ЄСПЛ виніс перше рішення про агресію Росії проти Грузії: частину доводів Тбілісі не прийняли

ЄСПЛ виніс перше рішення про агресію Росії проти Грузії: частину доводів Тбілісі не прийняли

Київ  •  УНН

 • 15204 перегляди

КИЇВ. 21 січня. УНН. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) оприлюднив рішення у справі “Грузія проти Росії (II)” про війну 2008 року, суд встановив порушення Росією декількох статей Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, при цьому ЄСПЛ не підтримав твердження Тбілісі про вторгнення Збройних сил РФ “до нападу Грузії на Цхінвалі”, пише УНН.

У міністерстві юстиції Грузії кажуть, що суд встановив порушення Росією декількох статей Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод.

“Визнання цих порушень Великою палатою Суду підтверджує, що Росія провела етнічну чистку грузин під час війни серпня 2008 року. Страсбурзький суд розділив позицію Грузії і визнав відповідальність Росії за тортури, нелюдське і принижуюче гідність поводження з грузинськими військовополоненими і цивільними особами. Страсбурзький суд розділив позицію Грузії і визнав відповідальність Росії за порушення прав на свободу і безпеку цивільних осіб. Суд розділив позицію Грузії і встановив відповідальність Росії за відмову від розслідування вбивств громадян Грузії під час війни і за ряд інших порушень. Це історичне рішення є важливим важелем для врегулювання конфліктів і відновлення територіальної цілісності Грузії з використанням міжнародно-правових механізмів”, — йдеться в заяві міністерства, яку цитують місцеві ЗМІ.

Ексміністерка юстиції, депутатка парламенту Грузії Тея Цулукіані каже, що це — перемога Грузії. “Ми перемогли! Вітаю, Грузія! Вітаю всіх з великою перемогою!”, — пише Цулукіані в Facebook.

Разом з тим, на Росію не може покладатися відповідальність за Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод за інциденти, що відбулися в ході відбиття російськими військовослужбовцями нападу грузинської армії на миротворчий контингент і місцеве цивільне населення в період з 8 по 12 серпня 2008 року, повідомило російське Міністерство юстиції, посилаючись на рішення Великої палати Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

У Грузії очікували визнання її доводів. “Це рішення буде результатом 12-річної праці наших громадян, співробітників Мін’юсту і фахівців. І звичайно, всі ми впевнені, що це буде справедливе рішення”, — говорив грузинський прем’єр-міністр Георгій Гахарія. За його словами, вердикт повинен був стати першою оцінкою війни 2008 року від міжнародного суду.

“Грузинська сторона в цій справі намагалася безуспішно довести, що Європейська конвенція про захист прав людини застосовується не тільки в мирний час, а й в умовах бойових дій, що фактично підриває основи міжнародного гуманітарного права”, — заявив уповноважений Росії при Європейському суді з прав людини Михайло Гальперін.

Довідка: грузинський уряд звинуватив Росію в численних порушеннях положень Європейської конвенції про захист прав людини в зв’язку з військовим конфліктом у серпні 2008 року, “який послідував за тривалим періодом зростаючої напруженості, провокацій та інцидентів за участю двох країн”, як говориться в матеріалах ЄСПЛ. Позов був поданий 11 серпня 2008-го. Частково прийнятним ЄСПЛ визнав його 13 грудня 2011 року, а 3 квітня 2012-го вирішив передати на розгляд Великої палати. Свідки виступили в суді з 6 по 17 червня 2016 року. Всього свідчення дали 33 свідка: 15 були викликані через уряд Грузії, 12 — через уряд Росії, шість — судом. Слухання у справі пройшло 23 травня 2018 року.

У своєму позові Грузія вказувала, що в результаті дій російських військових і/або підконтрольних Росії сепаратистських сил через вибіркові і несумірні атаки сотні громадян були поранені, вбиті або пропали без вісті. Дії російської сторони і сепаратистів, як наполягав грузинський уряд, порушили декілька статей Європейської конвенції: ст. 2 (право на життя), ст. 3 (заборона на тортури і нелюдське ставлення), ст. 5 (право на свободу і безпеку), ст. 8 (право на повагу до приватного життя), ст. 13 (право на ефективний захист прав), ст. 1 і 2 протоколи 1 (про захист власності і права на освіту) і ст. 2 протоколи 4 (право на свободу пересування).