Водневий трубопровід між Іспанією та Францією буде готовий до 2030 року

Деталі

За словами прем'єр-міністра Іспанії Педро Санчеса, трубопровід між Барселоною та Марселем, також відомий як BarMar, транспортуватиме два мільйони тонн водню на рік, або 10 відсотків європейського споживання.

"Це буде перший великий водневий коридор у Європейському союзі", - сказав Санчес.

Вартість проекту складе близько 2,5 млрд євро, сказав він на спільній пресконференції з президентом Франції Еммануелем Макроном та прем'єр-міністром Португалії Антоніо Коштою.

Три лідери офіційно підписали плани у присутності голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйєн у кулуарах регіонального саміту ЄС.

Після переговорів вони опублікували дорожню карту та терміни завершення H2Med, які, як вони сподіваються, будуть частково покриті європейськими фондами.

Трубопровід дном Середземного моря транспортуватиме "зелений" водень, який виробляється з води шляхом електролізу з використанням відновлюваних джерел енергії.

У дорожній карті докладно описано три варіанти маршруту трубопроводу, при цьому кращий варіант довжиною 455 кілометрів на максимальній глибині 2600 метрів.

Будівництво розпочнеться у 2025 році і триватиме чотири роки та вісім місяців.

Зустріч відбулася безпосередньо перед самітом EuroMed9, у якому беруть участь Хорватія, Кіпр, Франція, Греція, Італія, Мальта, Португалія, Словенія та Іспанія.

Чиста енергія

Проект H2Med прагне прискорити декарбонізацію європейської промисловості, надавши їй широкомасштабний доступ до чистої енергії з Іспанії та Португалії, які сподіваються стати світовими лідерами у галузі "зеленого" водню завдяки своїм численним вітряним та сонячним електростанціям.

"Вартість передачі Н2 трубопроводом на великі відстані в 2-4 рази нижча за вартість передачі електроенергії високовольтними лініями", - йдеться в повідомленні.

Оголошений на саміті ЄС у жовтні, трубопровід пропонує альтернативу проекту трубопроводу MidCat 2003 року, яким газ мав транспортуватися через Піренеї з Іспанії до Франції.

У 2019 році від нього відмовилися через проблеми із прибутковістю та заперечень Парижа та захисників навколишнього середовища.

Спочатку ідея полягала в тому, щоб трубопроводом транспортувати газ з Піренейського півострова до Центральної Європи, враховуючи величезні можливості Іспанії та Португалії щодо перетворення зрідженого природного газу (ЗПГ), що надходить у танкерах, назад у газоподібну форму.