Макрон визнав відповідальність Франції за геноцид у Руанді

Цитата

“Франція зіграла свою роль і несе політичну відповідальність за події в Руанді. У Франції також є борг: подивитися в обличчя історії і визнати, що вона заподіяла страждання руандійському народу, дозволивши собі довге мовчання на іспиті правди... Франція не розуміла, що, прагнучи запобігти регіональному конфлікту або громадянській війні, вона фактично стала на бік режиму геноциду”, — сказав він, виступаючи в Меморіальному центрі пам’яті жертв геноциду в руандійському Гісозі.

Макрон також попросив вибачення у народу Руанди.

Довідка: у 1994 році в Руанді невідомі збили пасажирський літак, в якому летіли президент країни Жювеналь Хабіарімана і глава сусіднього Бурунді Сіпрієн Нтар’яміра. Загибель президентів використовувалася екстремістами з етносу хуту як привід для захоплення влади в Руанді і початку геноциду щодо меншого за кількістю етносу тутсі і помірних політиків хуту. З квітня до червня 1994 року було убито близько 800 тисяч осіб — в переважній більшості тутсі, а також помірні хуту, тва і представники інших народів.

Контекст

Дана заява прозвучала на фоні того, що Франція 7 квітня відкрила архіви, які стосуються періоду геноциду в Руанді.

Спеціальна комісія з французьких вчених та істориків прийшла до висновку, що Франція несе “важку відповідальність” за події, які привели до геноциду народу тутсі, що проводився владою Руанди в 1994 році. При цьому, як наголошується в доповіді комісії, співучасницею геноциду Францію назвати не можна.

Комісія з розслідування ролі Франції працювала протягом майже двох років — вона була створена в травні 2019 року за дорученням президента Еммануеля Макрона. До неї увійшли 15 істориків під керівництвом Вінсента Дюклера — серед них були фахівці з голокосту, а також геноциду вірмен в Османській імперії. При цьому ніхто з членів комісії не спеціалізувався на Руанді, щоб забезпечити неупередженість розслідування.

Комісія прийшла до висновку, що Франція на початку 1990-х років підтримувала “расистський, корумпований і жорстокий режим” і, незважаючи на численні факти, які вказували на підготовку його найбільш радикальними елементами до політики масових вбивств, Париж “залишався сліпий” до подій. Це, в числі іншого, відкрило дорогу до геноциду. Крім цього, у звіті комісії підкреслюється, що введення миротворчого контингенту в Руанду було запізнілим.

“Французька влада проводила політику, яка була повністю відірвана від реальності, політику, що зберегла сліди колоніального підходу. Франція була пов’язана з режимом президента Хабіарімана, який заохочував расистські розправи, не побачила, як насувалася біда, і тим самим сприяла загостренню кризи”, — прокоментував тоді доповідь Вінсент Дюклер.

При цьому в доповіді наголошується, що говорити про безпосередню причетність Франції до геноциду не можна — тому що в противному випадку аналогічну відповідальність можна покласти на всю світову спільноту. Крім того, комісія не знайшла доказів, що французи поставляли зброю до Руанди після початку геноциду, а також відкинула звинувачення, що гуманітарна операція Парижа була всього лише невдалою спробою врятувати уряд хуту.