У Нігерії відбувся показ фільму "20 днів у Маріуполі"

До другої річниці повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну по всьому світу відбуваються покази документального фільму, номінованого на Оскар — "20 днів в Маріуполі", пише УНН.

Документальна стрічка команди українських журналістів розповідає про облогу Маріуполя у 2022 році. Вони продовжили роботу в оточеному російськими військами місті, та зафіксували кадри, які пізніше стали визначальними образами війни.

У Західній Африці фільм "20 днів в Маріуполі" демонструвався вперше. У заході взяли участь представники української громади, іноземного дипломатичного корпусу, представники адміністративних та бізнес кіл Нігерії, нігерійські ЗМІ.

Український кореспондент поспілкувався з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Нігерія Іваном Холостенком, та з організаторами показу фільму: представницею Торгово-промислової палати Оленою Надригайло й керівницею кінопроєктів Razom Cinema в США Поліною Бучак. Враженнями від фільму також поділився шведський урядовець в Нігерії та представниця нігерійського уряду.

"Наше завдання — показувати людям правду" — Іван Холостенко

Посол України в Нігерії Іван Холостенко розповів, що такий захід — вже не перший за його каденції в Нігерії. Рівно рік тому посольство організовувало показ фільму "Суперсила" — документальної стрічки американського режисера Шона Пенна про повномасштабне вторгнення росії в Україну. Проте, на думку Холостенка, "20 днів у Маріуполі" — значно глибша робота, яка занурює у події перших днів великої війни.

Я вважаю, що світ повинен знати, що коїться у нашій державі, ми повинні розповідати, хто у цьому винен. Деколи, на жаль, ми можемо чути голоси, що Україна має припинити боротьбу. Коли я, наприклад, подібне чую від нігерійців — у мене завжди дуже проста відповідь. Я кажу: окей, ми згодні припинити це, але тільки після того, як зло буде покаране. Не ми починали цю війну, тож які тут ще можуть бути розмови про припинення, а головне — з ким? 

На думку українського дипломата, такі заходи неабияк допомагають боротися із російською пропагандою. У планах посольства — й надалі вести просвітницьку роботу, розповідати про злочини росіян проти людства, про геноцид українського народу.

Усі ці люди, які сьогодні прийшли на показ фільму, після перегляду будуть ділитися своїми враженнями з друзями, рідними, колегами. Чим більше людей буде знати правду — тим краще. Ми на цьому зупинятися не будемо, плануємо організовувати не лише покази фільмів. Ми шукатимемо інші шляхи донесення правди нігерійській громаді та світовій спільноті

Зліва на право: Тетяна Бучак, представниця української громади в Нігерії, Поліна Бучак, координаторка проєкту Razom for Ukraine, Іван Холостенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Нігерія з дружиною, Свейн Баера, посол Норвегії в Федеративній Республіці Нігерія

Як вдалося реалізувати ідею показу фільму в Абуджі, столиці Нігерії

Демонстрація фільму відбулася завдяки співпраці посольства України в Нігерії з Оленою Недригайло, представницею Торгово-промислової палати України в Нігерії та Поліною Бучак, українською продюсеркою, режисеркою, координаторкою проєкту Razom Cinema (від Razom for Ukraine) в Сполучених Штатах Америки.

Ми поспілкувалися з Поліною Бучак, українкою, яка прожила в Нігерії 6 років, а зараз працює в Нью-Йорку у фонді Razom for Ukraine керівницею кінопроєктів. Такі ініціативи, як покази українського кіно, активно реалізуються у Штатах протягом останніх років. 

За словами Поліни Бучак, один із напрямів роботи фонду полягає у тому, щоб запрошувати американців знайомитися з українською культурою через кіномистецтво. Тож, коли з'явився шанс організувати в Нігерії показ документальної стрічки про Маріуполь, Бучак об'єднала зусилля з українською громадою в Нігерії та посольством України.

Ми обрали цей фільм, тому що саме він розповідає правду, чисту правду без фільтрів, без упередженості. Мстислав Чернов, Євгеній Малолєтка, Василіса Стапаненко (творці фільму — ред.) зробили вибір залишитися в Маріуполі, коли звідти вже поїхала вся преса. Це була їхня місія: розповісти, що там коїлось. Без них ми б ніколи не дізналися цієї правди, і тоді б росія мала шанс перекрутити історію Маріуполя через свою пропаганду. "20 днів у Маріуполі" створює простір, де ми можемо прийти всі разом і відчути. Так, ми вже мали ці емоції, коли бачили фото чи відеорепортажі з новин, але фільм це показує через нову, ширшу призму. На одному з показів я познайомилася із Мстиславом Черновим та його командою, і через роботу фонду Razom for Ukraine приєдналася до зусиль дистриб'юторів поширювати цей фільм в Америці. Нарешті, змогла його показати і тут, в Абуджі.

Представниця Торгово-промислової палати України в Нігерії Олена Недригайло розповіла, що цей показ — спільна робота української громади та посольства України.

Ми обрали кінотеатр, знайшли комунікатора з дистриб'ютором, щоб мати змогу офіційно показати цей фільм тут. Згодом, навіть змінювали зал для показу, адже людей пообіцяло прийти значно більше, ніж ми очікували. Громада українців у Нігерії — маленька, нас тут до 40 людей, але нас мають чути. Ми все здійснювали за принципом: робити все можливе там, де ми є. Якщо кожен українець там, де він зараз знаходиться, буде на максимум робити все можливе, щоб розповісти про Україну — то про нас весь світ буде знати більше. Історію вирішують особистості. На кожному місці можна знайти ресурси, щоб популяризувати українське і таким чином допомагати своїй країні

"Ми не повинні мовчати після фільму, ми повинні говорити" — під таким закликом розпочався показ фільму в Абуджі

Перед демонстрацією фільму Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Нігерія Іван Холостенко звернувся до дипломатів та представників нігерійських урядових та бізнес кіл. Він зауважив, що 2 роки тому росія почала неспровоковану і невиправдану агресію проти України, тож вже протягом 2-ох років Україна бореться за свободу та краще майбутнє для українських дітей.

Ці 730 днів повномасштабної війни — це 2 роки смутку та зруйнованих міст і людських долей. Водночас, це 2 роки сили, сміливості та хоробрості українців. І зараз, ми побачимо фільм про 20 днів життя міста, яке перебувало в облозі майже три місяці. Це багато чи мало для людей, які день за днем були під загрозою терору, невизначеності та безнадії? Просто уявіть це, і потім, під час перегляду фільму порівняйте свої почуття та уяву

Як модератор показу перед глядачами виступила й Поліна Бучак. Вона розповіла, що до 24 лютого Маріуполь був чудовим оазисом південно-східної України на узбережжі Азовського моря. Проте два роки тому росія знищила та окупувала це місто.

Під час того, як ми тут сидимо, Маріуполя більше не існує, росія зрівняла його з землею. Місто було свідком багатьох смертей, і зараз воно у руїнах. "20 днів у Маріуполі" — це перший український документальний фільм, номінований на Оскар, і перший, який виграв БАФТА (британська кінопремія — ред.). Події Маріуполя зафільмовані під гуркіт вибухів. Ми не повинні мовчати після цього фільму, ми повинні говорити, це найголовніше

Враження від фільму

Після завершення показу у залі панувала тиша. Згодом посол Іван Холостенко вийшов до аудиторії та подякував усім не лише за їхню присутність, а й за те, що вони долучилися розділити цей вечір з Україною.

Емоції від фільму були такими сильними, що іноземним представникам було важко виразити свої враження словами.

Представниця Міністерства молоді та спорту Нігерії, Мері-Енн наголосила, що ця стрічка — можливість для кожного побачити, що насправді відбувалося в Україні.

Коли бачиш ці всі докази, того, що було в України — це дуже сильно зачіпає. Мене найбільше вразила історія батьківства у фільмі, історії матерів, які рятували дітей. Те, що ми бачимо у засобах масової інформації, — це лише загальна картинка. А у фільмі — ти бачиш момент, коли мати втрачає своє дитя на руках. Ми молимося і сподіваємося, що ця війна якомога швидше завершиться

Голова політичного і торговельного відділу посольства Швеції в Республіці Нігерія Фредрік Осберг поділився тим, що протягом фільму не міг стримати сліз від побаченого.

Важко словами передати емоції, ви самі, думаю, розумієте. Ця сцена, як лікарі намагалися врятувати життя дитини, але безрезультатно. Те, як батьки відреагували на смерть сина… Люди, які знімали цей фільм — реальні герої