"Справа Odrex" оголила слабкі місця системи охорони здоров'я. У Верховній Раді готуються до змін системи ліцензування приватних закладів

Народна депутатка Вікторія Вагнер, член комітету Верховної Ради з питань здоровʼя нації, медичної допомоги та медичного страхування, на останньому засіданні порушила питання ризиків ліцензування закладів охорони здоров'я. Каталізатором для цього стала так звана "Справа Odrex", повідомляє УНН. 

Засідання медичного комітету Верховної Ради відбулося за участю представника Міністерство охорони здоровʼя України. За його підсумками сторони домовилися, що МОЗ підготує аналітику щодо чинної системи ліцензування закладів охорони здоров’я та представить їх для подальшого обговорення на рівні профільного комітету. 

"Питання щодо ризиків з питань ліцензування закладів охорони здоров'я поставила на комітеті. Міністерство буде робити аналітику і обговорювати з народними депутатами", – розповіла Вікторія Вагнер.

Зокрема йдеться про аналіз наявних ризиків і можливих прогалин у законодавстві, які дозволяють медичним закладам фактично обходити санкції регулятора. Яскравим прикладом цього стала так звана "Справа Odrex", яка оголила проблеми сучасної моделі ліцензування приватної медицини в Україні. 

Чому зміни необхідні? 

У "Справі Odrex" МОЗ зіштовхнулося з тим, що під час перевірки однієї з юридичних осіб клініки, яка фігурує у кримінальних справах щодо медичної недбалості, що могло призвести до смерті пацієнта Аднана Ківана, адміністрація клініки не допустила членів спеціальної комісії до медичної документації. Саме це стало підставою для рішення про відкликання медичної ліцензії. Однак навіть такий жорсткий крок не призвів до припинення діяльності медичного закладу – клініка Odrex продовжила роботу, просто перевівши її на іншу юридичну особу з дійсною медичною ліцензією.

МОЗ опинилося в ситуації, коли застосовані регулятором санкції, щодо клініки, яка порушила ліцензійні умови, не мають реального впливу на її діяльність. Клініка, яка втратила ліцензію, не припинила надання медичних послуг, а лише "перетасувала" юридичні особи та продовжила працювати без будь-яких перешкод. При цьому жодних запобіжників, які б унеможливлювали таку практику, сучасна система ліцензування не передбачає. 

З огляду на цю ситуацію, "Справа Odrex" ставить значно ширше питання, ніж діяльність однієї клініки. Вона змушує звернути увагу на те, наскільки поширеною є практика, коли приватні медичні заклади мають одразу кілька ліцензій, оформлених на різні юридичні особи, що дозволяє їм безперешкодно змінювати "оболонку" у разі перевірок або застосування санкцій.

У такій моделі регулювання навіть відкликання ліцензії не означає фактичного припинення роботи закладу, а стає лише формальністю, яка легко обходиться. Відтак ключовим залишається питання не лише виявлення порушень, а й наявності у МОЗ, як регулятора, реальних механізмів впливу на клініки, щодо яких є масові скарги пацієнтів і тривають кримінальні провадження, але які продовжують надавати медичні послуги, завдяки медичним ліцензіям отриманим на інші юридичні особи.