Антирейдерський закон так і не запрацював в Україні – адвокат

Експерти називали такі ключові положення закону:

— автоматичний моніторинг ризикованих реєстраційних дій;

— оновлення державних реєстрів (нерухомості та бізнесу);

— механізм автоматичного повідомлення про вчинені реєстраційні дії;

— інформаційна взаємодія реєстрів з іншими державними реєстрами, зокрема реєстром судових рішень;

— диференціація санкцій за порушення реєстраторами і нотаріусами, вони ж “критерії за якими визначається ступінь відповідальності за відповідні порушення в сфері державної реєстрації”;

— скасування комунальних підприємств як акредитованих суб’єктів, тобто реєстратори в КП не зможуть більше вчиняти реєстрації.

Останнє — єдине, що виконав по суті Мін’юст, зазначив Власюк.

“Дійсно Мін’юст закрив комунальні підприємства-лавочки рейдерства (з невеликими позитивними виключеннями). Оперативно, у день набрання чинності закону ліквідували доступ до реєстрів усім залишкам КП, основну масу яких вичистили раніше за липень-серпень. Зараховуємо, як успіх”, — каже адвокат.

Але варто зазначити, що реєстратори, які працювали у цих “сірих” комунальних підприємствах нікуди не зникли. УНН нещодавно розповідав, як державний реєстратор КП “Реєстраційне бюро” Ганна Чуйко переписала у 2019 році будівлю вартістю щонайменше 10 млн дол. на Софійській площі в столиці на користь третіх осіб. Власнику цієї будівлі, компанії “Рантьє плюс” знадобився рік для оскарження її дій у судах і відновлення своїх прав на будівлю.

Втім, Ганна Чуйко продовжує працювати, тепер вже в документ-сервісі “Готово”. І навіть там вже встигла отримати позов про скасування її дій від Печерської райадміністрації.

І такі випадки непоодинокі, вказує Власюк, бо не запрацювала система відповідальності реєстраторів за порушення.

“Про завдання з розробки критеріїв відповідальності за порушення в сфері державної реєстрації, говорилось роками. Суть питання полягає у непослідовній (неоднаковій) практиці застосування санкцій за порушення в сфері державної реєстрації, допущені реєстраторами чи нотаріусами.

Наприклад, за одне й те ж порушення у різних випадках когось карають блокуванням доступу до реєстру на місяць, а когось — анулюванням доступу; або, одні й ті ж реєстраційні дії іноді вважаються порушенням, а іноді — ні”, — каже він.

Серед іншого Власюк вказує на провал автоматичного моніторингу ризикових реєстраційних дій, відсутність взаємодії реєстрів з іншими державними реєстрами, зокрема, з реєстром судових рішень та відсутність загалом стратегії розвитку відомчих реєстрів.