В перший ж день залишилися без командира. Перша в історії України жінка-суддя, яка пішла воювати розповіла про службу в Бахмуті

Член Вищої ради правосуддя, перша в історії України жінка-суддя Олена Ковбій, яка взяла до рук зброю й пішла захищати українську землю від російських окупантів розповіла в ексклюзивному інтервʼю УНН про свій досвід служби в Бахмуті, чому повернулася туди вдруге та чи планує знову повернутися на фронт.

 Перше враження – розгубленість. Ми заїхали до зони бойових дій першими і нас завезли одразу на позиції. По-перше, Донецька область – це одразу броня, каска. Ми думали нас у штаб повезуть, бо у мікроавтобусі були усі штабні офіцери. Нас завозять на позицію, а позиція, щоб ви розуміли, це "три зелені дерева" і все. Далі поле та ворог. І в цю посадку заїжджають білий бус та автобус "Неоплан". Підходить до мене водій "Неоплана" і запитує, що йому робити. Я говорю: ну не знаю, як мінімум їхати і бажано швидко. Крім того, на ці позиції заїхали інженери батальйону, а це означає, що з ними повністю весь боєкомплект батальйону

За її словами, коли вони опинилися на позиціях під Бахмутом, їм довелося копати собі укриття. Ці укриття військові, які вже стояли на позиції, назвали "нірками". "У мене була схожа на могилу", - згадує Ковбій.

"В перший день наш комбат, як справжній командир, виїхав на позиції, які повинна була зайняти одна з наших рот. І підірвався на розтяжці, дістав дуже тяжке поранення, його евакуювали. Ми в шоці – перший день в зоні (бойових дій – ред.), а ми без комбата. Батальйон ще повністю не зайшов, зайшла одна рота, а комбата вже немає – він у лікарні, і ми не знаємо, що робити", - зазначила Ковбій.

Вона додала, що їхній штаб на той час базувався в Будинку творчості для дітей та юнацтва, й спати доводилося в підвалі. Ковбій зазначила, що крім неї була ще одна жінка-військова, але гендерна різниця на фронті не відчувалася.

Розповідаючи про те, чому вона вирішила вдруге відправитися на фронт у Бахмут Ковбій зазначила, що розуміла, що буде потрібна там батальону.

"Я ж ще служила, був бойовий наказ, хоча комбат все ж таки запитав, чи піду я з батальйоном. Я йому сказала, що я ж там вам потрібна, він відповів, що так", - пояснила Ковбій.

Вона додала, що вдруге перебування в Бахмуті було складнішим, адже це вже були не позиційні бої, а бої в місті. Ковбій розповіла, що обіймала посаду начальника цивільно-військового співробітництва, спочатку була т.в.о, а після присвоєння офіцерського звання була вже без приставки т.в.о, а ще тимчасово виконувала обов’язки юриста батальйону.

У зоні бойових дій її основним завданням була робота щодо загиблих і зниклих безвісти. Тобто повністю все оформлення документів, первинний огляд тіл. За її словами, психологічно впоратися із такою роботою їй допоміг суддівський досвід. Ковбій також зазначила, що за необхідності готова знову повернутися на фронт.

"У липні я звільнилася з армії, я офіцер запасу, якщо буде зовсім край – піду не замислюючись. Хоча я розумію – у нас наразі з 21 члена згідно закону – лише 17 осіб у ВРП і це критично", - зазначила Ковбій