися не в інтересах ОП. Швидше за все, голосування буде вже восени, якщо не вирішать проголосувати на позачерговому засіданні Верховної Ради під День Незалежності”, — говорить Бортник.

Спікер Верховної Ради Дмитро Разумков каже, що його принципова правка відібрати у Ради нацбезпеки і оборони функцію вирішувати, хто олігарх, а хто — ні.

“Щодо РНБО, я дійсно вважаю, що це не зона відповідальності РНБО ні з точки зору логіки, ні з точки зору закону, в тому числі і Конституції. Тому правки будуть подаватися, і сподіваюся, вони будуть підтримані”, — сказав Разумков.

Навіть якщо протягом тижня депутатам вдасться завалити законопроект правками, в оточенні президента вже вирішили, що будуть з цим робити.

“Якщо буде необхідність, якщо буде дуже багато поправок, то будемо застосовувати спеціальну процедуру розгляду законопроектів у другому читанні, як ми застосовували з банківського закону. Мені здається, це буде чесно і справедливо. Тому що якщо люди хочуть просто заблокувати проходження закону, у них немає на це голосів, і вони використовують бюрократичні кошти, ми теж будемо бюрократичні механізми удосконалювати і таким чином просувати далі цей закон”, — запевнив глава фракції Слуга народу Давид Арахамія.

Секретар комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки (фракція “Голос”) Роман Костенко розповів УНН, що не планує подавати правки до законопроекту, так як вважає це безглуздим.

“Потрібно повністю переписувати законопроект, тому що ту концепцію, яка закладена в ньому, не виправити одними правками. Я не бачу сенсу подавати якісь правки, буде хтось із фракції, не можу сказати. У нас же є альтернативний законопроект про олігархів”, — розповів він.

Те, як змінитися законопроект про олігархів, вкрай важливо, тому що на його основі будуть розроблені антитрастові закони, закон про лобізм і інші нормативно-правові акти, які переформатують економічні та суспільні відносини в країні. І щоб не було юридичної колізії законопроект потрібно серйозно доопрацьовувати.

Експерти прогнозують, що законопроект навряд чи буде розглянуто за прискореною процедурою. Але статися це може на позачерговому засіданні Ради в липні і в серпні, а саме голосування тільки восени. Якщо все буде йти за планом, сам закон вступить в силу тільки взимку, тому у потенційних “олігархів” ще є час, щоб вирішити, як себе убезпечити.