Олександр Кацуба про газовидобування під час війни: продовжуємо бурити, інвестувати та тримаємо запасне "залізо" під рукою

За останні два роки газовий сектор перетворився на зону постійного операційного екстриму. Обстріли інфраструктури стали рутиною, а інвестиції в безпеку — обов’язковою умовою виживання. Про те, як працює в цих умовах газова галузь та як захищає свої об'єкти від ворожих атак, в інтерв'ю УНН розповів Олександр Кацуба, власник компанії "АЛЬФА ГАЗ".

За словами Олександра Кацуби, ринок, попри виклики часу, демонструє стійкість.

Структура ринку продемонструвала дивовижну стійкість. Глобально нічого не змінилося: є топ-5 великих гравців, які тримають основний обсяг. Вони продовжують бурити, інвестувати, проводити сейсморозвідку. Ринок чітко сегментувався за психологічним типом інвестора. Ті, хто вірив у країну і мав тут активи до вторгнення, продовжують працювати. Ті, хто боявся заходити раніше, — зараз бояться ще більше. Тут діє простий закон: чим вищий ризик, тим більший потенційний чек. Але це чек, який потрібно вигризати в умовах воєнного хаосу

Важливим залишається питання захисту об'єктів газовидобувної промисловості. Як пояснює Олександр Кацуба - повноцінного фізичного захисту не існує.

"Як такого повноцінного фізичного захисту для газового об’єкта не існує. Ви не можете вгадати, куди прилетить наступна ракета. Обстріли стаються в середньому раз на два тижні. Це як кидати запалені петарди на заправці, де стоять відкриті каністри з паливом. Ми свідомо відмовилися від власних антидронових систем. Чому? Бо така система сама стає магнітом для ракет. До того ж, бюрократія в цьому питанні досі непролазна: треба прикріплювати військову частину, отримувати стоси дозволів... Держава поки не запропонувала прозорого механізму, як бізнес може офіційно купити собі "абонемент" на захист силами ППО (сміється)", - каже Кацуба.

Але все ж питання захисту людей вирішується - кожна установка комплексної підготовки газу має повноцінне бомбосховище.

"Це база", - наголошує Кацуба.

А ось, щодо "заліза" - то доводиться мати його запас, аби перезапустити установку у разі руйнування.

"А щодо заліза — ми перейшли на стратегію "подвійного складу". Оскільки термін виготовлення обладнання зріс з 3 до 11 місяців, ми тримаємо 100% запас. Умовно, якщо на промислі стоїть працююча "машина", то в гаражі в розібраному стані лежить точно така ж нова. Якщо влучання — ми просто перезбираємо об’єкт з нуля. Дивимося в небо, молимося Богу і тримаємо запасне залізо під рукою. Іншого виходу в 2026-му немає", - пояснив Олександр Кацуба.

Впливає на галузь і стагнація промислового виробництва загалом.

"Коли світла немає 50% часу, заводи просто не споживають газ", - зауважує Кацуба.