За майже п’ять років Центром Шалімова проведено близько 250 трансплантацій органів від посмертного донора

Національним Науковим Центром хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова з 2021 року по 1 червня 2025 року виконано близько 250 трансплантацій органів від посмертного донора. Про це в інтерв’ю УНН розповів трансплант-координатор ННЦХТ ім. О.О. Шалімова Сергій Паляниця та пояснив, з якими труднощами стикаються лікарі в Україні у сфері посмертного донорства. 

• Які є умови та вимоги для використання органу для трансплантації від посмертного донора?

Почнемо з того, що потенційним донором називають лише померлу особу, з діагнозом "смерть головного мозку". Констатацію смерті мозку здійснює консиліум лікарів, в неї не можуть входити хірурги-трансплантологи.

Після констатації смерті головного мозку проводять комплекс додаткових обстежень, які мають підтвердити можливість подальшого проведення трансплантації. Після підтвердження наявності заяви про згоду на вилучення та підтвердження придатності органів для трансплантації, людину називають донором.

Донором може бути:

• повнолітня особа, яка при житті зробила заяву про згоду бути донором після смерті;
• письмова заява про згоду подається трансплант-координатору будь-якого центру трансплантації. На підставі заяви буде сформована відповідна картка в ЄДІСТ;
• вилучаються лише ті органи, які було дозволено вилучати або померлою особою за життя, або родичами, що прямо відображено у відповідній заяві;
• протягом життя можна неодноразово змінювати своє рішення, що в свою чергу анулює попередню заяву. 

Операція на межі можливого: лікарі Центру Шалімова врятували бійця із пробитою легенею03.06.25, 11:52 • 4042 перегляди

Вилучення органів у донора здійснюється бригадою лікарів. Іноді кількість лікарів у бригаді може доходити до 14 фахівців. Після вилучення оформлюється акт, який підписаний лікарями бригади. 

У разі призначеної судово-медичної експертизи при вилученні органів присутній судово-медичний експерт, який може надати обґрунтоване заперечення щодо вилучення. Таке заперечення дається лише тоді, коли вилучення органів може перешкоджати визначенню причини смерті померлого. 

Відомості про вилучення органів вносяться трансплант-координатором у ЄДІСТ. Після цього ЄДІСТ здійснює первинне співставлення пар донор-реципієнт, що гарантує рівність реципієнтів в отриманні анатомічного матеріалу, адже таке співставлення відбувається за єдиними правилами, визначеними законодавством України. 

Повага честі та гідності донора завжди є головним пріоритетом.

• Які є обмеження для донорів?

Абсолютними протипоказами до посмертного донорства анатомічних матеріалів є: ВІЛ-інфекція, СНІД, сифіліс вроджений або набутий, вірусні гепатити, усі форми туберкульозу, бруцельоз, сипний тиф, туляремія, лепра, хвороба Крейтцфельдта-Якоба, ехінококоз, токсоплазмоз, філяріатоз, ришта, лейшманіоз.

Крім того, є категорії осіб, які не можуть бути посмертними донорами органів, це діти-сироти; люди, визнані недієздатними; ті, чия особистість невстановлена. Також у законі чітко прописано – посмертними донорами не можуть бути військовослужбовці, які загинули під час бойових дій. 

• З якими труднощами, нюансами стикають лікарі в Україні у сфері посмертного донорства? Чи є моменти, які ще потрібно врегулювати на законодавчому рівні?

Лікарі стикаються з декількома труднощами та нюансами. 

Перше, це система презумпції незгоди. 

В Україні діє презумпція незгоди на посмертне донорство, тобто, донором органів людина може стати лише за наявності письмової згоди за життя або згоди близьких родичів після смерті. Це ускладнює процеси, оскільки часто родинам складно прийняти таке рішення, особливо у стресовій ситуації. Рекомендовано на законодавчому рівні змінити систему з дозволу на посмертне донорство, перейшовши до системи, де людина автоматично стає донором, якщо не висловила за життя протилежне. 

Також лікарі стикаються з недовірою та недооцінкою суспільства.

В суспільстві панує недовіра до трансплантації (через недостатньо активне роз’яснення про функціонуючі трансплантаційні механізми, складну медичну термінологію), а також недооцінюється важливість посмертного донорства. 

Ще один важливий аспект - обмежені можливості мобілізації ресурсів. Тобто недостатня кількість підготовлених фахівців трансплант-координаторів та баз забору органів, а також обмеженість в бюджетних коштах на забезпечення донорської діяльності. 

Інертність медичних працівників щодо діагностики смерті мозку.

Фахівці з баз забору донорських органів, що діагностують у потенційного донора смерть мозку та проводять весь спектр необхідних обстежень, мають бути мотивовані для підтримки їх максимальної залученості у трансплантаційний процес.

Необхідно створити систему обміну досвідом та інформацією між лікарями, а також підвищити рівень кваліфікації медичного персоналу, в тому числі середнього й молодшого.

Не менш важливим є необхідність покращення фінансування та інфраструктури. Необхідно збільшити кількість трансплантаційних баз забору органів та оснастити їх необхідним обладнанням, а також створити єдину національну систему, яка б об'єднала усі центри.

• Скільки з 2020 року Національним Науковим Центром хірургії та трансплантології імені О.О.Шалімова було проведено  трансплантацій органів від посмертного донора? 

В 2021 році було проведено 43 трупні пересадки. Найчастіше - печінки. В основному дорослим - діти спостерігаються і оперуються в основному в Охматдит. З 2022 року по 1 червня 2025 року виконано 206 трупних трансплантацій. Більше нирок.

Сьогодні в "Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова" системно виконуються трансплантації серця, нирок, печінки як від живого, так і посмертного донора. Операції з трансплантації органів проводяться в 3-х спеціалізованих відділеннях:

• трансплантації нирки; 
• хірургії та трансплантації печінки;  
• трансплантації та хірургії серця.

В Центрі перші трансплантації нирки виконувались з початку 90-х років минулого століття під керівництвом професора Євгена Барана. В 2001 році саме в нашому Центрі професором Валерієм Саєнко та професором Олегом Котенко вперше в Україні проведено трансплантацію частини печінки від живого родинного донора. У тому ж 2001 році професором Борисом Тодуровим вперше було трансплантовано серце.

В 2004 році перша трансплантація кисті  - здійснив це професор Сергій Галич. В 2005 році  була проведена перша симультанна пересадка частини підшлункової залози та нирки від родинного донора командою фахівців під керівництвом професора. А у 2016 році професор Андрій Сидюк під керівництвом академіка Олександра Усенка провели першу трансплантацію легень від родинних донорів.

Перша спліт – трансплантація печінки (спілт-трансплантація означає, що орган від одного донора був розділений та пересаджений двом реципієнтам  - ред.) командами Центру та Першого ТМО м. Львів під керівництвом к.мед.н. Олександра Гриненка відбувся у 2023 році. 

Ми виконуємо надскладні трансплантації печінки дітям 0+.

Також робимо системні трансплантації нирок дітям, та АВ0 несумісні (у випадку коли групи крові донора та реципієнта не збігаються – ред.) пересадки нирок від родинного донора.

Слід додати, що донорський забір нирок у родинного донора виконується максимально атравматично за допомогою лапароскопічного методу. А тканинне типування (генетичний підбір найбільш сумісної пари донор-реципієнт) проводиться на найсучаснішому обладнанні.  

Перевага Центру – значний клінічний досвід, професіоналізм та відданість співробітників своїй  справі, багатопрофільність клінічної діяльності, готовність до вирішення будь яких медичних проблем.

На листі очікування Центру наразі 806 реципієнтів.