Експерт розкритикував рейтинг найбільших забруднювачів довкілля, представлений Мінприроди
Київ • УНН
КИЇВ. 22 жовтня. УНН. Об'єктивність рейтингу найбільших забруднювачів атмосферного повітря 2020 року, підготовленого Міністерством захисту навколишнього середовища і природних ресурсів України, необхідно піддати серйозному сумніву хоча б з тієї причини, що у нас в країні немає системи державного моніторингу викидів забруднюючих речовин. Так прокоментував начальник аналітичного відділу ІК Eavex Capital Дмитро Чурін опубліковані рейтинги від Мінприроди забруднювачів довкілля, передає УНН з посиланням на Подробиці.
Деталі
"Про об'єктивність цього рейтингу варто судити, знаючи хоча б про те, що в країні немає системи державного моніторингу викидів забруднюючих речовин. Крім того, як поділилося зі мною джерело в Мінприроди, сама методика проста - взяли цифри з дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які самі ж разом з обласними департаментами екології видають, підсумували і так вийшов рейтинг. Потім ці ж цифри передали Державній службі статистики і в підсумку вже маємо два взаємнопідтверджуючі рейтинги".
Ці слова підтверджує і Тетяна Лампіка, член Міжвідомчої комісії з питань здійснення державного моніторингу в сфері охорони атмосферного повітря.
"Система державного моніторингу тільки формується, тому говорити про повноту даних складно. Агломерації зараз готують місцеві програми і передбачають кошти на закупівлю датчиків. Бачачи цифри, можу сказати, що однозначно він створений на підставі даних з дозволів на викиди великих підприємств, але тут не враховуються інші забруднювачі. Тільки після того, як запрацює система повсюдного моніторингу викидів, ми отримаємо рейтинг, де достовірно буде відомо, яким повітрям ми дихаємо, хто і якою мірою винен і що робити далі".
За фактом, стверджує Чурін, профільне міністерство робить неповний рейтинг, оскільки не враховуються інші "забруднювачі" - вихлопні гази від легкового транспорту, підприємства, від діяльності яких також виділяються шкідливі речовини, спалювання листя, полів, які використовуються сільським господарством під посіви.
"За даними екологічної громадськості, існує велика кількість дрібних підприємств, які "оновилися" і працюють на потужностях промислових вузлів радянського періоду. Вони не отримують дозволу, не афішують свою діяльність і, звичайно, не потрапляють до рейтингу. Є нелегальні ливарні цехи, які відливають чавун, але при цьому не мають дозволів. За оцінками експертів, викиди від роботи одного цеху нелегала без фільтрів, будь-яких очисних споруд можна порівняти з викидами цілого виробництва великого промислового підприємства, яке займається екомодернізацією. Мені відома історія одного цеху в Дніпрі, який незаконно два роки виливав сталь, але тільки зараз почав процедуру оцінки впливу на довкілля".
Додамо
Крім того, експерт упевнений, що необхідно враховувати наслідки для екології через неконтрольовану кількість ввезених "євроблях". Як правило, всі вони використовують бензин нижче екостандарта "Евро5", що не відповідає вимогам Євросоюзу. Там ще з 1970 року застосовуються і імплементуються Директиви, спрямовані на підвищення екологічності легкового транспорту.
На підтвердження того, що ми не знаємо масштабу викидів вихлопних газів по країні, ще один рейтинг, тепер уже світовиц - Київ в черговий раз потрапив в десятку лідерів світу по забрудненню повітря. Чому Київ так часто потрапляє в топ-10 рейтингу міст із забрудненим повітрям, розповів еколог Михайло Амосов.
"Це відбувається тому, що люди їдуть на роботу, як правило, на особистому транспорті, який є основним джерелом забруднюючих речовин в Києві".
"Брати цифри з дозволів і не враховувати реальні викиди, які скорочуються не тільки через спад виробництва, але і в результаті природоохоронних заходів - це непрофесійно", - підсумувала Тетяна Лампіка.
"Якщо простежимо динаміку по великим забруднювачам, то можна зрозуміти, що при інвестиціях в екологію їх вплив на довкілля знижується не тільки на рівні дозволів на папері, а й реальні викиди теж, тоді як відсутність працюючої екоінспекції, яка б дивилася не тільки на великих забруднювачів, а й на дрібних порушників, які, в сукупності, шкодять екології більше, ніж промислові забруднювачі. Повторюся - спочатку працює система моніторингу, а потім вже розбираємося, хто завдає найбільшої шкоди і як з цим боротися".
"Є у Мінприроди традиція - щороку робити рейтинги. З року в рік методика їх не змінюється - ППС (підлога, плінтус, стеля) перемножили і отримали цифри. Так і живемо який рік в стані роздачі кліше, створенні фейків і відсутності надії на об'єктивність", - поскаржилася експерт.