Лукашенко заявив, що "не париться" щодо ідеї України про перенесення зустрічей ТКГ з Мінська

Цитата

“Кажуть, в інше місце (є) бажання перенести. Ну, щонайменше, керівництво і Кравчук (повпред України в контактній групі Леонід Кравчук). Заради Бога. Якщо Україні це вигідно і піде на користь, ми будемо тільки вітати, — заявив Лукашенко. — Але я не розумію, навіщо їхати за тридев’ять земель, якщо у тебе за парканом, у твоїх рідних людей — ти приїжджаєш сюди як додому? Навіщо це робити? Це чисто політична вакханалія. Але повірте, ми особливо не паримося з цього приводу. Просто шкода Україну, що цей процес може затягнутися або взагалі зруйнуватися. Цього робити не потрібно”.

Доповнення

Про це глава Білорусі заявив сьогодні на зустрічі з народним депутатом Верховної ради України Євгеном Шевченко, чий візит до Мінська викликав вкрай неоднозначну реакцію у колег в українському парламенті. Парламентська фракція “Слуга народу” на наступному тижні вимагатиме пояснень від депутата Євгена Шевченка.

Пізніше стало відомо, що “Слуга народу” зокрема і через візит Шевченко у Мінськ збереться на засідання фракції 22 квітня.

Варто відзначити, що Україна не визнає Лукашенко легітимним президентом Білорусі.

Контекст

Раніше також міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков заявив, що: “Ми пояснили, що українська делегація не направлятиме своїх членів делегації до Мінська для зустрічей в реальному житті і все одно доведеться шукати іншу країну, інше місто”.

Спікер української делегації в ТКГ по врегулюванню ситуації на Донбасі, радник з інформаційної політики глави української делегації в ТКГ Олексій Арестович повідомив, що поки невідомо, куди саме перенесуть місце проведення переговорів Тристоронньої контактної групи з Мінська.

10 квітня глава МЗС Білорусі Володимир Макей в інтерв’ю телеканалу “Білорусь-1” заявив, що заяви глави української делегації в контактній групі з врегулювання конфлікту на Донбасі Леоніда Кравчука про необхідність перенесення переговорів з Мінська говорять нібито “про небажання Києва дотримуватись досягнутих домовленостей”.