«Ми думали, що документи на землю були, але так їх і не знайшли»: ініціатори справи проти ексміністра Сольського розповіли нові подробиці

Справа детективів НАБУ проти вже ексміністра аграрної політики Миколи Сольського без перебільшень відкрила "ящик Пандори". І питання вже не стільки в самому ексміністрі, який вісім років тому був адвокатом і, як каже, допоміг воїнам АТО приватизувати землю у Сумській області, на яку зараз претендує Національна академія аграрних наук (НААН), а в тому, що ця справа оголила величезну "чорну діру", в яку самі "аграрні науковці" зливали державні землі. І тепер, коли держава вирішила відкрити ринок землі, і віддати земельні ділянки в приватні руки - виявилось, що не все так добре, як це зазначалося  у статистиці. Більше того, гучні звинувачення НАБУ та САП призвели до зриву переговорів з Польщею щодо розблокування кордонів для українських фермерів. Поляки в односторонньому порядку припинили комунікацію, скориставшись начебто корупційною справою проти чиновників України.

Конкретно щодо справи ексміністра Сольського, то там НАБУ вирішило виступити на захист чиновників НААН і фактично проти учасників АТО. Але аргументів у детективів не так багато через наявні рішення судів, які встановили відсутність прав на землю у НААН в особі їх держпідприємств "Іскри" та "Надії". Цим  суди фактично  підтвердили, що на час приватизації земельних ділянок вони  були вільні і самозахоплені "аграрними науковцями". Останні своєю чергою стверджують, що землю намагалися оформити, але не вийшло, документи були, але їх хтось знищив, землі їх, але як довести - не знають, тому і звернулися в НАБУ. 

Із  запитом про деталі справи УНН звернувся до Віктора Кабанця, який з 2012 року очолює Інститут сільського господарства, якому були підпорядковані згадані держпідприємства аграрних науковців.

- Коли "Іскра" і "Надія" увійшли до вашого Інституту, кому вони підпорядковувалися раніше? І чи були у них наявні документи на земельні ділянки?

- Дослідні господарства "Іскра" і "Надія", які розташовані в Роменському районі (Сумської області - ред.), в мережу Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН ввійшли з 2014 року. Якщо я правильно пам’ятаю з початку року – з січня. До цього вони були підпорядковані напряму НААН.

Станом на 2014 рік вони були окремими суб’єктами господарської діяльності і під час входження в мережу нашого Інституту такими і залишалися.

В мережу нашого Інституту вони увійшли функціонально для допомоги проведення наукових досліджень, насінницької роботи, племінної справи в тваринництві – скажімо для кураторства в науковій, практичній сфері. НААН дає нам в користування матеріальні ресурси, тобто приміщення, технічні засоби різні, і земельні ділянки, які ми оформлюємо.

Примітка редакції: варто зазначити, що земельне законодавство не передбачає, що НААН може передавати організаціям, що перебувають у її віданні, земельні ділянки державної форми власності ні у постійне користування, ні в оренду.

На той час (станом на початок 2014 року – ред.) у них йшли процеси оформлення земельних ділянок, які за ними закріплені.

Я трохи буду округляти: в "Іскри" на той час було 2 тис 630 га, якщо не помиляюся, а в "Надії" було 3 тис 260 га, плюс мінус можу трошки помилитися. Це не загальна площа, це орна земля. І ми з ними вже в подальшому разом займалися оформленням землі.

- Чим підтверджувалось їх право користування землею?

- Скажімо так, з ранішніх часів. Підтверджувалося воно (право на користування – ред.) відповідною звітністю, довідками з президії НААН, по-перше.

По-друге – для розробки нормативно-технічної та земельної документації, вони ще в 2012-2013 роках брали довідки з районних управлінь і агропромислового комплексу, і земельних ресурсів.

І по-третє кожного року, на початку року для того, щоб сплачувати земельний податок, кожне підприємство, в тому числі і державне, зобов’язане брати довідку - на той час Земельних ресурсів, зараз Держгеокадастру – щодо закріплення і володіння певними земельними ділянками.

Примітка редакції: в Україні непоодинокі випадки, коли декілька субʼєктів господарської діяльності вважають земельні ділянки своїми і одночасно можуть сплачувати за них податки. Втім, це не підтверджує їх право на землю.

- Ця довідка видавалася один раз на рік?

- Так, тому що змінювалася грошова оцінка, норми податків, тому брали кожного року. І кожного року до 2017 чи 2018 року Держгеокадастр, або перед цим – це Земельні ресурси, видавали такі довідки кожному підприємству і казали, що ця земля закріплена за вами, не переживайте, працюйте і все у вас буде добре.

- Це зрозуміло, але все одно мають бути законодавчо підтверджені межі земель, які належать цьому підприємству?

- Давайте так скажемо – за радянських часів "Надія" була радгоспом, і в людей чи руки не доходили, чи не було такої необхідності оформляти ці земельні відносини. "Іскра" проходила багато етапів - і колгоспом була, і артіллю була, і радгоспом була, і в підпорядкуванні НААН була. Тобто різноманітне було підпорядкування. І коли "Іскра" була артіллю, вже пізніше при обшуках НАБУ була найдена копія цього правоустановчого документу. Але станом ще на той час, коли вони були артіллю. І на основі цього вони і мали таке землекористування в тих межах, на яких вони господарювали.

- Як вони можуть, навіть в 2014 році, користуватися землею лише через те, що у них була копія державного акту ще 50х років, ще радянського акту?

- Є питання правонаступництва. Я не знаю як було в 1993 році (ймовірно обмовка спікера - ред.), коли стала вільна і незалежна держава Україна. Я думаю, вони непоодинокі, які не оформлювали земельні відносини. Справа в тому, що Інститут, де ми зараз знаходимося, і наше дослідне господарство, яке знаходиться поруч, теж не мало цих документів, і я вже їх оформляв. Я прийшов сюди директором, правоустановчих земельних документів у нас не було. Теж ми працювали тут здавна. Наш Інститут знаходиться на цій території з 1905 року, і ніхто не оформляв, ніхто нас не питав. Працюйте. Звітувалися, де ми працюємо, як працюємо, на якій території. Кожного року ми звітуємося по площам посіву, кожного року звітуємося по площам збирання, і відповідно і по продуктивності тварин, по поголів’ю, і в Академію наук ми звітуємося і в органи державної статистики, які були. От так і працювали. В Інституті я працюю з 2012 року. От ми десь з 2012 року і почали оформлювати ці земельні відносини. Інституту і дослідному господарству в Держгеокадастрі дозволили розробити цю документацію і затвердили її. На той час уже були не державні акти, а згідно порядку вже видавали нам витяги на право користування цими земельними ділянками.

Примітка редакції: до 2014 року дослідні господарства вже кілька разів мали переоформити документи на право користування земельними ділянками відповідно до діючих на той час норм земельного законодавства.

- У мене ще уточнення – ви сказали що є правонаступництво, чи не мали "Іскра" і "Надія" подавати якісь документи на правонаступництво? Так як отримати там спадщину, наприклад?

- Та ні. В 2012-2013 роках "Іскра" і "Надія" почали роботу щодо оформлення земельних ділянок за цим суб’єктом господарської діяльності. І вони спеціально замовили – я на цьому наполягав – цю документацію в Державному інституті землеустрою. Вони заплатили певні суми, я вже не пам’ятаю точно, але на той час це були солідні гроші, за розробку цієї документації, отримали всі дозволи – і в районі, і в районних структурах. Спочатку дає дозвіл на цю розробку районне управління Держгеокадастру, потім обласна адміністрація підтверджувала ці дозволи на виготовлення документації. Тобто ця документація була виготовлена, були отримані на ці землі кадастрові номери, і після цього повинна бути процедура затвердження в Держгеокадастрі, і останнє державний реєстратор затверджував всі ці речі. Не встигли "Іскра" і "Надія" пройти дві останні інстанції – це отримати наказ в Держгеокадастрі і, відповідно, до державного реєстратора черга не дійшла.

Примітка редакції: як зазначено в рішеннях суду, технічна документація "Іскри" і "Надії" не є затвердженою в установленому порядку, а відтак – не вважається створеною документацією, не встановлює юридично значимих фактів та не створює жодних прав та обов’язків для цих державних підприємств.

У нас дуже довго тягнули ці речі, не давали нам під всякими приводами. У нас є дуже велика переписка і одного, і іншого підприємства з районним і з обласним управлінням Держгеокадастру про те, що тут треба додати те, те у вас не так, те додайте. Це кілька років тягнулося. І коли вже дійшло діло практично до суду – вони нам відмовили.

- Ви сказали, що "Іскра" і "Надія" подали пакет документів, вже були присвоєні кадастрові номери ділянкам. Для того, щоб Держгеокадастр розробив мапу з ділянками, він теж мав спиратися на щось. На підставі яких документів він взяв цю інформацію, що певний кусок землі належить саме "Іскрі", а не комусь іншому?

- Межі землекористування погоджувалися письмово з кожним сусідом. Якщо це районні землі, то з районною адміністрацією, якщо це сусідське сільгосппідприємство, то з ним, якщо це сільрада, то з сільрадою. З усіма сусідами – це обов’язкова процедура і обов’язково вона дотримується.

- Ви сказали, що землі Інституту вдалося оформити. Скільки це часу зайняло?

- Боюся помилитися, думаю десь в 2015-2016 році нам вдалося оформити землю, може навіть в 2017.

- А почали в 2012 після вашого призначення на посаду?

- З 2012 року. У нас уже була документація, але вона теж була не затверджена. Тому ми почали цю роботу робити – уточнювати і таке інше.

- В інтерв’ю Latifundist.com ви говорили, що весною 2017 року від Держгеокадаструприйшов наказ провести перевірку в "Іскрі" і "Надії". Комісія, яку створили для перевірки, встановила, що землі в обох підприємствах самозахоплені. Як ви це можете пояснити? Що було далі? Яким були ваші дії після перевірки?

- Правильно – навесні 2017 року. Наказ був з Києва, з центрального їхнього (Держгеокадастру – ред.) офісу. До комісії увійшли представник центрального офісу Держгеокадастру, представники обласних і районних структур. Вони перевірили і встановили відсутність на той час нормативно-правових документів на право користуватися цими земельними масивами. І відповідно дали термін надати ці правоустановчі документи, і при наступній перевірці вони нарахували нам великі штрафи, це були мільйонні штрафи, якщо не помиляюся по одному підприємству це було здається понад 3 млн, по другому 4 млн, в матеріалах НАБУ є всі ці цифри. І відповідно одному і іншому директорам, яких на сьогоднішній день вже нема у живих, на жаль, були виписані вже штрафи і підозри встановлені, про те що вони самовільно захопили ці землі і господарюють там.

- Ви говорили в цьому ж інтерв’ю, що вас не пускали до Держгеокадастру, коли після перевірки ви почали шукати документацію на землі "Іскри" і "Надії". Хто саме вас не допустив? Чи писали ви відповідні скарги на цих осіб?

- Давайте так – не пускали це не означає, що на воротах стояли. Ми після того, як до нас почалися упереджені дії, почали шукати ці документи. Перше, де ми їх шукали – це у самих підприємствах, по сейфах і бухгалтеріях. Ця затія у нас не закінчилася успіхом. Ми шукали в районних архівах, в архівах Роменського району, теж безуспішно. Шукали в обласному архіві – вірніше письмово зверталися в Держгеокадастр – вони нам ні разу не надали відповідь, або відповіді були ні про що, або про те що у них немає таких матеріалів. А так щоб кудись іти, рватись, і нас не пускали держали, я такого сказати не можу. Просто їх не надавали і все. Не допомогли нам у цих речах.

- Якщо так, чи збереглися у вас копії скарг?

- Я не можу сказати, якісь є, якихось немає. Це дуже великі обсяги паперів, ви не уявляєте якби я все зберігав – пів кабінету точно зайняло б.

- Виходить, що ви шукали оригінал акту 50-хроків, чи які саме документи шукали на землі "Іскри" і "Надії"?

- Розумієте, керівництво змінювалося на підприємствах, передавали не передавали (документи – ред.), я ще раз повторюся – на самих підприємствах цих установчих документів щодо земельних відносин ми не виявили. Були певні непрямі посилання на деякі документи, по яким ми почали розбиратися і виясняти, що десь вони таки є. От по ним почали шукати, звертатися по архівам аби знайти хоча б якісь сліди.

- Чи правильно я розумію, що ці документи раніше, коли "Іскра" і "Надія" тільки увійшли у склад Інституту, в 2014 році, їх не перевіряли і не шукали?

- Шукали. На 2014 рік їх не було.

- І якими були ваші дії?

- Дії були ті, що й повинні були бути. Одне і інше підприємство знаходилося на стадії розроблення цих документів, в новому порядку, і я тільки сприяв цьому розробленню документів і підтримував ці дії, одного і іншого директора, аби їх зробити, і покласти в сейф.

- Чому, на вашу думку, "Іскра" і "Надія" з 1991 року так і не оформили документи згідно українського законодавства на земельні ділянки?

- Не можу сказати.

- Ви призначали керівників "Іскри" і "Надії" Віталія Стазілова і Людмилу Самойленко?

- На той час був такий порядок. Директора призначив за погодженням президії НААН.

- Потім у них закінчилися їх контракти на рік, ви продовжили з ними співробітництво через в.о. директора. Ви ж бачили, що вони фактично нічого не роблять для оформлення земельних ділянок? Чому ви їх не звільнили з посад?

- Я не зовсім розумію коварність вашого питання, але я так скажу: по-перше, контракти були не на рік, а були якщо не помиляюся або до 3, або до 5 років. Друге. Як же вони не займалися, я бачив їх роботу, купу макулатури, яку вони возять. Я бачив що це складна робота, і навіть моє втручання – треба і мене було звільняти - не призвело до позитивних наслідків вирішення цього питання. Ми з ними почали битися в глуху стіну.

Примітка редакції: згідно з обвинувальнимиактами, контракт з керівником ДП "ДГ "Іскра" Людмилою Самойленко був підписаний 16.04.2015 року і закінчився 15.04.2016 року; контракт з керівником ДП "ДГ Агрофірма "Надія" Віталієм Стазіловим був підписаний 14.02.2015 року і закінчився 9.01.2016 року. Тобто контракти були підписані все ж на один рік.

- Стазілов і Самойленко отримали підозри і навіть обвинувальні акти, у тому числі за самозахоплення земель. Згідно обвинувальних актів, підприємства, які мали займатися селекцією, здавали землі в оренду приватним структурам. Справа стосується подій ще 2016, 2017 та 2018 років, тобто ще до того часу, коли земельні ділянки передали ветеранам АТО. Як ви можете це прокоментувати? Чи допитували вас у рамках цього кримінального провадження? Чи оголошували вам підозру, як їх керівнику?

- Давайте так. Про те, що писали в обвинувальному акті – писали багато, і не лише це. Ви почитайте ще раз – багато нового там побачите. В оренду ні одного клаптика ніхто нікому не здавав, ні приватним ні державним ні бюджетним структурам. Орендних відносин ні в кого не було, це перше. Просто коли пішла коса на камінь і ми почали з ними судитися – вони теж почали з нами вести от такі ігри, не хороші.

- З ким судитися?

- З Держгеокадастром. Це обласна структура. Зараз випливає багато цікавого. Те, що НАБУ вже опублікувало, як вони курували, хто їм доповіді писав на суди, хто їх курував. Зараз уже висвітлено іншу картинку.

- Тоді як ви можете пояснити те, що "Іскра" і "Надія" з 2017 року десь укладали договори з рядом підприємств на спільний обробіток землі, за результатами чого у них виходив не те що мінімальний прибуток, а інколи навіть від’ємний. При цьому врожайність була висока, чому так?

- Повторюся – ні в оренду, ні в спільний обробіток ніхто нікому нічого. У нас є документи з президією НААН, де нас кожного року інформують про те, що в оренду ми не маємо права здавати земельні ділянки, укладатидоговори спільної оренди, спільного господарювання – ми не маємо права цього робити. Ми ці договори не заключали. Ми в оренду нічого не здавали. Приміщення можемо здавати, але земельні ділянки не можемо.

- Але ж залучали?

- Залучали. Сторонніх, але їх не так просто було знайти, і з сусідами намагалися домовлятися. Один рік з сусідами працювали, інший рік з полтавчанами домовлялися, ще раніше із роменчанами укладали договори, і з місцевими і трохи подалі. Якщо земля не оформлена, то це для кожного ризик – от він вкладає гроші і це ризик для нього. Він заходить – ми ж всіх чесно попереджали, тому що це ризики. Непростімоменти в "Іскри" і "Надії" були під час посівної, тому що засіяти треба, а грошей і оборотних ресурсів нема й інших засобів не вистачає. По-друге, землі поступово виснажувалися, і це не секрет – я відверто про це кажу – протягом цих років вони поступово урожай збирали, а вони виснажувалися. Рекордних врожаїв там не отримували, хоча були різні – були на окремих полях і роках і середні врожаї. Але і затратна частина була значна. Які там точно цифри треба дивитися в бухгалтерії, вони всі є. А те, що ви хочете сказати де воно дівалося – за нами міліція дивилася під лупу, тому якщо десь поїхало б не в ту сторону – воно б зупинило.

- Тобто я правильно розумію що оці обвинувачення на вашу думку мали політичне підґрунтя?

- Правильно. Якби нам дали все те що ми хочемо і те що нам треба,… а так не фінансування немає, нічого – як можна працювати без порушень? На сьогоднішній день, я думаю, ви не назвете жодного підприємства – хоч державне чи ні – яке зовсім немає похибок в господарській діяльності. От сьогодні треба вакцину для ВРХ (велика рогата худоба), треба шукати, для того є керівники, які вирішували це питання. В законному полі, ну можливо з певними похибками.

- А вас допитували?

- Допитували.

- І ви так само оголошували що це безпідставно?

- Це ж бажання слідчих бачити це, але судом же це не доведено ніде.

- Ви сказали що відчували упередженість на судах за право "Іскри" і "Надії" користуватися земельними ділянками, і від правоохоронців в тому числі. Чи писали ви скарги на правоохоронців або суддів?

- Так, практично на всіх судах ми відчували упередженість. Я на багатьох судах був особисто присутнім. І упередженість я відчував цю, ясно, чітко, не двозначно. Писав (скарги – ред.), і до президента Петра Порошенка, і до Володимира Зеленського, і у Верховну Раду, до голови парламенту, в СБУ і в поліцію. Писали ми в різні органи по цьому свавіллю.

- Коли ви написали заяву в НАБУ щодо земель, якими користувались "Іскра" і "Надія"?

- Ми писали-писали і не отримували відповіді. Справа в тому, що всі ці структури, в які ми писали, вони давали вказівку розібратися в цих питаннях Держгеокадастру, який і давав всі упереджені накази і координував цю роботу. Я був на прийомі у заступниці Держгеокадастру, не пам’ятаю прізвище, вона зараз замміністрааграрополітики. Вона нас вислухала, сказала ми розберемося. Поки ми їхали – вона навіть покарала пару співробітників у Сумах за те, що "не достатньо виконували свої обов’язки".

- Коли це було?

- Та після 2020 плюс мінус.

- І саме за цією заявою було відкрите кримінальне провадження, в рамках якого вже колишньому міністру агрополітики Миколі Сольському оголосили підозру? Заявою в НАБУ я маю на увазі?

- Ще раз кажу – після того як ми вже писали скрізь, і не отримували (відповіді – ред.), і після того як у нас половину землі забрали, і ми дізналися від наших друзів, що і на іншу половину (земель – ред.) документи в Держгеокадастрі вже виготовляються. Це була остання надія, ми написали в НАБУ.

- Це в якому році було?

- Оце в межах цього… Після отримання нашого листа, нам зателефонував слідчий, який озвучив що йому доручено вести цю справу і він попросив у нас деякі матеріали – ми йому вислали. Через не довгий термін, вони виїхали з обшуками і в Сумський геокадастр, і в районне управління геокадастру у Ромнах.

- Це 2020 рік? Чи пізніше?

- Один раз виїжджали. Ото коли написано. Давайте уточнимо. Не пам’ятаю.

- Яка ціль того, що ви написали заяву в НАБУ? Щоб оці землі які Держгеокадастррозпаював повернули "Іскрі" і "Надії"?

- Це колегіальне рішення. Це ми з директорами ДП сиділи, радилися за столом. Вони ж суб’єкти постраждалі. Я як керівник постраждалих суб’єктів. На НАБУ писали і я від себе і вони від себе. Я, як окремий суб’єкт господарської діяльності, і вони як окремий. Ми писали на НАБУ і в першу чергу це від ДП, в яких незаконно, ми вважаємо, була вилучена частина земель з одного і іншого підприємства. Тобто це було наше колегіальне рішення, але писало кожне підприємство окремо.

Про те, що повернуть землі, які вже скажімо пішли в друге користування – я вже не вірив. І тоді вже не дуже вірили. Тому що Держгеокадастр різні схеми (використовував – ред.). Перша схема – це через аукціон здати ці землі в оренду, як вільні землі. При чому матеріали до аукціону вони передали не в Сумську область, а в Чернігівську, щоб подалі. Ми дізналися про це, відсудили це рішення і аукціон не відбувся.

Потім вони почали шукати інші варіанти як це провести, їм підказали схему – або вони самі додумалися - через 2 га атовцям. В матеріалах НАБУ це все описано. По 2 га – це 1,3 тисячі ветеранів АТО. Це ж з кожним окремим треба судитися, це нереально. І справа ще й в тому, що атовці нічого не порушили по закону, ми до них претензій не маємо, вони використали своє право яке узаконене – право отримати 2 га землі. Так, там є ветерани АТО і з Сумської області, і з західної України, і з південної і центральної, але законом не забороняється це. Тобто до атовцівми не можемо ніяких претензій пред’явити. Питання у нас до організацій цих – от ми і звернулися до НАБУ. А до НАБУ ми звернулися із ціллю зберегти залишок землі,який лишився і це нам на сьогодні вдалося. 

- Якщо до атовців немає претензій, до кого претензії? До Держгеокадастру?

- Вони ж реалізували, я ж їх не заставляв – вони по своїй волі це робили. Є там куратори.. Воно ж написано в матеріалах слідства НАБУ є куратори зрозуміло… Та і сумським земельщикам це теж неприємна справа була, але поставили такі умови.

- Добре. Упродовж багатьох років рахунки ДП "Іскра" та "Надія" арештовані по різних виконавчих провадженнях, водночас якою діяльністю займаються останні?

- Я зараз вам не можу сказати. Давайте так: коли ми приймали "Надію" у них і було землекористування, яке я озвучив, не буду повторюватися, у них було якщо не помиляюся 630 голів дойного стада. Через певний період, коли половину площі забрали – відповідно прийшлося зменшувати поголів’я. І цей процес постійно зменшувався. Справа в тому, що вести господарську роботу в таких умовах - це просто на грані неможливого. Я наведу приклад: виростити продукцію, а потім її реалізувати, реалізовувати треба або за готівку, але ціна менша, або офіційно продавати, але треба ще додати довідку на право користування землею і все інше. Для того, щоб ті фірми, які перепродують його за кордон, отримали відшкодування ПДВ, то їм треба повністю всі підтверджуючі документи, що вони є виробниками і, що вони продали офіційну сільськогосподарську продукцію. Тому тут дуже багато питань господарських, які я всі вам зараз не розкажу. З кожним роком, починаючи 2017-2018, підприємство почало працювати все гірше.

- Якщо ДП "Іскрі" та "Надії" повернуть всі землі, що вони з нею будуть робити, якщо у них немає коштів та ресурсів обробляти?

- Складне питання. На сьогодні йдуть процеси в державі, є певне рішення КМУ, яке регламентує аналіз підвищення ефективності використання земельних ділянок. Тобто про підвищення ефективності використання земельних ділянок ДП, не тільки Академії наук, різними – є ж земельні ділянки в академії наук, в Міносвіти, в МОУ є земельні ділянки, і в Мінагрополітики. Так от Кабмін видав такий правоустановчийдокумент, за яким землі, які неефективно використовуються, мають передати в Державний фонд майна. Відповідно саме по цим причинам "Іскра" і "Надія" у вересні минулого року, якщо не помиляюся, були передані з відання НААН до управління Держфондмайна. І вже за 3 квартал і те, і іншепідприємство звітувало в Фонд держмайна, рік вони теж там закривали і на сьогоднішній день вони нам не підпорядковуються.

Примітка редакції: згідно даних відкритої фінансової звітності підприємств за 2022-2023 роки, "Іскра" має недостатній показник ліквідності і знаходиться в процесі ліквідації, а "Надія" має катастрофічний показник поточної ліквідності.

- Але фактично в "Іскри" зараз немає земель сільськогосподарських?

- Чого нема. У них 1400 га ще.

- А в "Надії"?

- Десь близько 1900 га.

- На вашу думку, якщо б в 2017 році знайшли оригінал державного акту на право користування земельними ділянками, виданий ще в 50 роках нібито на землі "Іскри", чи допомогло б це зберегти земельні ділянки, аби Держгеокадастр їх потім не розпаював?

- Допомогло б, думаю я. Ми б добилися. Судді поводили себе упереджено, але якщо б був такий оригінал документу – не поспориш проти. Єдине, що я хотів додати, один раз в Сумському районному суді одна жіночка-суддя спитала представницю Держгеокадастру – а підприємства до вас зверталися для оформлення землі? Вона ні слова не сказала, голову наклонила і нічого не сказала.

Примітка редакції:  Віктор Кабанець стверджує, що "всі" заважали підприємствам отримати документи на землю, проте водночас зазначає, що насправді у самих співробітників "не доходили руки" це робити.

- В "Іскрі" нам показали копію акту 50-х років і нас там зацікавило, що в документі написано артіль Сталіна, потім перекреслено ручкою і написано "Іскра". Як ви це можете пояснити?

- Я не знаю. Це юридичні питання.

- Якщо це копія, то в оригіналі по ідеї теж так? Чи спрацював би тоді цей акт?

- Ну я оригінал не бачив, не довелося.

Примітка редакції: вище Віктор Кабанець стверджував, що документи, які б підтверджували право на постійне користування землями "Іскри" і "Надії" шукали з 2014 року, щоб оформити це право згідно українського законодавства. Тобто оригінал державного акту був відсутній ще у 2014 році, задовго до того, як Держгеокадастр вирішив передати землі атовцям.

- Ми цікавилися і вами персонально, коли готувалися до інтерв’ю, і у нас виникло питання – ви не декларуєте жодного будинку чи квартири, чому?

- Я живу в будинку, оформленому на дочку.

- Але ж це спільне проживання і ви маєте це декларувати?

- Давайте подивимося мою декларацію. Я не багатий і не бідний. Не можу знайти декларацію. 

- Ми переглянули вашу декларацію і декларацію вашого сина Віталія, і ви, і він вказуєте кілька земельних ділянок однаковоїплощі і в одному населеному пункті. І там вартість не вказана, очевидно що це було право на пай чи що це за землі?

- На перше питання – я проживаю в таунхаузі, той будинок в місті Суми, який ми будували з 2002 по 2007 рік, я подарував сину Віталію. На той час я працював в Сумському національному аграрному університеті, я все життя практично там пропрацював, і була офіційно виділено 18 земельних ділянок, в тому числі і мені, я тоді проректором наукової роботи працював. З 18 ділянок, які були виділені професорському складу – один я побудувався. Добре чи погано – думаю, що добре.

Будинок побудований власними силами практично на той час, і я його подарував. Будинок не великий, він мансардний, на 200 кв. метрів. А в таунхаузі я зараз проживаю 100 кв, нам з дружиною цього вистачає, ми його купували з фундаменту, платежі виплачували 2 роки, потім ремонт 2 роки, за 4 роки ми переїхали в таунхауз. Секрету нема. Все всі бачать, у нас Суми не велике місто, все видно. І на сьогодні ми проживаємо там. Таунхауз ми оформили на дочку - сину подарували батьківщину, ну і дочці треба подарувати. А дочці подарував ще квартиру, яку я отримав ще 1993 році в Сумах, коли працював у Сумському сільхозінституті.

От я розподілив між своїми дітьми таке майно і я вважаю, що я правильно зробив, бо багато у кого на сьогодні ідуть великі сварки на сімейному рівні і мені б не хотілося, щоб таке було. Моя воля – вона є, і думаю, що дочка мене з таунхаузу не вижене, син теж приютить. У нас у сім’ї благо розладу немає, але береженого Бог береже.

Про земельні ділянки. Після роботи в Сумському національному агарному університеті я 4 років працював в Глухівському інституті луб’яних культур. Спочатку теж заступником директора півроку, а потім директором. І на той час я теж використав своє право, на тих територіях, там указано у мене,де вони розташовані. Ці земельні ділянки були оформлені, в тому числі на дітей і на мене. Янаписав на той час в установленому порядку заяви і ніяких скандалів не було – я використав своє право громадянина України і отримав там земельні ділянки. Ще дві земельні ділянки - це мого батька і матері – вони померли і передали мені.

Чому нема вартості? Ми не знали, що там поставити, ми оцінку не проводили, продавати ми не збираємося, вони зараз знаходяться в незовсім хорошому місці, під обстрілами, томуземля зараз простоює. Але я думаю, що все наладиться і ми почнемо там роботу. В тому числі і синова ділянка там є. А вартості нема,бо ми її не збиралися поки продавати. Податки платимо.

Це по 2 га, якщо взяти нормативно-грошову оцінку в середньому по області, то це десь 40 тис грн за га.

- Ваш син також працює в Інституті?

- Так.

- Тобто ви є його керівником?

- Ні. Тут ви уже шиєте мені. Мене вже судили з цього приводу… Те, що син працював тут.  Причепилися за що – я перший раз в кінці року видав премію керівному складу, там щось по 1 тис грн, науковим співробітникам по 600 грн, і лаборантам по 400, в тому числі і син попав – получив 600 грн премії. І це мені конфлікт інтересів і корупцію пришили. Я ходив по судам 2 місяці за ці 600 грн. Більше я сину премій не виписував. Хоча це несправедливо, працюють разом, інколи він більше працює. Вінзаймається селекцією конопель, буквально минулого тижня нам прийшов ще один патент на новий сорт конопель "Катюша", з чим ви нас можете привітати. У нас один сорт в кінці 2021 року створений – "Софія", а другий ось "Катюша". В цьому році сортом "Софія" більше половини посівних площ конопельзасіяні в Україні. Ми в минулому році виростили близько 100 тон цього насіння і от у нас його розкупили під 0, сподіваємося що цей сорт буде корисним для виробників на Житомирщині, Сумщині, Чернігівщині, Волинщині, Рівненщині.