Очільник ОПЗ Юрій Ковальський про участь у «зерновому коридорі», борги за аміак та перспективи роботи заводу

КИЇВ. 18 травня. УНН. Під час війни ряд держпідприємств перепрофілював свої потужності для того, аби продовжувати працювати на користь держави. Серед них — і “Одеський припортовий завод”, який попри борги перед “Нафтогазом”, небезпечне місце розташування та зупинку аміакопроводу “Тольятті-Одеса”, знайшов нові напрямки роботи та розпочав брати участь у зерновому коридорі. Про це і не тільки УНН поговорив з Юрієм Ковальським, який почав керувати заводом під час війни.

— Пане Юрію, ви стали керівником “Одеського припортового заводу” вже під час війни — в червні минулого року. Це призначення стало для вас неочікуваним?

Призначення мене на посаду, дійсно, стало неочікуваним. Я йшов працювати на завод на посаду фінансового директора підприємства. Але через деякий час, після проведеної бесіди з членами Наглядової ради Акціонерного товариства “ОПЗ”, мене призначили на посаду тимчасово виконуючого обов’язки Голови Правління — директора заводу на короткочасний період, який, як сталося, продовжується вже майже рік.

Сама робота на цій посаді стала для мене новою. Мені ніколи не доводилося керувати індустріальними об’єктами. Але, як показав час, на Одеському припортовому заводі, який знаходився у простої, нам вдалося стабілізувати виплати по критичних напрямках, вдалося пройти дуже складну зиму і зберегти обладнання підприємства, втрата якого могла б принести збитки державі на суму більш ніж півтора мільйони гривень. Також за період моєї роботи розпочалося погашення великого за обсягом кредиту від одного з державних банків України.

Однак найголовнішим я вважаю те, що за цей час вдалося утримати на підприємстві фахівців високого класу, зберегти колектив, стабілізували виплати заробітної плати та уникнувши багатомісячної заборгованості. Ми винайшли шляхи запобігання скороченню штату підприємства, тобто виконали соціально-економічну функцію заводу як системоутворюючого підприємства регіону в цілому.

Враховуючи набутий досвід та експертизу, яка, на мій погляд, за один рік війни дається як за три — у мирний час, я готовий до нових викликів як у межах основної діяльності “ОПЗ”, так і інших напрямків роботи, які зможуть диверсифікувати основний напрямок діяльності на підприємстві.

— По факту, ви взяли керівництво над вже збитковим підприємством, яке і без війни працювало з постійними перебоями та простоями. Яким був ваш план відновлення роботи “Одеського припортового заводу” з огляду на економічну складову роботи хімічного гіганта?

З початку потрібно згадати, з яких причин виникла важка ситуація, в якій опинився “Одеський припортовий завод”. 18 вересня 2021 року, Акціонерне товариство “ОПЗ”, один з найбільших в Україні виробників мінеральних добрив, припинив випуск основної хімічної продукції. Причина — висока ціна газу в Україні та низька вартість продукції “ОПЗ”, аміаку та карбаміду, на світовому ринку.

Наш завод став не єдиним підприємством, на яке вплинули високі ціни на газ. Зі схожою проблемою зіткнувся майже весь український бізнес: енергетики, аграрії, металурги, виробники будівельних матеріалів і скла, тощо.

Коли для нашого заводу настав дуже непростий час, менеджмент підприємства зосередив зусилля на збереженні виробничої бази, кадрового потенціалу підприємства, зокрема фахівців, що володіють компетенцією у виробництві карбаміду, аміачному виробництві, тощо.

Основний дохід “ОПЗ” на період тимчасової зупинки виробництва став складатися з інших видів господарської діяльності, що вело підприємство, зокрема — від перевантаження аміаку, що надходив шляхом транспортування через аміакопровід.

З початком військової агресії та підвищенням рівня небезпеки заводу, 24 лютого 2022 року, “Одеський припортовий завод” припинив приймати нові обсяги аміаку через аміакопровід та зупинив всі можливі виробничі процеси, пов’язані з відвантаженням аміаку на морський транспорт.

Виходячи зі складних обставин, які склалися, ми вжили термінових заходів щодо відпрацювання стратегії виходу нашого підприємства з кризи. Основні напрямки діяльності керівництва заводу зосередилися на збереженні трудового колективу, погашенню заборгованості із заробітної плати, дотриманню чіткого й регламентованого виконання виробничих процесів, від яких залежить безпека регіону, а саме, зберігання та захолодження аміаку і безперебійна робота очисних споруд “ОПЗ”. Особливу увагу приділили пошуку та втіленню нових напрямків роботи підприємства, які можливо здійснювати в обставинах ведення бойових дій у країні задля отримання власних прибутків і вирішення нагальних проблем заводу.

— Ми знаємо, що тривалий період на заводі була заборгованість по зарплатах, працівники виходили на мітинги. Яка ситуація з цим була на момент вашого приходу на “ОПЗ” і чи вдалося її виправити?

На момент призначення мене на посаду тимчасово виконуючого обов’язки Голови Правління — директора заводу, ситуація на підприємстві станом на червень 2022 року була дуже складною: на рахунках “ОПЗ” було лише близько 18 тисяч грн, заборгованість із заробітної плати іноді доходила до 2,5 місяців. Плани щодо подальшої діяльності заводу були невизначені.

Попри це заводчани з розумінням ставились до ситуації, яка виникла. Жодного мітингу, про які ви питаєте, жодного прояву невдоволення. Навпаки — між повітряними тривогами, в умовах ракетних атак та енергетичного терору з боку країни агресора усі працівники стали ще більш згуртованими. Ситуації, природно, виникали різні. Але ж, підтримка й конструктивні поради ведучих спеціалістів заводу, начальників цехів, відділів та служб, загальне сприйняття колективом спланованих Правлінням заходів — це все у сукупності додало мотивації та стало надійним базисом на нелегкому шляху досягнення визначеної мети.

Володіючи актуальною інформацією про стан справ на заводі, профільні міністерства та Наглядова рада Акціонерного товариства “ОПЗ” суттєво підтримували керівництво заводу та допомагали на цьому етапі знайти та впровадити дієві рішення. Нам вдалося налагодити конструктивний робочий зв’язок та знайти порозуміння з органами місцевого самоврядування області, району, тощо, заручитися їхньою підтримкою у допомозі вирішення нагальних потреб підприємства.

Наразі, ситуація керована. Більше того — ми бачимо перспективи розвитку Одеського припортового заводу, про які всі почують згодом.

— Які у вас взагалі стосунки з колективом? Як вдається підтримувати людей? Працівники не бояться виходити на роботу, враховуючи що минулого року був приліт поруч з “ОПЗ”?

Структурними підрозділами заводу керують фахівці, які мають великий досвід, кожен бездоганно орієнтується у своїй сфері та знає специфіку підприємства у цілому. Тому я з упевненістю можу сказати, що навіть в умовах зупиненого основного виробництва, усі підрозділи заводу виконують щоденну роботу, яка неочевидна для сторонніх, але вкрай важлива для підприємства, нашого регіону та хімічної галузі держави загалом.

Щодо, як ви питаєте, “прильоту” крилатої ракети — у травні 2022 року ворогом було нанесено ракетний удар по території заводу, у безпосередній близькості до сховищ з рідким аміаком. Ракетним ударом були нанесені пошкодження технологічного обладнання та будівель. І лише завдяки оперативним та рішучим діям фахово підготовленого персоналу нашого заводу, вдалося не допустити викиду отруйного газу у повітря, та з мінімальними наслідками ліквідувати загрозу, що виникла.

У складній ситуації трудовий колектив заводу, згуртувавшись і мобілізувавшись на ліквідацію її наслідків, вжив усіх можливих заходів для відновлення у найкоротший термін виробничих процесів на підприємстві, попередження виникнення аварій, у тому числі й техногенного характеру.

— Чи є працівники “ОПЗ”, які зараз на фронті?

Так, з початком введення воєнного стану, значна кількість заводчан пішли добровольцями, були мобілізовані та сьогодні сумлінно несуть службу, захищаючи державу у Збройних силах України. Нажаль, серед наших заводчан є і втрати. Колектив підприємства завжди буде пам’ятати своїх героїв. Вічна шана та безмежна вдяка всім тим, хто боронить Вітчизну.

Зі свого боку ми робимо все, що в наших силах, задля допомоги армії. Рішенням Правління “ОПЗ” були організовані та вжиті заходи щодо інженерного, тилового та інших напрямків допомоги нашим військовим.

Згідно нарядів Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, акціонерним товариством “Одеський припортовий завод” передано на потреби Збройних сил України певну кількість одиниць легкової, спеціальної техніки та автобусів, іншого обладнання та технічних засобів.

— Перейдемо до іншої теми. За “ОПЗ” вже давно тягнуться величезні борги перед “Нафтогазом”. Зрозуміло, що гасити їх в умовах, коли виробничі потужності заводу стоять, майже неможливо. Як ви вважаєте, цієї заборгованості можна було уникнути при правильному керівництві, коли завод працював?

Можливо, ситуація яка сталася на той час з приводу виникнення цієї заборгованості могла скластися і по іншому. Але певні обставини, які склалися станом на 2016 рік, мабуть, вплинули на прийняття окремих управлінських рішень.

Того року, для підвищення інвестиційної привабливості об’єкту приватизації, постановою Кабміну на НАК “Нафтогаз України” було покладено обов’язок постачати природний газ на наш завод. Тому договори на постачання “ОПЗ” природного газу укладалися з “Нафтогазом” для забезпечення завершення процесу приватизації “ОПЗ” та забезпечення максимальних надходжень до державного бюджету України від продажу державного пакету акцій заводу. Внаслідок цього, у другому півріччі 2016го у “ОПЗ” і виникла заборгованість перед “Нафтогазом”, яку завод і досі не має можливості погасити, бо основна виробнича діяльність у нас, нажаль, відсутня.

Того ж року, Кабінет міністрів України надав розпорядження про реструктуризацію боргу рівними частинами без нарахування відсотків на два роки, починаючи з 2017го. Але цей договір не був укладений з незалежних від заводу причин.

Наразі заборгованість “ОПЗ” перед “Нафтогазом” складає понад 2,5 млрд грн, з яких 1 мільярд — санкції.

— З огляду на постійні обстріли України і зокрема — Одещини, експерти постійно наголошували на можливій екологічній катастрофі у разі ураження “ОПЗ”. Ви прораховували екстрений план на такий випадок?

Звісно, так. Заздалегідь були відпрацьовані чіткі плани дій з персоналом заводу щодо попередження екологічної катастрофи у разі ураження виробничих потужностей “ОПЗ”. Проводились системні практичні заняття з мешканцями населених пунктів регіону, які знаходяться у безпосередній близькості до заводу. Представники керівництва заводу організовували та проводили виступи у засобах масової інформації Одещини, в тому числі і на телебаченні. Усі звернення через ЗМІ були присвячені тематиці надання практичних рекомендацій по діях населення у надзвичайних ситуаціях.

Весь час, починаючи з 24 лютого 2022 року, були посилені та приведені у підвищену бойову готовність усі аварійно-рятувальні служби підприємства: воєнізований газорятувальний загін, державний пожежно-рятувальний загін, медична служба, тощо. У цьому стані вони перебувають і у теперішній час.

Ефективність вжитих заходів підтвердилася 20 травня 2022 року. Саме у цей день по території заводу країною-агресором і був нанесений ракетний удар. Завдяки заздалегідь проведеній ретельній плановій підготовці, професійним діям відповідних служб та усього персоналу заводу було недопущене розповсюдження витоків хімічної речовини та інших наслідків влучання крилатої ракети.

— Після арешту російського аміаку, що зберігався на “ОПЗ”, суд поклав на завод відповідальність за його зберігання. Чи вживали ви якихось особливих заходів, аби уникнути катастрофи. Вам же дозволялося і перевозити аміак в разі необхідності?

Так, дійсно, відповідно до ухвали суду, у липні минулого року на аміак виробництва російського “ТольяттіАзоту”, який зберігався у нас на заводі, було накладено арешт. Аміак передали до АРМА (Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, — ред.) для реалізації, однак, поки тривали усі підготовчі процедури, відповідальність за зберігання поклали на “ОПЗ”.

Нам дозволялося у разі необхідності передавати цей аміак іншим юридичним особам, що мають необхідні технічні можливості для його зберігання. І ми цією можливістю скористалися. Ми отримали листа від Одеської ОВА і 14 липня перемістили аміак на інше підприємство, аби уникнути екологічної катастрофи, яка могла загрожувати життю та здоров’ю людей.

Після продажу арештованого аміаку на торгах, відповідно до укладених актів, завод уклав договори з новими власниками щодо надання послуг зі зберігання та відвантаження. Наразі “ОПЗ” передав та відвантажив реалізований АРМА аміак у повному обсязі.

— Як ми знаємо, зараз парламентська ТСК розслідує питання щодо продажу того самого аміаку. І є проблема, що не всі покупці розрахувалися із заводом за зберігання. Як ви вирішували цю проблему?

Питання щодо продажу аміаку, який знаходився на зберіганні на “ОПЗ”, та сам процес розрахунків його покупців з заводом за надані послуги щодо витрат підприємства стало для нас дійсно проблемним. Відповідно до інформації про порядок участі в торгах, викладеній на Електронному торговому майданчику ТОВ “Придніпров’є 2021”, сплата за зберігання та вивіз активу не входить у вартість лоту.

Проте, в офіційних оголошеннях по торгам, параметри компенсації, обґрунтовані розрахунки витрат підприємства на прийом, захолоджування, зберігання та відвантаження рідкого аміаку, знайти неможливо.

Вже після того, як новий власник отримував права на аміак, керівництво “ОПЗ” було вимушено на перемовинах інформувати його про вартість відвантаження, яка включала в себе витрати, пов’язані з прийманням, захолодженням і зберіганням, — про що вони — нові власники аміаку, — не знали, і, відповідно, наполягали на тому, щоб завод відвантажував аміак по звичайній ставці, не компенсуючи витрат “ОПЗ”.

В результаті загальна сума витрат “Одеського припортового заводу” за прийом, захолоджування, зберігання та відвантаження аміаку лише за період дії воєнного стану склала близько 477 млн грн.

Завдяки системній роботі Правління Акціонерного товариства “ОПЗ”, під час проведення перемовин з переможцями електронних торгів, близько 299 млн грн — часткову вартість компенсації витрат підприємства, вдалося врахувати в тарифи на зберігання аміаку. У той же час, близько 178 млн грн залишалися невідшкодованими сумами витрат заводу за надані послуги та фактично виконаний об’єм робіт.

— Зараз покупці вже розрахувалися?

Наразі з заводом триває процес розрахунку з останнім переможцем торгів, якій став власником заключної партії аміаку — ТОВ “Компанія Агроторггруп”. Решта покупців розрахунки вже провели.

— У листопаді минулого року “Одеський припортовий завод” приєднався до ініціативи “зернового коридору”. Для цього, зокрема, було проведено масштабне перепрофілювання виробничих потужностей. Наскільки це складний процес?

Всі фахівці нашого заводу проводили безліч підготовчих процедур, розробляли дієві схеми з реалізації цього проєкту та в результаті отримали позитивне рішення з експертизи від контролюючих органів, що дало дозвіл на використання потужностей перевантажувального комплексу заводу для відвантаження зерна. Дійсно, це був важливий крок для відновлення потенціалу нашого підприємства.

На сьогодні повністю завершено перепрофілювання виробничих потужностей “ОПЗ” щодо відвантаження зернових на морський транспорт для відправлення на експорт та нами успішно завантажені кілька суден українськими зерновими.

День, коли наше підприємство долучилось до участі у межах підписаної Україною міжнародної угоди “Про зерновий коридор”, безумовно, увійде в історію “Одеського припортового заводу”.

— Які результати роботи заводу в рамках “зернового коридору”?

Наразі ситуація з функціонуванням зернового коридору суттєво ускладнена: через блокування росією обмежна навігіція суден. Помітно посилився ризик припинення роботи “зернового коридору”.

Робота “зернового коридору” продовжує залишатися низькоефективною через блокування інспекції суден російською стороною. Інспекція проходить не кожного дня, інколи російська сторона не підтверджує жодного судна з переліку узгоджених з ООН та Туреччиною. Для здійснення Україною повноцінного експорту вирощеної продукції необхідна або нормальна робота російської сторони, або відновлення вільного судноплавства.

Потужність перевантажувального комплексу “ОПЗ” дозволяє вантажити значно більші обсяги продукції, але з об’єктивних причин, за період з листопада 2022 року по теперішній час було відвантажено близько 185 тисяч тонн зернових, з яких близько 176 тисяч тон складає кукурудза та 9 тисяч тонн, відповідно, — пшениця.

— Як ви сказали, росія блокує роботу “зернового коридору”. Чим тоді займається завод?

Незважаючи на усі труднощі, ми сподіваємось, що за сприянням ООН, світових лідерів провідних країн робота “зернового коридору” буде продовжена. Що стосується профільної роботи нашого підприємства, зараз маємо таку ситуацію: з вересня 2021 року на “ОПЗ” зупинено випуск основної продукції, але не зупинене підприємство.

Однак наш завод продовжує працювати. На виробничих потужностях “ОПЗ” протягом цього часу триває проведення планових ремонтно-відновлювальних робіт, проводяться системні заходи щодо підтримки усієї виробничої та транспортної інфраструктури підприємства у робочому стані.

Також планові роботи тривають і в інших напрямках, зокрема — працюють очисні споруди біохімічного очищення ЦВВ, ми займаємося виробництвом медичного кисню, азоту. Свої завдання як потужного логістичного вузлу продовжує виконувати залізничний цех “ОПЗ”, тощо.

— Ви сказали, що завод виробляє медичний кисень. Розкажіть будь ласка про це детальніше, бо, як ми змогли переконатися під час пандемії COVID-19, його виробництво стало вкрай важливим для всієї країни.

Так, завод продовжує його виробляти і досі. “ОПЗ” має установку розподілу повітря, яка щодобово, 7 днів на тиждень, видає 6 тонн рідкого кисню, і за погодженим графіком з Департаментом охорони здоров’я обласної адміністрації ми відвантажуємо цей кисень. Ми не плануємо зупиняти її роботу, і в такому режимі вона працюватиме стільки, скільки буде потрібен медичний кисень. Але ця установка запроектована із резервним блоком. Тому, з урахуванням критичної ситуації, в якій опинились медзаклади регіону у найскладніший період пандемії COVID-19, ми короткостроково запускали і цей резервний блок, що дозволило збільшити вироблення кисню до 12 тонн на добу.

— Все ж таки основний напрямок роботи “ОПЗ” — це виробництво аміаку та карбаміду, але з 2021 року його зупинено. Чи бачите ви зараз перспективи для відновлення роботи заводу? Чи ведуть якісь перемовини щодо цього?

Одеський припортовий завод виконує дуже важливі завдання, виходячи з умов сьогодення та можливостей, які є у підприємства. Але ми розуміємо, що без фінансової підтримки здійснення серйозних процесів на “ОПЗ”, стане неможливим. Тому керівництво підприємства вважає своєю основною задачею вирішення питань фінансового забезпечення заводу.

Шляхів цьому є декілька, по всіх напрямках працюють директори та фахівці “ОПЗ”. Найближчим часом ми очікуємо на повернення боргів підприємству, що надасть можливість розрахуватися з боргами по зарплатні з працівниками заводу. Не припиняється робота з пошуків можливостей заробляти, використовуючи власні потужності. Не залишаємо ми також поза увагою і можливості запуску та поновлення виробництва мінеральних добрив за основним профілем заводу.

У цей складний для усієї країни період ми робимо все можливе, додаючи свій внесок у майбутню перемогу України, збереження трудового колективу та підтримку виробничих потужностей у робочому стані для подальшого запуску підприємства.

Думаю, невдовзі на нас очікують хороші новини, ми всі докладаємо до цього максимум зусиль. У той час, коли Збройні сили України відвойовують нашу землю, нашу незалежність, ми на нашому підприємстві маємо використати всі ресурси для відновлення економічного потенціалу України.

Сьогодні ми бачимо реальні перспективи для відновлення роботи та розвитку Одеського припортового заводу. Нашою командою ведеться послідовна та кропітка робота у цьому напрямку. Впевнений, що про результат цієї роботи ви почуєте вже скоро.