Ядерний реактор у центрі Києва - фоторепортаж
Київ • УНН
КИЇВ. 17 березня. УНН. У рамках програми семінару інформаційно-аналітичний центр з питань ядерної енергетики EUAXIS спільно з Інститутом ядерних досліджень НАН України вирішив познайомити журналістів з роботою одного з ядерних реакторів, адже багато хто не здогадується, що в столиці є один з таких. Кореспондент УНН також вирішив ознайомитись з дослідницькою роботою реактора.
З 1960 року у Києві працює профільний інститут, в одному з корпусів якого є ядерний реактор.
Непримітна будівля, прикрашена радянською символікою “мирного атома”, розташована на столичному проспекті Науки. Вдалині видніється труба — це прискорювач частинок, “адронний коллайдер по-київськи”. Зараз він не працює, тому що “їсть” багато енергії — 10 МВт. Для порівняння: цього вистачило б, щоб повністю забезпечити електроенергією понад 2 тисячі квартир.
“Загалом реактор має і може працювати 400 тисяч годин на рік. За часів Радянського Союзу реактор працював 3-4 тисячі годин на рік. Це дорівнює приблизно ста годинам на тиждень. Минулого року ми не працювали взагалі, а цього року - лише 50 годин. Для того аби запустити в роботу реактор, потрібні великі гроші, близько 12 млн грн і на воду і на паливо, але, на жаль, ніхто не фінансує”, — розповів заступник головного інженера реактора Валерій Шевель.
За його словами, раніше працювало близько 100 осіб на реакторі і був окремий дослідницький центр, але зараз створили науковий відділ ядерних досліджень де працює близько 60 осіб, з яких 10 дослідників.
“Його діаметр до трьох метрів, висота — до п’яти. Його оточує бетонна стіна товщиною з метр. До кришки веде металевий міст. Вгорі видно важка сталева пробка вагою близько тонни (її піднімають за допомогою крана). Ця пробка закриває отвір, через яке завантажують стрижні вручну за допомогою спеціальних штанг”, — сказав В.Шевель.
За словами інженера, реактори цієї серії досить вдалі, і до цього дня використовуються в багатьох країнах СНД. При його розробці вчені передбачили можливість аварії. У разі диверсії, збою або інших непередбачених обставин відбудеться миттєвий розрив трубопроводу — вся вода піде в грунт, де по спеціальним каналам забруднена вода потрапить у спецканалізації ємністю до 350 кубів.
За усіма процесами, що відбуваються в реакторі, стежать з пульта управління.
“Вважається, що важких наслідків не буде. У нас же чітко прописана санітарно-захисна зона в радіусі 300 м, тут не повинно бути житлових будинків, але як ви могли помітити, що забудовники все рівно зводять житлові будинки”, — розповів В.Шевель.
Загалом в інституті виробляють короткоживучі ізотопи для потреб медицини, промисловості, і досліджують вплив опромінення на конструкції промислових АЕС. У промисловості їх використовують для перевірки якості зварювальних швів, а в медицині — для виявлення пухлин в організмі людини.
“Ми можемо ними забезпечити тільки лікарні Києва і області, оскільки період розпаду ізотопів всього 5 годин”, — пояснив В.Шевель.
Готові радіаційні ізотопи завантажують в металеву капсулу, яка може витримати вагу автомобіля. Потім їх відвозять замовникам — на виробництва і в лікарні.
Як повідомляв УНН, ЄС дозволив Угорщині будувати атомні реактори з Росією.