Хто фінансує кампанії проти держави? Голова Національної асоціації лобістів вказав на тіньове фінансування впливу на органи влади і закликав до прозорості

Сьогодні в Україні практично кожен, хто впливає на законотворчі процеси, так чи інакше торкається питань національної безпеки та конституційного ладу — усвідомлює він це чи ні. Тому будь-яка діяльність, пов’язана з лобіюванням чи просуванням законодавчих ініціатив, які змінюють структуру й порядок роботи органів державної влади, повинна бути чітко визначена та прозоро задекларована. Таку думку у коментарі УНН висловив голова Національної асоціації лобістів України, адвокат Олексій Шевчук.

Він наголосив, що йдеться не тільки про звичайний бізнес-лобізм, а й про кампанії щодо змін до Конституції, перебудови системи підпорядкування вищих посадовців, реорганізації окремих державних установ.

Усі суб’єкти, які послідовно просувають подібні зміни — через законопроєкти, інформаційні кампанії, акції, адвокаційні тури — мають перебувати в полі публічного реєстру прозорості, з відкритими даними про джерела фінансування та кінцевих бенефіціарів 

Лобісти та адвокаційні організації мають бути зобов’язані не лише реєструвати свою діяльність, а й оприлюднювати інформацію про зв’язки з народними депутатами, обсяг і походження фінансування, тематичний профіль кампаній та оцінку їхнього впливу на публічну політику.

Запобігання кулуарному впливу на кадрові рішення

Олексій Шевчук звернув увагу на порядок висування кандидатур на ключові державні посади. На думку голови Асоціації лобістів, таке подання повинен здійснювати виключно уповноважений суб’єкт владних повноважень — міністр, а не особа, яка тимчасово виконує його обов’язки, — з подальшим затвердженням Кабінетом Міністрів у межах чинного конституційного та законодавчого порядку.

Це не просто формальність, а запобіжник проти кулуарних кадрових рішень, які можуть бути частиною прихованих лобістських чи політичних схем 

Ще один, показовий, на думку Шевчука, приклад — нав’язування хибного переконання про нібито "обов’язковість" конкурсів там, де ні Конституція, ні профільні закони таких конкурсів не передбачають.

Ми бачимо відверту інформаційну пропаганду на підтримку процедур, які не мають правового підґрунтя, але подаються як єдино "правильний" чи "європейський" шлях, що створює хибну легітимність позаправових практик 

Олексій Шевчук переконаний, що такі кампанії рідко бувають стихійними.

За ними стоять конкретні групи впливу, які фінансуються переважно за рахунок грантових коштів чи іншого цільового фінансування — адже підготувати законопроєкт, організувати масштабну акцію, вибудувати комунікаційну стратегію, забезпечити медійну присутність — усе це вимагає суттєвих ресурсів. В умовах воєнного часу та трансформації ринку лобістських послуг ризики тіньового фінансування лише зростають 

"Сіра зона" впливу, що ховається за громадянським суспільством

Голову Національної асоціації лобістів, за його словами, особливо непокоїть те, що паралельно з формалізованим, зареєстрованим лобізмом формується "сіра зона" неконтрольованих адвокаційних структур.

З одного боку, легальні лобісти зобов’язані звітувати про свої контакти з народними депутатами, урядовцями, посадовцями, працюють у межах Реєстру прозорості й можуть нести відповідальність за порушення. З іншого боку — існують групи осіб без жодного статусу, які не подають декларацій, не реєструються, але систематично зустрічаються з окремими парламентарями, передають їм готові тексти законопроєктів, ініціюють зміни до Конституції та законів — і роблять це "безоплатно" лише на перший погляд. По суті, ми маємо ситуацію, коли зареєстрований лобіст діє під жорсткими процедурними вимогами, а неформальні групи, профінансовані з невідомих джерел, безперешкодно впливають на державну політику у стратегічних сферах. Це породжує асиметрію прозорості й відповідальності: ті, хто діють відкрито, підлягають контролю, тоді як ті, хто претендує на роль "громадянського суспільства", нерідко залишаються поза будь-якими правилами гри 

На його думку, ключове питання сьогодні — хто фінансує кампанії, спрямовані на зміну роботи державних органів, на реформування Конституції, на перебудову системи публічної влади.

Хто цей "спонсор", в чиїх інтересах відбуваються інформаційні та політичні кампанії, замасковані під технічні реформи чи модернізацію управління. Без відповіді на це питання ми не можемо чесно говорити про справжню демократичну участь, про верховенство права та про доброчесне представництво інтересів у парламенті 

Саме тому голова Національної асоціації лобістів наполягає: усі кампанії, спрямовані на зміну структури роботи органів державної влади, зміну конституційних засад, перепідпорядкування ключових посадовців, повинні реалізовуватися виключно через прозорі механізми — з внесенням даних про організаторів, донорів, кінцевих бенефіціарів до відкритих реєстрів. Лобісти та адвокаційні організації мають бути зобов’язані не лише реєструвати свою діяльність, а й оприлюднювати інформацію про зв’язки з народними депутатами, обсяг і походження фінансування, тематичний профіль кампаній та оцінку їхнього впливу на публічну політику.

Шевчук наголосив, що це питання не про заборону адвокації чи громадянської активності.

Навпаки — це питання про чесну конкуренцію ідей, де суспільство бачить, хто саме стоїть за кожною "реформою", кожним законопроєктом, кожною інформаційною кампанією. У сучасній Україні прозорий лобізм має стати не винятком, а стандартом, а тіньовий вплив, замаскований під благі наміри, має бути виявлений, врегульований і, за потреби, обмежений у спосіб, що відповідає Конституції та міжнародним антикорупційним стандартам