Контроль за комунальниками, діалог з бізнесом: мер Броварів про проблеми громади та непрості рішення (відео)

Ранковий об’їзд території громади, контроль за роботою комунальних служб та виконанням робіт на різноманітних об’єктах, наради у міській раді щодо оперативного вирішення найважливіших питань життєдіяльності міста, спілкування з представниками бізнесу – саме так зазвичай виглядає звичайний робочий день міського голови Броварів Ігоря Сапожка, один з яких разом із ним провели журналісти УНН. І під час спілкування з мером дізналися, як місто продовжує підготовку до зими, наскільки змінилося життя населених пунктів, які після адмінреформи доєдналися до Броварської громади, чим місто допомагає вимушеним переселенцям, і чому важливо на місцях стимулювати та підтримувати розвиток бізнесу.

Під час ранкового об’їзду Ігор Сапожко помічає, що на одній з вулиць сміття вивезли несвоєчасно. Отже, за його словами, будуть питання до керівників, які відповідають за цей напрямок.

Такий акцент з боку Ігоря Сапожка саме на роботі комунальних служб є абсолютно не випадковим. У перші тижні війни, коли російські окупанти не полишали надії прорватися до Броварів, саме злагоджена робота комунальників та інших служб міста стала доказом того, що в місті є влада і влада ця – українська.

– 24 лютого 2002 року десь о пів на шосту ранку ми з частиною керівників вже були на роботі. Відверто скажу, що у перші хвилини були розгубленість, нерозуміння, що робити далі. Пам’ятаю, що ми вранці стояли на сходових клітинах біля входу до міської ради, і ракети були скрізь. Звуки вибухів, влучання ракет.

Комунікація з військовими була ще до початку повномасштабного вторгнення, адже у нас тут розміщувалася військова частина, тому вже десь приблизно ми розуміли те, що можуть бути певні проблеми. Постійно на зв’язку були з Київською військовою адміністрацією, тому ще треба було готуватися до оборони. Комунікація з ДСНС, поліцією. Ми почали організовувати роботу добровільних формувань, допомагати військовим. Ми розуміли, що наступ відбувається з Чернігова, і одним із перших таких великих міст в Київській області, куди рветься ворог, будуть Бровари. Були зустрічі, наради, все це організаційно обговорювали. Потім почалися евакуаційні коридори з Броварського району. Ми все організовували.

Але найголовніше, що відбулося у ці перші дні - це згуртованість населення громади.

Пригадую 9 березня 2022 року – за чотири кілометри від Броварів розбивають танкову колону росіян, а в місті в цей час комунальники прибирають сніг на вулицях. І люди, які залишались в місті, вони були впевнені, якщо комунальні служби працюють, значить все добре. Всі на місці, жодної паніки.

Ще був такий випадок – у нас був розрив акустичної бомби і десь пошкоджений був водогін. При цьому, триває обстріл з артилерії, "Градів". Телефонує до мене жителька на мобільний телефон і каже: "У нас на Торгмаші (мікрорайон Броварів – ред.) води нема, що ж ви за мер, що не можете організувати подачу води?". Тому це дійсно було таке натхнення у людей, що все ж нормально. Все працює, все функціонує.

– З приводу того, що все має функціонувати. Останнім часом ворог посилив удари по енергетичній інфраструктурі України. Жителі Броварської громади теж залишалися без світла. У вас з осені 2022 року для багатоквартирних будинків діє програма часткових компенсацій за придбання незалежних джерел енергопостачання. Наскільки активно люди долучаються до цієї програми, щоб не відчувати дискомфорту під час відключень світла?

– Програма є, вона діє. Той, хто хотів, до неї приєднався. У нас в основному багатоквартирні житлові будинки, ще й з високими поверхами. Навіть, коли в квартирі немає світла, але працює в тебе вода. Ти виходиш, сідаєш в ліфт, спускаєшся з 20-го поверху.

Є одне ОСББ – вони прорахували, що їм треба змінити потужність підвищувального насосу, а для цього треба встановити накопичувальні батареї. В разі повного відключення світла шість-сім годин цей насос буде повністю забезпечувати весь житловий будинок теплом і водою.

Яскравий позитивний приклад цієї програми – є у нас один мікрорайон, так там під час відключення світла, після серпневого ракетного удару по Україні, від генератора працювали каналізаційно-насосна система, ліфти, і навіть кран на будівельному майданчику.

Головне, це ініціатива керівників ОСББ і керуючих організацій, які в принципі мають звернутися до Управління житлово-комунального господарства, який є розпорядником коштів для реалізації цієї програми, щодо можливості співфінансування.

Звичайно, хотілося б більше такої ініціативи, тому що до нас тоді буде менше скарг. От, наприклад, відключили світло, ліфт зупинився, люди в ньому їхали, їх треба визволяти – визивається аварійна служба. А так людина розуміє, що зараз включається інше джерело живлення, і буквально через декілька секунд ліфт знову поїде.

– Щодо підготовки міста, в цілому, до опалювального сезону – часу залишилося небагато, що ще залишилося зробити, і як би ви оцінили ступінь готовності?

– Якщо відверто, то підготовкою до опалювального сезону, я незадоволений. Залишилося ще дуже багато роботи, яку потрібно зробити, реалізувати всі ті плани, які ми перед собою поставили.

Якщо раніше ми говорили забезпечення роботи котелень, то окрім них є ще й центральні теплові пункти, які працюють від електроенергії. Зараз поставлено завдання нашому комунальному підприємству, щоб максимально усі ці пункти також були підключені до інших джерел живлення: або це генератор, або сонячні батареї. Ми не можемо говорити, що ми на 100% будемо готові до опалювального сезону, тому що все передбачити під час військових дій практично неможливо. Але ми сьогодні говоримо про когенераційні установки на чотири котельні. Відповідний договір ми підписали з USAID ( Агентство США з міжнародного розвитку – ред.) та Київською обласною військовою адміністрацією. Ці установки дадуть змогу цим котельням повністю забезпечувати себе електроенергією. Відповідно, це дасть можливість вивільнити певну кількість генераторів, які ми зможемо використовувати в інших організаціях.

– Від підготовки до зими давайте перейдемо до підготовки навчального року, який вже розпочався. У Броварській громаді за парти сіли майже 18 тисяч школярів, з яких більше ніж 1,5 тисячі - першачки. Чи матимуть змогу діти особисто відвідувати школу?

– Максимальне навчання буде офлайн. Онлайн можливий, якщо дитина перебуває, наприклад, за кордоном або на лікарняному. Це будуть зведені класи, де відокремлено проводитимуться уроки.

Ми максимально підготували укриття, максимально підготували заклади освіти для того, щоб діти навчалися офлайн. І це було головне завдання. Додаткову увагу ми приділяємо тому, щоб діти-переселенці саме офлайн навчалися у школах нашої громади, щоб швидше адаптуватися. Для нас всі діти України, вони для нас рідні.

– Ви згадали про дітей-переселенців. Нині у Броварах зареєстровано близько 21 тисячі внутрішньо переміщених осіб. Як влада Броварів сприяє їхній інтеграції в громаду. Які у них виникають проблеми, як ви допомагаєте у їх вирішенні?

– Так, 21 тисяча людей перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб. У нас діє містечко для них, де можуть проживати 360 людей.

Зрозуміло, що кожен або шукає можливість винаймати житло, або живе у знайомих, родичів, шукає собі тут роботу. І досить багато людей вже влаштувалось, в тому числі і в наші комунальні заклади, в медицину, в сферу обслуговування тощо. І вони вже тут максимально адаптувалися. І приємно, коли ти йдеш по вулиці, зустрічаєш людей, а вони кажуть, що два роки тому переїхали з Бахмута, знайшли можливість реалізувати себе, і тепер Броварська громада для них майже рідна.

Щодо допомоги з роботою – у нас в Центрі зайнятості, якщо переглянути на сьогоднішній день, це 230 вакансій і 80 чоловік, які стоять на обліку. Тобто це практично три вакансії на одну людину. Питання з вакансіями немає. Головне бажання. Ті, хто хочуть знайти роботу – для них це непроблематично.

– Від переселенців давайте повернемося до людей, життя яких з 2020 року теж нерозривно пов’язане з Броварами. Мова йде про жителів населених пунктів Княжичі, Требухів та Переможець, які після адміністративної реформи увійшли до складу Броварської міської громади.

– Відверто, тоді ми зіткнулися з великою кількістю проблемних питань. У Требухові три роки поспіль не могли прийняти бюджет, село не розвивалося. Проблеми накопичувалися роками, їх потрібно було вирішувати.

Перший рік, коли вже діяла наша об’єднана громада, взимку мені телефонує начальник управління освіти і каже, що в Княжичях 13 градусів в школі, і ми маємо закрити заклад. Це для мене взагалі був нонсенс. Ми почали розбиратися. Дійсно, знаходилась поряд з сільською радою котельня, якій не вистачало потужності. Ми вимушені були в цей короткий період часу все це переобладнати, поставити котельню, і все працює.

Це зовсім вже інші громади. У нас там є старости, які висловлюють думку людей, до якої ми прислухаємося, а також вносимо свої пропозиції по розвитку цих населених пунктів. Наприклад, у нас в Требухові і в Княжичах, окрім первинної ланки медицини, ми не розформували невідкладну швидку допомогу – у нас постійно два автомобіля закріплені. Люди розуміють, що невідкладна допомога поряд, можна викликати, довезти людину до лікарні.

У нас такого немає, що місто живе своїм життям а про три села, які до нього приєднали, забуло. Це однозначно члени єдиної громади, члени єдиної родини і я вважаю, що ми маємо розвиватися спільно.

– Щодо єдності громади. На всю Україну прогриміла історія з ініціативою деяких депутатів Верховної Ради перейменувати Бровари та Броварі. Жителі міста виступили проти цього, було звернення від міської ради до парламенту з проханням не виносити це питання на розгляд. Є висновки декількох наукових установ Національної академії наук України щодо недоцільності перейменування. Чи можна вважати перемогою громади те, що, наразі, ця історія затихла?

– Ви знаєте, якби перейменування міста Бровари була останньою проблемою в нашій країні, ми могли б про неї досить довго дискутувати і говорити про те, що там потрібно, не потрібно, як потрібно здійснити і все інше. Я вважаю, що є державні інституції (Інститут історії України НАН, Інститут української мови НАН, Інститут козацтва НАН – ред.) які зробили свої висновки. Це не бажання народного депутата чи міського голови, чи громадянина, який звернувся щодо перейменування. Є державні інституції, які вивчили і зазначили, що на підставі картографії, історичних джерел є місто Бровари. Кожний народний обранець, який, в принципі, вивчить документи, зрозуміє про те, що громада 100% впевнена в тому, що державні інституції дали правильні висновки.

- Повертаючись до життєдіяльності міста. Для того, щоб підтримувати комунальну сферу, належним чином готуватися до опалювального сезону, ремонтувати школи та дитячі садочки та вирішувати чимало інших нагальних питань потрібні кошти. Як у таких непростих умовах вам вдається забезпечувати наповнення бюджету громади?

– Бізнес платить податки. Якщо бізнес задоволений, місто отримує достатню кількість грошей. Наше головне завдання не заважати, а допомагати і підтримувати. 55% бюджету складається з податку на доходи фізичних осіб. І тут саме головне, щоб не було тіньового бізнесу. Мені дуже приємно, що місто Бровари має малий і середній бізнес. Ми говоримо і про виробництво, і про сферу послуг, і так далі. У нас досить давно вже в місті створена Рада директорів підприємств. Мені приємно працювати з нашими керівниками, які завжди з розумінням відносяться до тої або іншої ситуації. І розуміють про, що від кількості податків, які вони сплачують, залежать і умови проживання їхніх же працівників у нашій громаді. Ми говоримо про те, що якщо будуть податки, будуть робитися якісь роботи. Це замкнений цикл, який має працювати в будь-якій громаді. Ми говоримо про те, що завдання бізнесу – це чесно і відкрито працювати в білу, а наше завдання – організувати, щоб ці працівники, які безпосередньо працюють на наших підприємствах, відчували безпосередньо, що ті податки, які вони сплачують, направляються для нашої розвитку громади.

Щоб переконатися у правоті Ігоря Сапожка, журналісти УНН разом з ним відвідали два підприємства, які можна назвати візитівками не лише Броварів, але й усієї України.

Зокрема, компанія "Політехносервіс" займається виробництвом тролейбусів, розробляє новітні електронні системи керування міським транспортом.

Як розповів один із співзасновників компанії Юрій Бомбандьоров, вони також можуть виготовляти електробуси, тягові трамвайні приводи. Є серед розробок підприємства і трамвайні вагони з низькою підлогою та повністю поворотними візками.

Співзасновник компанії зазначає, що умови для роботи в Броварах набагато краще, ніж в Києві. Це пов'язано з платою за землю, іншими комунальними платежами, впливом місцевої влади на різні процеси, позитивним ставленням з боку мешканців – все це створює комфортні умови для вітчизняного виробника.

Ще один вітчизняний виробник, який представляє Бровари, це компанія "ТДС Укрспецтехніка". Вона спеціалізується на виробництві, зокрема, міні- та фронтальних навантажувачів, екскаваторів-навантажувачів, автогрейдерів тощо.

Попри непросту економічну ситуацію, компанія зуміла втримати свої позиції на українському ринку, і планує повноцінно виходити на ринок Євросоюзу. Адже продукція цієї компанії нічим не поступається західним аналогам, і, при цьому, коштує вдвічі дешевше.

Керівник "ТДС Укрспецтехніка" Микола Дєдов позитивно оцінює діяльність, створеної у Броварах Ради директорів підприємств, адже вона дає можливість напряму обговорити з мером проблеми, які виникають і бізнесу. За його словами, Бровари – це чи не єдине місто в Україні, де за ініціативи міської влади створена така Рада.

За словами Ігоря Сапожка, те що у Броварах влада роками підтримувала підприємців дає важливий та відчутний результат саме зараз.

– Ми максимально, як орган місцевого самоврядування, сприяли розвитку малого і середнього бізнесу в нашій громаді, що в принципі дає стабільну ситуацію, надходження до місцевого бюджету. Сьогодні в нас багато виробництв, які виробляють свою продукцію, продаючи не тільки по всій в Україні, але й за кордоном.