Глобальна економіка опинилася в зоні невидимості через стрімке зростання непрозорих приватних ринків
Київ • УНН
Світові регулятори та економісти попереджають про дефіцит даних для виявлення ризиків фінансової кризи. Компанії переходять у приватний сектор, ускладнюючи оцінку економічного здоров'я.
Світові регулятори та економісти дедалі частіше попереджають про критичний дефіцит даних, необхідних для виявлення ризиків наступної фінансової кризи. Через масовий перехід компаній із публічних бірж у приватний сектор та розквіт тіньового кредитування традиційні індикатори економічного здоров’я перестали відображати реальну картину, змушуючи політиків ухвалювати доленосні рішення в умовах інформаційного вакууму. Про це повідомляє Bloomberg, пише УНН.
Деталі
Проблема нестачі інформації загострилася на тлі часткового закриття уряду США, коли Федеральна резервна система тимчасово втратила доступ до статистики щодо інфляції та ринку праці.
Однак системніші ризики приховані в приватному капіталі: кількість публічних компаній у США за 20 років скоротилася вдвічі, тоді як кількість "єдинорогів" – приватних стартапів вартістю понад 1 мільярд доларів – перевищила позначку у 850 одиниць.
Значні прогалини в даних ускладнюють для нас і ринку розуміння того, де накопичуються ризики, а отже, і передбачення стресу
Тіньове кредитування та приховані важелі впливу
Особливу тривогу викликає ринок приватного боргу, де позичальники все частіше використовують складні інструменти на кшталт платежів у натуральній формі (PIK). Це дозволяє компаніям відкладати виплату відсотків, що покращує поточні баланси кредиторів, але маскує реальні фінансові труднощі до моменту настання дефолту. Наглядові органи ЄЦБ та ФРС наголошують, що така непрозорість може призвести до "кристалізації" вразливостей лише в момент реального ринкового краху.
Крім того, банки активно фінансують тіньових кредиторів – обсяг таких зобов'язань зріс на 50% за останні п'ять років, досягнувши 2,2 трильйона доларів. Експерти порівнюють нинішню ситуацію з періодом перед кризою 2008 року, зазначаючи, що тоді регулятори не знали, куди дивитися, а сьогодні вони просто позбавлені технічної можливості дослідити зони накопичення токсичних активів.