Дослідник висунув нову гіпотезу виникнення поцілунків і вона може вам не сподобатися
Київ • УНН
Британський приматолог висунув гіпотезу про походження поцілунків від практики догляду за шерстю у приматів. Дослідник вважає, що люди зберегли цей ритуал як рудимент соціальної взаємодії.
Ніхто достеменно не знає, коли в людей з’явилися поцілунки. Однак практика притискання губ до іншої людини, чи то дружня чи то любовна, не є універсальною. Це означає, що ймовірну тут більшу роль грає культура, а не інстинкти. Однак така практика властива не лише людям, а й деяким приматам. На підставі цього приматолог та еволюційний психолог з Університету Воріка у Британії Адірано Ламейра висунув свою гіпотезу виникнення поцілунків, пише УНН з посиланням на Science alert.
Деталі
На думку дослідника перші поцілунки були частиною повсякденного сенсу догляду одне за одним у наших пращурів. Ламейра зробив такий висновок на підставі спостережень за поведінкою приматів: коли примат, допомогає іншому доглядати за собою, то зустрічаючи проблему, наприклад, паразита, він нахиляється та чіпляє проблему губами, турботливо висмоктуючи її. Дослідник припускає, що хоча з часом люди втратили необхідність у такому догляді, така майже ритуальна дія, як поцілунок все ж зберіглася.
"Гігієнічне значення догляду за партнером в ході еволюції людини знизилось через втрату шерсті. Однак, навіть ті коротші сеанси, що залишились, як і передбачалося, зберегли б фінальну стадію "поцілунку", в решті-решт залишившись єдиним слідом колись ритуальної поведінки для сигналізації та закріплення соціальних та родинних зв’язків", - вважає вчений.
Згадки про поцілунки між людьми датуються тисячоліттями. Отже цей аспект взаємодії непідвладний швидкоплинній моді. В минулому висловлювалися припущення, що поцілунок пов'язаний з годуванням немовлят попередньо пережованою їжею. Однак, поцілунок передбачає вип'ячування губ, а ще деяку ступінь всмоктування. А годування дитини попередньо пережованою їжею вимагає виштовхування її до роту дитини. Тому таке припущення виглядає дещо сумнівним. Інше припущення вбачає, що поцілунки могли виникнути з ритуалу обнюхування. Та виникає питання – чому в цьому процесі мають бути задіяні вуста?
Ламейра вважає, що практика поцілунків є частиною соціальної взаємодії, ритуалів, що скріплюють соціальні зв’язки та заспокоюють. Такий висновок зроблений на підставі того, що людина, як і примати, є соціальною істотою. У приматів однією з найбільш розповсюджених форм соціальної взаємодії є грумінг, тобто догляд за іншим членом соціальної групи, за його шкірою та шерстю: вичисування, видалення паразитів, відмерлих клітин шкіри, сміття та бруду. Окрім безпосереднього гігієнічного призначення такі дії допомагають встановлювати та підтримувати союзи, ієрархію, згуртованість завдяки контакту, що викликає викид ендорфінів, які знижують рівень стресу і сприяють виникненню відчуття благополуччя. Таким чином між тими, хто здійснює догляд і тими, хто його отримує ще більше скріплюється зв'язок.
Але порівняно з приматами люди витрачають загалом на 89% менше часу із догляду за іншою людиною - ми втратили хутро та розробили методи самостійного догляду за собою. Однак, як вважає дослідник, ми цілком могли зберегти рудиментарні залишки цього важливого ритуалу. Ламейра називає це "останнім поцілунком грумера". З такого доторку в подальшому цілком міг розвинутися і поцілунок з вуст у вуста. Але подальше еволюціонування поцілунків залежало від культурного та соціального контекстів, вважає дослідник.
