Експерт розвіяв міфи про надприбутки українських аптек

Він пояснив, що маркетингові угоди є частиною промоційних заходів, що проводять виробники стосовно своїх ліків з метою їх просування.

“Окрім маркетингу, виробники ліків організовують для професіоналів охорони здоров’я конференції, конгреси, семінари, медичні представники фармацевтичних компаній влаштовують візити до лікарів для отримання відомостей, наприклад щодо випадків побічної дії лікарських засобів, тощо. Важливо не забувати і про головний „рушій прогресу“ — рекламу ліків. Неправильно говорити, що всі ці заходи, а також маркетингові послуги, мають негативні наслідки. Адже з метою ефективного призначення, лікування пацієнтів та надання інформації про ліки в аптеці, лікар та фармацевт мають знати про новинки фармацевтичного ринку”, — пояснив Руденко.

Алгоритм дій щодо ліків кожен виробник визначає сам, додав експерт.

“Ніхто нікого не може змусити укладати будь-які угоди або проводити інші промоційні акції. Немає сумнівів, що рекламуються препарати також за власним рішенням виробника”, — підкреслив Руденко.

Поряд з цим, в Україні багато випадків, коли на один препарат за однією міжнародною непатентованою назвою (1 МНН) зареєстровано біля 80 торгових назв лікарських засобів, розповів експерт.

“І це є конкуренцією на фармацевтичному ринку, коли виробники, незважаючи на вже широкий асортимент конкретного препарату, приймають рішення щодо його випуску під новою торговою маркою, з тим самим дозуванням або об’ємом.

Потім виникає питання, як цей препарат повинен опинитися в аптеці, якщо там вже є достатній асортимент таких ліків (наприклад, представлено 10 торгових назв), а додаткового місця на аптечній полиці для розміщення 11-го просто не існує. В такому випадку виробник пропонує аптеці додаткові послуги з розміщення лікарського засобу в аптечному закладі. І це також є конкуренція, насамперед, в таких послугах зацікавлений виробник”, — пояснив Руденко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З вини депутатів, в Україні можуть значно подорожчати ліки

Також варто розуміти, що в Україні зареєстровано більше 13 тисяч препаратів за торговими назвами, мінімальний розмір аптечного закладу — 50 кв. м. Тому цілком логічно, що аптека не може догодити всім виробникам, додав Руденко.

“Деякі виробники замовляють у аптек дослідження та аналіз споживчого попиту на конкретні препарати. Це також є маркетинг, в якому задіяні працівники та додаткові ресурси суб’єкта господарювання з роздрібної торгівлі.

Чи може вартість маркетингу досягати 50%, як дехто це зазначає? На мою думку, це дуже сумнівна інформація. В кінцевому результаті ці витрати виробник вкладає у вартість своїх ліків”, — зазначив експерт.

“При заявах, які лунають, що аптеки змушують платити по 50% від вартості товару, виникає питання, яка ж тоді собівартість препаратів, які доходять до пацієнта? Адже в ціну пігулки виробник закладає, окрім маркетингу, ще інші промоційні дії та рекламу, яка є набагато дорожчою (особливо на телебаченні), ніж все вище перераховане.

Тобто щоб розуміти справжній вплив таких послуг, що надаються аптекою, на вартість ліків, щонайменше потрібно знати складові, з яких формується ціна виробника. Але такі дані ні один виробник нині не оприлюднює. Отже, подібні звинувачення є безпідставними”, — резюмував директор АПАУ.

Нагадаємо, за даними БФ “Пацієнти України”, ціни на ліки завищують імпортери та виробники.