Авіалізинг і міжнародні угоди: нове трактування БЕБ загрожує галузі
Київ • УНН
Міжнародні договори мають пріоритет у транскордонному оподаткуванні. БЕБ вважає авіалізинг роялті та відкрило справи проти щонайменше 5 перевізників.
Коли українська компанія веде бізнес із нерезидентом, для визначення правил оподаткування недостатньо враховувати лише Податковий кодекс України. У транскордонних операціях необхідно враховувати також міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з іншими державами. Якщо міжнародний договір встановлює інші правила, ніж українське законодавство, мають застосовуватися положення такого договору. УНН разом з юристами розібрався, як ці правила працюють на прикладі української авіації, яка наразі працює за кордоном і здебільшого орендує повітряні судна у нерезидентів України.
Від модельної конвенції до міжнародного договору
Основою системи міжнародних податкових договорів є дві модельні конвенції - Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та Організації Об'єднаних Націй (ООН). Вони не є міжнародними договорами самі по собі, а слугують основою для переговорів між державами. Під час таких переговорів країни погоджують конкретні правила оподаткування, які закріплюються вже у двосторонніх конвенціях.
На практиці держави часто використовують Модель ОЕСР, Модель ООН або окремі положення обох документів. Під час переговорів вони погоджують, зокрема, правила щодо резидентства, постійного представництва, оподаткування дивідендів, процентів, роялті, доходів від підприємницької діяльності, усунення подвійного оподаткування та обміну податковою інформацією
За словами юристів, модель ОЕСР більше орієнтована на оподаткування у державі резидентства отримувача доходу.
Ключова відмінність моделі ООН від моделі ОЕСР полягає в тому, що модель ООН загалом передбачає більше прав на оподаткування для держави, де безпосередньо отримується дохід. Наприклад, у моделі ООН нижчі пороги для виникнення права на оподаткування через постійне представництво. Вона також передбачає ширші можливості для оподаткування окремих видів доходів у державі джерела
Тому для конкретної операції важлива не модель ОЕСР чи ООН, а чинна конвенція між Україною та державою, резидентом якої є контрагент. За даними Міністерства фінансів, між Україною та іншими державами діють 70 двосторонніх конвенцій та угод про уникнення подвійного оподаткування.
Чому міжнародний договір не можна проігнорувати
Відповідно до Конституції України чинні міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою, є частиною національного законодавства. Водночас Закон "Про міжнародні договори України" передбачає, що, якщо міжнародний договір встановлює інші правила, ніж відповідний акт законодавства України, застосовуються правила міжнародного договору.
Такий самий принцип закріплений у Податковому кодексі України.
Якщо відповідна транскордонна ситуація врегульована міжнародною угодою, необхідно враховувати її положення разом із нормами Податкового кодексу України
Чи працюють міжнародні норми в Україні
На практиці виявилося, що не всі міжнародні конвенції працюють в Україні. Яскравим прикладом стала ситуація з авіалізингом.
Переважна більшість комерційних повітряних суден, якими користуються українські авіаперевізники, беруться в лізинг у іноземних власників - нерезидентів України. Отже, платежі за такими договорами є транскордонними операціями, а їхнє оподаткування не може оцінюватися виключно у відриві від міжнародних договорів України.
Проблема виникла після того, як Бюро економічної безпеки самостійно і без відповідних змін до податкового законодавства чи міжнародних конвенцій почало трактувати лізингові платежі авіакомпаній на користь нерезидентів як роялті. Тобто слідчі почали розцінювати оренду повітряного транспорту як користування обладнанням.
На основі такого підходу БЕБ відкрило кримінальні провадження щодо щонайменше 5 авіаперевізників, зокрема щодо МАУ, "Авіакомпанія Константа", "Роза Вітрів", Н3Operations та "Скайлайн експрес". За даними УНН, в аналогічній справі також може фігурувати ще одна авіакомпанія – "Урга".
Розслідування розпочаті попри те, що майже всі авіаперевізники успішно проходять податкові перевірки і зауваження у податківців, які стосувались лізингу, виникли лише до однієї компанії.
Представники авіагалузі наполягають, що проблема виникла через неоднозначне трактування норм законодавства і вона потребує формування єдиного державного підходу. До того ж трактування авіалізингу як роялті, чого немає в жодній іншій країні світу, робить українських перевізників неконкурентоспроможними на міжнародному ринку.
Чинне визначення роялті у Податковому кодексі України прив'язане до винагороди за використання або надання права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема патентів, торговельних марок, дизайну, формул, процесів та ноу-хау. Лізингу у цьому переліку немає.
Деякі двосторонні конвенції України з іншими державами передбачають роялті за користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням. Наприклад, така конструкція міститься у чинній Конвенції між Україною та Об'єднаними Арабськими Еміратами. Проте повітряні судна не визначаються як обладнання і, відповідно до світової практики, роялті за оренду літаків та вертольотів у нерезидентів не стягується.
Державні органи зв'язані міжнародними зобов'язаннями України
Ситуація з авіалізингом демонструє значно ширшу проблему, ніж суперечка навколо одного виду платежів між держорганом і авіакомпанією. Йдеться загалом про передбачуваність державної податкової політики у міжнародних відносинах.
Якщо Україна уклала договір з іноземною державою, надала згоду на його обов'язковість і він набрав чинності, державні органи при вирішенні питань, які охоплює цей договір, повинні діяти з урахуванням його положень.
Вони не можуть створювати для бізнесу іншу систему міжнародного оподаткування лише шляхом власного трактування операції. Кваліфікація конкретного платежу має спиратися на національне законодавство та міжнародне право, а бізнес повинен мати зрозумілі правила роботи.
Для авіакомпаній це питання особливо чутливе, адже міжнародний лізинг є базовим механізмом формування повітряного флоту. Якщо правила оподаткування таких операцій можуть змінюватися через нове трактування державних органів без зміни законодавства чи міжнародних договорів, бізнес перестає бути конкурентоспроможним і ризикує втратити міжнародні контракти.
Для країни, яка інтегрується у європейський та світовий економічний простір і прагне залучати іноземних інвесторів, передбачуваність правил роботи має не менше значення, ніж їхній зміст. А для державних органів вихідна точка має бути однозначною: транскордонні податкові відносини потрібно оцінювати виключно з урахуванням українського податкового законодавства та чинних міжнародних договорів України.