З корабля, що тоне, першими тікають щури: чому онколог покинула клініку Odrex одразу після смерті пацієнта

Старе прислів'я говорить: першими з корабля, що тоне, тікають щури. І хоча цей вислів давно став метафорою, історія колишньої лікарки одеської клініки Odrex Марини Бєлоцерковської дедалі більше нагадує саме такий сценарій, пише УНН.

Лікарка онколог Марина Бєлоцерковська разом із завідувачем хірургічного відділення клініки "Одрекс" Віталієм Русаковим обвинувачуються у неналежному виконанні професійних обов'язків медичним працівником, що могло спричинити тяжкі наслідки для пацієнта та призвести до смерті бізнесмена Аднана Ківана. Однак ще до того, як справа почала набирати публічного розголосу, лікарка залишила клініку.

Формально це можна пояснювати будь-якими причинами – від професійного вигорання до кар'єрних планів. Проте збіг обставин виглядає надто показовим. Бєлоцерковська перестала працювати в Odrex відразу після смерті пацієнта. Очевидно, лікарка зрозуміла, що більше приховувати проблеми всередині клініки вже не вдасться. Адже розслідування кримінального провадження передбачає перевірки не лише конкретних дій лікарів, а й внутрішніх процесів у самому медичному закладі. 

Зокрема почали виникати питання щодо якості медичної допомоги, дотримання протоколів лікування, ведення документації та загальної культури відповідальності в Odrex. І, як показали подальші події, ці побоювання були небезпідставними.

Смерть пацієнта відкрила скриньку Пандори

Хоча в Odrex і намагались представити смерть пацієнта як окремий трагічний випадок, після того, як справа стала публічною, почали з'являтися інші пацієнти та родичі померлих, які розповідали про власний досвід лікування в приватній клініці.

Одна з найбільш резонансних історій належить Світлані Гук. За її словами, чоловік потрапив до клініки для проведення малоінвазивної операції, однак замість цього йому виконали значно складніше хірургічне втручання. Після операції почалися важкі ускладнення, а родина опинилася перед необхідністю щодня сплачувати величезні суми за лікування.

Жінка стверджує, що рахунки за перебування в клініці обчислювалися десятками тисяч гривень на добу, при цьому стан її чоловіка лише погіршувався. Найбільше суспільство вразила розповідь про те, що після смерті пацієнта представники медичного закладу нібито вимагали у неї документи на квартиру для погашення накопиченої заборгованості.

Але історія Гук виявилася далеко не єдиною. У документальному фільмі "Осине гніздо" інші родичі пацієнтів також розповідали про можливі лікарські помилки, фінансовий тиск, проблеми з медичною документацією та обставини лікування, які викликали у них серйозні запитання. 

До прикладу, ще один випадок стосується батька співзасновниці громадського руху StopOdrex Христини Тоткайло. За її словами, після встановлення онкологічного діагнозу родина звернулася до лікарні "Феофанія", де консиліум лікарів дійшов висновку, що агресивна хімієтерапія на цьому етапі є надто ризикованою і не повинна проводитися до радикального хірургічного втручання. Втім, як стверджує Христина, присутній на консиліумі хірург Ігор Бєлоцерковський запропонував звернутися в одеську клініку Odrex, де лікуванням пацієнта може зайнятися його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Доньці пообіцяли шанс зберегти голос та гортань батька, тому вона вирішила погодитися на лікування в одеській приватній клініці.

За словами Христини Тоткайло, в Odrex її батьку призначили курс агресивної хімієтерапії та встановили гастростому, яка потребувала постійного медичного нагляду. Родина неодноразово звертала увагу лікарів на необхідність догляду за системою, однак, як стверджує Тоткайло, належної реакції не було. 

Після повернення до Києва стан її батька різко погіршився: почалися важкі ускладнення, виникли проблеми з нирками та слизовими оболонками. За лікування родина сплатила понад 250 тисяч гривень, однак врятувати чоловіка, на жаль, не вдалося.

Тож стало очевидним, що історія Odrex вийшла далеко за межі одного кримінального провадження.

Репутаційний корабель почав набирати воду

Для будь-якого лікаря, який працював усередині системи, поява подібних історій означала б серйозні репутаційні ризики. Особливо для тих, хто безпосередньо фігурує у кримінальному провадженні.

З кожним новим свідченням, кожною новою публікацією та кожним новим судовим засіданням ризик того, що суспільство почне ставити незручні питання вже не лише окремим лікарям, а всій клініці - стає дедалі вищим.

Обвинувачений хірург Віталій Русаков очевидно вирішив монетизувати цю історію і завів блог у своїх соцмережах, де активно висвітлює всі події, свою діяльність і навіть намагається піаритись на справі щодо смерті пацієнта.

Однак Бєлоцерковська пішла іншим шляхом і спробувала дистанціюватися від проблем в Odrex. Адже залишаючись лікарем одеської клініки, вона неминуче асоціювалася б із усіма скаргами і наріканнями інших пацієнтів.

Своїм звільненням онколог, очевидно, хотіла створити враження, що вона більше не має стосунку до медзакладу та його внутрішніх процесів. Іншими словами – вчасно залишити корабель, поки він остаточно не пішов на дно під вагою накопичених проблем.

А суд і далі затягується

Парадокс полягає в тому, що попри звільнення з клініки Бєлоцерковська залишається одним із лікарів, обвинувачених у медичній недбалості, що могла спричинити смерть пацієнта. І поки суспільство очікує розгляду справи по суті, процес продовжує супроводжуватися спробами його затягування. До речі, саме через відсутність захисниці Бєлоцерковської суд вже місяць не може перейти до розгляду справи по суті і змушений відкладати судові засідання.

На думку юристів, опитаних УНН, сторона захисту у цій справі вдається до тактики свідомого затягування судового розгляду для того, щоб у підсумку справа була закрита через закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності. Адвокати часто вдаються до такої стратегії, їх у них закінчуються аргументи для спростування обвинувачень у суді.

Проте час не здатен стерти запит суспільства на справедливість. Навпаки, кожне нове відкладення лише підсилює підозри, що сторона захисту намагається виграти не правду, а час.

І чим більше фактів виходить у публічну площину, тим більше запитань виникає щодо того, чи не зрозуміла Марина Бєлоцерковська однією з перших, що смерть Аднана Ківана стане початком процесу, який відкриє суспільству значно більше, ніж один трагічний випадок.