Ексбоєць спецслужб Білорусі розповів, як знищували опозиційних Лукашенко міністрів
Київ • УНН
КИЇВ. 16 грудня. УНН. У 1999 році в Білорусі зникли колишній міністр внутрішніх справ Юрій Захаренко, колишній глава Центрвиборчкому Віктор Гончар і бізнесмен Анатолій Красовський, який підтримував опозицію. Розслідування їх зникнення не дало результатів, їх тіла так і не були знайдені. Видання Deutsche Welle поговорило з колишнім бійцем білоруського СОБР, який багато хто підозрював у вбивствах, Юрієм Гаравскім — і він розповів, як саме відбувалися вбивства, пише УНН.
Коментуючи інформацію про зникнення колишнього глави МВС Білорусі Юрія Захаренко 7 травня 1999 року, він сказав: “Ми стежили за Захаренко півтора тижні. Ми знали, що це не бандит, а опозиціонер, але питань не задавали. Нам було дано наказ — ми його виконували. Ми стежили за ним, не ховаючись, він сам це розумів. 7 травня Павліченко (підполковник Дмитро Павліченко, командир загону СОБР — ред.) сказав, що треба затримати Захаренко і ліквідувати, тоді вперше прозвучала його прізвище. Нас було восьмеро людей, ми затримали його біля будинку, пред’явили документи і зажадали проїхати з нами. Він лише сказав: „Зробіть так, щоб не було боляче“. Ми поїхали на стрільбище внутрішніх військ, там витягли його з машини і поклали на землю, Павліченко два рази в нього вистрілив. Ми поїхали в мінський крематорій, вивантажили там тіло. Через півгодини Павліченко вийшов звідти з чорним поліетиленовим пакетом і пішов з ним в сторону цвинтаря, яке розташоване навпроти. Перед смертю Захаренко ніхто не катував. На наступний день наш загін продовжив роботу як зазвичай. Хто хотів, взяв тиждень відпочинку”.
Щодо зникнення колишнього глави Центрвиборчкому Віктора Гончара Гаравскій зазначив: “Павліченко зібрав нас за два або три дні до цього, сказав: “Треба буде двох затримати і ліквідувати”. У затриманні брали участь вісім чоловік. Ми під’їхали до лазні в Мінську, де знаходилися Гончар і Красовський. Коли їх джип виїхав, ми перегородили дорогу, металевим ланцюгом розбили скло. Гончара та Красовського зв’язали, надягли мішки на голови і відвезли на різних машинах. Ми приїхали на законсервовану військову базу під Мінськом, близько смуги перешкод витягли їх з машин, Павліченко застрелив обох. Тіла ми закопали, а речі спалили. Машину Красовського на наступний день розчавили БТРом і теж закопали. Коли ми виїжджали на захоплення, я навіть не знав, ким були ці люди. Через три дні Павліченко дав нам всім по тисячі доларів і сказав: “Ось вам, хлопці, за Гончара і Красовського”.
Коментуючи, серед іншого, кому були вигідні вбивства колишній спецназівець сказав: “З приводу Гончара Павліченко сказав мені, що „у нього був стовідсотковий компромат для відсторонення Лукашенко“, тому в верхах сказали, що його треба прибрати. За що вбили Завадського (білоруський журналіст, викрадений і імовірно убитий 7 липня 2000 року — ред.), до чого він був причетний, я взагалі не розумію”.
Додамо, що Республіка Білорусь увійшла у десятку держав з найбільш суворою цензурою.