Ветеран з Вінниччини розповів про роль спорту та програму підтримки військових та ветеранів "МХП Поруч"

Ветеран і працівник Вінницької птахофабрики МХП Олександр Мафтіор став учасником благодійного велозаїзду "Рух для життя", ініційованого "МХП-Логістика" за підтримки Благодійного фонду "МХП-Громаді". Після важкого поранення на фронті чоловік не лише зберіг силу духу, а й сів на велосипед, щоб надихнути інших. В інтерв’ю Espreso він розповів, чому пішов на війну, як отримав поранення і став тренером з інклюзивності, передає УНН.

Деталі

Раніше Олександр працював птахівником на Вінницькій птахофабриці МХП. Але коли росіяни розпочали повномасштабне вторгнення, він не зміг залишитися осторонь.

По-перше, заради сина я пішов. А по-друге, кожен чоловік має брати зброю в руки і захищати свою країну від ворога. І заради своєї сім'ї, дітей. Плюс - я давав присягу на вірність Україні і державі

Після початку повномасштабного вторгнення росії він став сапером, але у липні 2022 року отримав важке поранення — під час переправи через Інгулець підірвався на міні. Втім, навіть після цього продовжив службу і демобілізувавсяу серпні 2024 року. Олександр зізнається, Зізнається, що мав думку звільнитися, адже виконувати попередні обов'язки стало складно.

Зараз Олександр працює інструктором-методистом тренажерного залу у спортивному клубі МХП. У межах програми підтримки ветеранів "МХП Поруч" для нього створили окреме робоче місце. Його завдання — допомагати побратимам з інвалідністю повертатися до активного життя через спорт.

"Я запропонував, щоб був тренер, який допоможе хлопцям комфортно почуватися, займатися, відчувати себе повноцінно", — згадує ветеран.

Тепер він — тренер з інклюзивності.

Саша допомагає нашим хлопцям із втратами кінцівок повертатися до здоров’я. Ми створили для нього нове робоче місце саме з цією метою

Для самого Олександра нова робота — це частина власної реабілітації. Після поранення він активно займається фізичними вправами, допомагає іншим, хто ще на шляху до відновлення, і вірить у силу підтримки: "Життя продовжується, і треба рухатися далі".

Його колишній керівник Олександр Кобильченко каже: "Олександр – це один із тих, хто завжди був прикладом на роботі для наших колег. Він енергійний, такий емоційний, завжди комунікабельний. Ми довго очікували на його повернення. Сьогодні він заряджає енергією. Він обігнав мене на велосипеді з протезом. Хочу сказати, що це один із таких прикладів мотивації".

Програма "МХП Поруч" підтримує військових і ветеранів не лише на фронті, а й у мирному житті: створює нові робочі місця, сприяє перекваліфікації, забезпечує психологічну підтримку, медичні обстеження та правовий супровід.

Ця програма спрямована на підтримку не тільки військовослужбовців, а й на реабілітацію ветеранів, на підтримку їхніх сімей, на реінтеграцію захисників, повернення до життя, до робочих процесів. Інколи навіть потрібно перенавчати або давати ветерану нові можливості, які раніше для нього були закриті

Сьогодні понад 2700 працівників МХП захищають Україну на фронті. Понад 800 ветеранів уже повернулися до компанії та продовжують свою професійну діяльність. Історія Олександра Мафтіора — свідчення того, як важливо бути поруч із тими, хто захищає країну.

Довідка

"‎МХП Поруч"‎ — програма індивідуального супроводу та комплексної підтримки військових, ветеранів та їхніх родин. Спрямована на співробітників та жителів громад, де присутні підприємства МХП. Програма підтримує військових, ветеранів та їхні родини під час служби та після повернення з війни: гуманітарна допомога військовим частинам; медобстеження, лікування і реабілітація; юридична та психологічна підтримка; соціальна реінтеграція; професійна адаптація та інклюзивні спортивні заходи.

"МХП — Громаді" — український благодійний фонд, який почав свою діяльність у 2015 році. Його головна місія — комплексний розвиток громад. Географія діяльності налічує 13 областей України: понад 700 містечок і сіл. Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Фонд системно підтримує людей, які перебувають у регіонах бойових дій, українських захисників і рятувальників, громади, лікарні та пологові будинки, благодійні установи, які дбають про дітей-сиріт і літніх людей, а також людей, які через війну залишилися без дому та засобів для існування.