Полонений "вагнерівець" розповів про обман пригожина, "вербування" та "чудодійну" воду

Деталі

Ім'я військовополоненого не називається з метою конфіденційності. Відповідаючи на запитання журналістки про те, чи знав ув'язнений – хто такий пригожин, він заявив, що до появи глави “вагнерівців” у колонії не чув про нього.

“Він (євген пригожин – ред.) прилітав у колонію на військовому вертольоті разом зі своїми людьми. У нас є великий плац, у колонії 655 осіб. Він зібрав усіх на плацу і пояснив, що потрібно. Казав, що потрібно захопити Бахмут. У винагороду за це будуть виплачувати грошову допомогу і видадуть “чистий аркуш”, який означає, що не буде жодної судимості. Можна буде почати життя з чистого аркуша і влаштуватися на роботу. Для цього потрібно було відслужити пів року”, – розповів він.

За словами бойовика, всі обіцянки пригожина виявилися обманом. Зокрема, глава угруповання під час вербування не згадав про те, що участь ув'язнених у бойових діях проти України є “квитком в один кінець”

Військовополонений розповів, що у пригожина є три зірки: “днр”, “лнр” і “герой росії”. Сам “вагнерівець” додав, що не чув про “республіки” до того моменту, поки не вирушив на навчання.

“У нього три зірки: “лнр”, ”днр” і “герой росії”. Мені просто всі говорили, що це “лнр”, “днр”. Коли був у Луганську на навчаннях три тижні, то теж з чуток чув”, – розповідає ув'язнений.

Бойовик також дізнався про те, що сам пригожин є колишнім ув'язненим, уже в Луганську, коли проходив навчання. Зокрема, у колонії, де він відбував термін, були комп'ютерні класи, звідки можна було отримувати інформацію про те, що відбувається за межами в'язниці. Але інформації про пвк “вагнер” і смертельні наслідки, які тягнула за собою згода на участь у бойових діях – не було.

“Там глухо, як у танку. Якби були такі чутки (про пригожина – ред.), то з моєї колонії ніхто б не погодився. З моєї колонії погодилося 300-400 осіб, а всього там – 655 осіб. Усі були задоволені, коли він прилетів. О 8:00 він зібрав усіх на плацу і розповів усе. Він залишив двох своїх людей, щоб вони займалися документами і приймали людей. У кого ВІЛ або гепатит – окремо. Хто був здоровим – того приймали. Нам обіцяли грошові виплати – 200 тисяч за участь у штурмі Бахмута. Друге – це “чистий аркуш”, – продовжив він.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Мені не вдалося зробити те, що планувала": Раміна в Бахмуті потрапила під обстріл

Відповідаючи на запитання про можливість здачі в полон українцям, ув'язнений сказав, що такий варіант виключений, оскільки “там свої своїх же і вбивають”

“Якщо здасися в полон, то… Ви ж розумієте, там свої своїх же і вбивають. Там заднього ходу немає. Там якщо розвернувся, то все, одна дорога. Ми про це дізналися, коли вже були на місці. Спочатку нам усе барвисто розповіли, навіть начальнику колонії сподобалося. Я стояв у самому останньому ряду і практично не чув, про що говорили. У мене одна турбота була. Я працював на кухні і думав про те, як нагодувати колонію. Краєм вуха чув, але особливо не прислухався”– , – продовжує розповідь ув'язнений.

Він додав, що серед його друзів воювати вирушили троє. Усі вони стали “200-ми” і загинули на його очах:

“Коли ми почали штурм… У нас в ніч пройшла ротація, поміняли людей. Десь о 8-й годині ранку по рації командиру сказали, що зараз будуть працювати міномети й артилерія. Після артилерії починаємо штурмувати. Коли ми почали штурм, я відразу зістрибнув в окоп, а решта стали “200-ми”. Це все було при мені. Там були командири та їхні заступники, а також мої друзі”.

Полонений також розповів про підготовку бійців пвк “вагнер” і заповнення документів, що підтверджують їхню згоду воювати. Ув'язнені в колонії підписували контракти й “інші папери”

“Я їх не читав. Я там галочки поставив, номер телефону й адресу вписав і все. Вони просто сказали, хто встигне написати – тому прийдуть грошові виплати.

Я швидко написав і все. За договором, грошові виплати будуть приходити родичам або близьким людям. Ми вказували дані родичів: контактний номер і адресу проживання, номер і серію паспорта, а також скільки кімнат у житлі. Тільки я не знаю, навіщо це. Я дав контакти своєї колишньої дружини. Можна було відмовитися, але вже було пізно. Уже всі документи були заповнені”, – продовжує він.

Як зазначає “вагнерівець”, за відмову воювати жодних покарань не було. Якщо ув'язнені не встигли заповнити документи, то заповнювали їх у колонії. Якщо не встигли заповнити анкети і вирішили відмовитися, то продовжували відбувати свій термін.

“Свій термін відбув – додому пішов. Якщо встиг усе заповнити, то відмовитися не можна. Ти чекаєш 2-3 тижні, і тебе вантажать у спецмашини, садять у літак Іл-76 і відправляють до ростова. У ростові переодягають, перевзувають і вертольотами відправляють на лісосмугу. Лісосмугами ми добираємося до Луганської області. Там отримуєш усе обмундирування і 2-3 тижні проходиш навчання. Навчали нас такі самі, як і ми – вагнерівці, які відсиділи. ”Пригожин сам говорив, що він нелегальний був у 90-х. Говорив на плацу, коли нас збирав. Нелегальним був, а зараз узгодили з усіма, і вони дали добро, щоб усе було офіційно”, – каже він.

Обрати позицію після проходження підготовки у військових не було можливості. Ув'язнений зазначив, що в колонії працював на кухні, і міг би працювати в тилу, але на їхніх позиціях видавали сухпайки:

“Там не готують, там сухпайки дають. І упаковка води. І все. Потім вирішили проблему і почали гарячі пайки давати. У бочках привозили перше і друге на сніданок, обід і вечерю. На сніданок – кава, на обід – соки, на вечерю – каша. Потім знову почали сухпайки давати. Після “учебки” нас відправили в “берізку”. Спочатку відправили в село Кримське Луганської області. Ми там рили траншеї, стояли на блокпостах. Потім нас відправили на базу в Луганськ. Так, у саме місто. База розташована на території колишнього хімзаводу, я навіть там порошки знаходив. Далі ми навчання проходили на базі. Їздили на полігони. Два рази стріляли по чотири патрони і вистачить. Були там три тижні, а потім поїхали у бік Бахмута. Їхали через Попасну, через Первомайськ. Нас висадили в якомусь селі, а розвідників, кулеметників і снайперів залишили в Кримському. Нас розігнали в гараж і почали розповідати, по позиціях розставляти і сказали, що в ніч ми вже робимо ротацію. Потім щось пішло не так, і командиру передали, щоб ми висувалися в іншу ніч. Щойно ми розселилися в будинку, до нас прибіг командир і сказав, щоб ми швидко збиралися, бо зараз цей будинок будуть підривати. Ми зібрали речі і пішли в інший будинок. Просиділи в підвалі до ранку. Потім прибіг командир і сказав, щоб ми йшли в інший будинок. Ми пришили в гараж, знову зібралися, і нас почали розкидати по позиціях. О 7:00 ми повинні були висунутися по різних позиціях. Нас поділили по шість осіб на кожну позицію. Ми мали зробити ротацію та евакуацію. Евакуація окремо від нас.

Ми пройшли десь 3 км до наших позицій. Теж саме: із собою взяли воду, сухпайки і батарейки. Прийшли, і потім пішло-поїхало. Вранці пішли міномети і почався штурм. Я вже тут здався в полон. Я один залишився живий. До мене підійшли бійці ЗСУ, коли я сидів в окопі з автоматом. У мене було 90 патронів, більше нам не давали. Навіть гранати сказали не чіпати. Я забився в кут. Вони підійшли з гранатою і сказали, щоб я кинув автомат. Я сказав що здаюся і кинув автомат”

Полонений також розповів, що на лінії фронту не було евакуаційних машин. А в Луганську, де проходили навчання, лише навчали евакуації з позицій.

Під час інтерв'ю журналістка також запитала ув'язненого про питну воду, яку дають саме бійцям “вагнера” після чого “коли біля них щось вибухає – вони ніяк не реагують”.

“Дають без етикетки. Я пив цю воду. Я ходив весь час задоволений, тільки не розумів від чого. Таблеток не було, аптечки були порожні. Потім почали привозити воду з білою пробкою в упаковці без етикеток. Ми пили, бо більше ніякої води не було. Це як звичайна вода. Випив цієї води, і вже за 2 хвилини ходиш задоволений, усмішка до вух. Я не знаю, що там може бути. Іноді був веселий настрій, іноді пригнічений. Іноді голова розривалася на частини. На 20 осіб ми брали 20 упаковок води. Вистачало на два дні. Нам давали цю воду щодня, привозили разом із сухпайками. Ті, хто зі мною були, вони не розуміли, як і я не розумів, що ми п'ємо. Ми взагалі не розуміли, просто в мене голова розколювалася. Ходили чутки, що у воду можуть додавати щось. Тому що вона без етикеток і пробка розкрита, не така, як має бути. Просто закрита пляшка і все. Від неї в тебе більше енергії. Коли я там був, о 8 ранку нас виганяли в ангари тренуватися, і до 9 вечора ми весь час перезаряджали автомати. Тримаєш автомат перед собою, стоїш і клацаєш, поки час не прийде. Коли час приходить, то тебе одразу вирубує. Потім розплющуєш очі і вже потрібно знову бігти тренуватися”, – додав він.