Манія величі чи спроба уникнути покарання? Що не так з лікарем Odrex, якого судять за медичну недбалість
Київ • УНН
Хірурга Віталія Русакова судять за недбалість у лікуванні Аднана Ківана. Обвинувачений заявляє, що вирок йому спровокує колапс усієї медичної галузі. Такі заяви можуть свідчити про манію величі.
Лікар клініки Odrex Віталій Русаков, якого судять за медичну недбалість, що могла коштувати життя бізнесмену Аднану Ківану, заговорив про те, що справа проти нього може перевернути з ніг на голову усю медичну галузь. На тлі постійного затягування судового процесу такі заяви лікаря, який відсторонений від медичної практики, більше схожі на симптом психічного розладу, відомий як манія величі, пише УНН.
Медична недбалість Русакова
Віталій Русаков та його вже колишня колега по клініці "Одрекс", онколог Марина Бєлоцерковська обвинувачуються за ч.1 ст.140 КК України – неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником, що могло призвести до смерті пацієнта бізнесмена Аднана Ківана. За версією сторони обвинувачення, після оперативного втручання пацієнту не було призначено належну антибактеріальну терапію, а також не було своєчасного реагування на післяопераційні ускладнення. Це могло призвести до розвитку сепсису, який, за висновками судово-медичної експертизи, міг стати причиною смерті.
Після того, як Русакова відсторонили від роботи, він почав активно вести блог і записувати регулярні відео. У них він наполягає на тому, що не розуміє суті пред’явлених йому обвинувачень.
Під час одного із судових засідань була оприлюднена інформація, що пацієнту проводилася ТАП-блокада – втручання, яке і спровокувало розвиток інфекції, хоча в клініці "Одрекс" цей факт очевидно спробували приховати.
ТАП-блокада не підтверджена жодними документами, які містяться в історії хвороби. Відсутні будь-які записи. Ми доведемо, що єдиний зафіксований факт – це паравертебральна блокада, виконана анестезіологом, а не хірургом Русаковим. І вона здійснювалась у ділянку хребта, що виключає можливість пошкодити кишківник (як це могла ТАП-блокада – ред.) і спричинити цю транслокацію бактерій власних, щоб спричинити інфекцію. Ми доведемо, що у медичній документації відсутні дані про таку маніпуляцію (ТАП-блокаду – ред.)
Водночас сторона захисту не заперечує, що ТАП-блокада таки проводилась і мала негативні наслідки для пацієнта. Тож публічні заяви Русакова дещо розбігаються з реальним станом речей.
Однак ці заяви не єдині, які привернули нашу увагу. Значно цікавіше твердження Русакова про те, що його справа матиме вплив на всю галузь.
Хірург переконаний і намагається в цьому переконати свою аудиторію, що винесення йому обвинувального вироку неминуче призведе до колапсу всієї української медицини. Він вірить, якщо його визнають винним, українські лікарі масово відмовляться від складних пацієнтів і перестануть братися за лікування тяжкохворих.
Опоненти хочуть створити прецедент для всіх лікарів в Україні. Якщо захворювання передбачатиме смертельні ускладнення, знаючи мою історію, всі медичні працівники просто будуть відмовлятися від лікування складних онкологічних випадків. Це призведе до того, що лікування стане недоступним в Україні. Я переконаний, такі дії – це доказ того, що сторона обвинувачення не бажає правосуддя, вони хочуть просто покарати лікарів
Така віра у власну значущість змушує замислитися, а чи не потребує сам лікар медичної допомоги через манію величі?
Що таке манія величі або грандіозність
Психолог Ірина Басіста в коментарі УНН пояснює, що манія величі частіше за все є окремою симптоматикою, яка входить в певний діагноз.
Манія величі в науковій літературі називається як грандіозність, коли перебільшене сприйняття себе, своїх можливостей, бачення себе в соціумі, ніж це реальне. І воно притаманне більше людям з розладами особистості, зокрема нарцисичного, біполярного, або при шизофренії. Тобто він не є якимось окремим діагнозом, це як симптом
За її словами, одна із ідей, яку розглядає нейронаука, полягає в тому, що таке неадекватне сприйняття себе пов'язано з неправильною роботою мозку.
Якісь гормони виділяються надмірно і немає у цього стабілізації. І, відповідно, воно формується, звісно, що це не те, що так хоп і сталося, і жила собі людина, була здорова і все нормально, і тут вона спіймала кайф. Ні, це пов'язано з двома факторами, з тим, що людина хоче пред'явити себе і не може самостабілізуватись, тобто не має такої навички, як це сказати інакше.... навички самостабілізації
Психолог також розповіла, що людина з манією величі одночасно може говорити реальні факти і відірвані від реальності, і не пов'язувати їх.
Це такі люди зациклені тільки на собі, якщо можна так сказати. Так, вони дуже орієнтовані на себе. Якщо ми говоримо, наприклад, про цю симптоматику нарцисичного розладу, то тут є всередині у людини різке я, велика невпевненість, але як захисний механізм тоді є оце, типу, я можу все, всі люди мене чекають, коли я проявлю себе, а я от думаю, чи мені потрібно, чи не потрібно
Замість висновків
Уся історія навколо справи лікаря Odrex Віталія Русакова дедалі більше викликає запитань не лише щодо якості наданої ним медичної допомоги, а й щодо сприйняття хірургом власної ролі у цій справі. Замість предметної відповіді на закиди слідства та пояснення обставин лікування пацієнта суспільство чує заяви про те, що вирок щодо однієї людини нібито здатен зруйнувати всю систему охорони здоров’я України.
Насправді ж судовий процес має дати відповідь на значно простіше питання: чи були допущені конкретними медичними працівниками порушення професійних стандартів, які могли призвести до тяжких наслідків для пацієнта. Правосуддя у таких справах не створює загрози для медицини, а навпаки, воно є механізмом захисту пацієнтів і гарантією того, що лікарська професія зберігатиме довіру суспільства.
Українська медицина не залежить від долі одного хірурга, як би він не хотів у це вірити. Водночас кожен лікар, незалежно від посади, популярності чи місця роботи, має нести відповідальність за свої рішення нарівні з представниками будь-якої іншої професії. Саме тому спроби представити власну кримінальну справу як загрозу для всієї галузі виглядають не як аргумент, а як хворобливі фантазії самого обвинуваченого.