The New York Times: відеоігри пора визнати окремим видом мистецтва

Судерман нагадав, що RDR 2 за три дні принесла 725 мільйонів доларів, тим самим поставивши абсолютний рекорд стартових зборів, в той час як “Війна нескінченності” (кінофільм) за цей же період зібрала 640 мільйонів.

“І все ж гри як і раніше вважаються культурним медіумом другого класу, навіть з урахуванням того, що гіки вирвалися в мейнстрім. Сьогоднішня еліта може спокійно обговорювати внутрішній устрій банківської системи Вестеросу, однак на ігри як і раніше вішають ярлики і в кращому випадку називають guilty pleasure, в той час як в гіршому — такими, що руйнують психіку захопленням для асоціальної молоді. Це можна зрозуміти, але це неправильно”, — зазначає автор матеріалу.

Судерман вважає, що RDR 2, подібно “Шукачам” 1956 року і “Хрещеному батьку” 1972-го, вдається залишатися одночасно грандіозною і детальною, розповідаючи історії в контексті культурних і національних цінностей.

“Подібно до класичних вестернів і гангстерських історій, якими натхненна гра, вона може бути жорстокою. Але вона також надзвичайно кінематографічна і навіть літературна. Вона демонструє захоплюючі цифрові види, що відсилають до фільмів Джона Форда, а також пропонує вміло написані сценарії про злочинців, іммігрантів, шахраїв, законників і підприємців, які борються за своє місце на краю цивілізації. Ця гра про владу, жорстокість, правосуддя і складний моральний вибір — американський епос цифрової епохи”, — вважає Судерман.

На думку редактора Reason, ігри набагато краще встановлюють зв’язок між глядачем і персонажем, оскільки замість того, щоб спостерігати за історією з боку, гравці стають її частиною. “Контроль гравця над такою кількістю дій в RDR 2 підсилює зв’язок, дозволяє відчути Артура Моргана — поганої людини з добрим серцем, усі рішення якої, по суті, стають вашими... Іншими словами, RDR 2 як би говорить своїм гравцям подорослішати, і це явний знак того, що самі ігри вже почали це робити”, — резюмує журналіст.