Матіос про майбутнє України: набридлі політики не здатні нічого продукувати

Головний військовий прокурор розмірковує над подальшою долею держави, яка пережила за останні десятиліття разюче відмінні за наповненням етапи.

“Після таких разючо різних 80-х — 90-х — кінця і початку 2000-х — на обрії уже видніються мої життєві 50. Запитую себе — а що у перспективі? Пошматована країна, що навіть із зовні нав’язаними кейсами ніяк не знайде спромоги на свою тверду Державу? Хаос під назвою реформ, що у мирних ніби містах вистрілами та вибухами щодня шматує страхом чи не кожне людське життя? Що далі? А далі — моє та нашої Держави примарне майбутнє у примітиві броунівського руху набридлих аж до оскомини політиків, що не у змозі продукувати розумні сенси і смисли життя, скільки би вони не вживали слова "новий“ і "реформи“. Перефразую вічне — "Знання примножують смутки, глибокі знання — їх глибину“. Соціальні ліфти (як у будинках під обслуговуванням ЖРЕПівськими швондєрами) — недієздатні та реально засрані: нещирістю, злістю, скепсисом та зневагою до абсолютно всіх державних інституцій”, — пише Матіос.

Головний військовий прокурор наголошує на своїй обізнаності в українських реаліях та задає мало не риторичне питання — де йому шукати сенси та смисли?

“Може, ви знаєте? Я знаю.... Але чи це комусь потрібно?! Нерідко жорстока і жорстка правда, озвучувана мною, доводить до люті і тих, хто розуміє, і тих, хто живе за принципом "аби не гірше“. І ось я питаю: ми, ми всі, сущі саме в такій Україні, якою вона є тепер, готові слухати і чути правду? Чи тільки "абиякосьбуде“ чекатимем на преференції від тих, хто раз по раз десятки років бреше нам і бреше? І бреше лиш тому, що ми найбільш "притомні“ і сприйнятні до брехні, а не до правди під своїми іменами”, — резюмує Матіос.