Свобода і рівність в Україні: правова ситуація в умовах війни

Права людини є основою сучасного цивілізованого світу, що гарантує свободу, рівність та справедливість. Ці аспекти є фундаментом, який підтримує функціонування демократичного суспільства, забезпечує захист від дискримінації та порушень. Однак на практиці реалізація прав людини не завжди є легкою, особливо в умовах війни.

Захист прав людини є важливим завданням не лише для окремих осіб чи організацій, але й для всього суспільства, яке прагне жити в мирі та стабільності.

10 грудня, у Тиждень права, весь світ відзначав Міжнародний день прав людини. Саме в цей день у 1948 році була підписана Загальна декларація прав людини — документ, який підкреслює, що кожна людина має всі права і всі свободи, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища тощо. 

Проте заходи та ініціативи, що мають на меті підвищення обізнаності та сприяння захисту прав людини, тривають не лише один день, а цілий тиждень, на який припадає 10 грудня. Тож УНН поспілкувався з різними експертами, аби детальніше розповісти про правову ситуацію в Україні під час війни.

Адвокат Сергій Лисенко розповів УНН про те, які права в Україні порушуються та які правові інструменти діють на сьогодні.

Для України Міжнародний день прав людини набуває особливого значення, оскільки зараз наша держава зараз переживає одні з найскладніших часів у своїй історії. Порушення прав людини в умовах воєнного конфлікту стають особливо серйозним викликом. 

"В Україні, в першу чергу, порушуються права людини на свободу та недоторканість. Говорити про порушення права на життя у воюючій країні буде не релевантно. Окрім, того порушуються права на особисту свободу, справедливий суд та свободу слова",— пояснює адвокат.

Україна — молода держава, яка протягом трьох десятиліть незалежності пережила значні зміни. Ці зміни можна умовно поділити на окремі періоди, тісно пов’язані з політичними курсами, що змінювались під час різних президентських термінів. І це, на жаль, показує певну проблему – країна не повинна залежати від змін у владі. 

Якщо поглянути на період 2020 року, можна відзначити значний прогрес у питаннях свободи слова та правосуддя. У період до пандемії країна демонструвала помітне покращення в цих сферах. Влада зрушувала в бік реформи судової системи та покращення дотримання прав людини.

"Країна була після 14-го року, дійсно, з усіма негаздами, недоліками, але вставала на шлях правової країни, яка гідна входити і подавати заявку до Європейського союзу",— зазначив Сергій Лисенко.

Однак з 2020-2021 років ситуація змінилася. І вже в 2022 війна не лише підсилила існуючі проблеми, але й виступила як своєрідне "ультрафіолетове світло", яке ще яскравіше висвітлило порушення прав людини. В умовах війни виявилось, що питання дотримання основних прав стають ще більш актуальними та гострими. Почали проявлятися системні порушення, які раніше могли бути не так очевидними. Тому, навіть попри продовження боротьби за правову державу, сьогодні ми стикаємось із новими викликами та проблемами в забезпеченні прав людини в Україні.

У нинішній ситуації Україні критично важливо не лише зберігати свою обороноздатність, але й активно працювати над відновленням і розвитком, особливо у післявоєнний період. З припиненням бойових дій, країні необхідно буде стати на шлях відновлення та розвитку, посилюючи свою економіку. Однак без належних інвестицій цей процес стане неможливим, адже іноземні інвестиції є основою економічного зростання, а отже, й посилення обороноздатності. Проблема в тому, що порушення прав людини, зокрема в юридичній сфері, може відлякати іноземних інвесторів, і країна не отримає необхідної підтримки для свого відновлення.

Відновлення прав людини після війни вимагає серйозних зусиль у юридичній сфері, а також зміцнення інституту адвокатури.

"Я кажу вже не вперше і вважаю, що про це мають всі волати в один голос, а не кожен окремо. В нас є проблема адвокатури. Тут кожен сам за себе. Дуже рідко відбуваються якісь події, які змушують адвокатів об'єднатися. А це зменшення їх ролі впливу на будь-які процеси з точки зору права в країні",— говорить адвокат.

Адвокати в Україні часто не мають достатньо впливу на судові процеси, а їхня роль у правовій системі значно зменшилася. Щоб адвокат міг вплинути на хід справи, йому потрібно вдаватися до нестандартних кроків, щоб привернути увагу суддів, що свідчить про серйозні проблеми з доступом до справедливого суду. Ці проблеми не обмежуються лише адвокатурою, але й зачіпають інші важливі інститути, як, наприклад, громадське суспільство та правозахисні організації.

Громадські організації в Україні розвиваються, але є небезпека, що деякі з них можуть зловживати своїми правами і впливати на суспільну думку таким чином, що не завжди відповідає дотриманню прав.

"Є та ж Гельсінська спілка, яка, на мою думку, на сьогоднішній день теж фактично нічого вже не робить. Вони просто існують як авторитети, але активних дій протидії порушення цих прав фактично вже не вживають. І таких організацій достатньо багато",— зазначив експерт.

Також, Сергій Лисенко підкреслив, що попри те, що законодавець і влада намагаються створити нові інструменти для захисту прав – такі як мовний омбудсмен, бізнес-омбудсмен, інвест-няні – необхідно звертати увагу на те, що в більшості таких інструментів потреби немає. Замість створення нових органів, важливо належно організувати роботу тих механізмів, які вже існують. Влада повинна забезпечити ефективність існуючих правових інститутів, а не витрачати ресурси на створення нових, які не завжди вирішують реальні проблеми. Це має бути простим і зрозумілим кроком до забезпечення прав людини та стабільності в країні після війни.

Згідно зі статистикою, в ЄСПЛ знаходиться 8 000 справ проти України. Наша держава займає третє місце серед пʼятірки лідерів.

Зокрема, за минулий рік подано понад 2,5 тисячі нових заяв, що демонструє тенденцію до стабільного або навіть зростаючого числа скарг, особливо в умовах війни.

Незважаючи на те, що питання пов’язані з війною здебільшого розглядаються в контексті Міжнародного кримінального суду, ЄСПЛ продовжує отримувати справи, пов’язані з порушенням прав, таких як право на справедливий суд та інші фундаментальні права. Важливою причиною цього є значні проблеми з виконанням судових рішень в Україні, як на національному рівні, так і на рівні міжнародного судочинства. 

Зважаючи на ці фактори, можна очікувати, що кількість заяв у ЄСПЛ продовжить зростати. Війна не є єдиною причиною, адже системні проблеми з правами людини в Україні є значною мірою пов’язані з недостатньо ефективною судовою системою і проблемами виконання судових рішень. Тому хоча можна сподіватися на зменшення скарг після завершення військових дій, тенденція до зростання кількості звернень до ЄСПЛ скоріше за все продовжиться.

Утім, значним аспектом сучасного розвитку суспільства, і зокрема, нашої держави є обізнаність молоді про свої права. Адже це майбутнє нації.

"Я думаю, що молодь зараз обізнана в своїх правах краще, ніж ми. І навіть покоління назад за за за мною теж ще так не розуміло. Люди віком 25 і менше, найбільше вмотивовані з точки зору навіть захисту країни. І це досить цікавий феномен для мене особисто. Думаю на це впливає освіта і виховання",— говорить експерт.

Сучасні технології, розвиток соцмереж та доступ до інформації суттєво вплинули на суспільну обізнаність і готовність відстоювати свої права. Соцмережі стали не лише засобом комунікації, але й потужним механізмом формування громадянської свідомості. Вони дозволяють оперативно ділитися інформацією, викривати несправедливість та знаходити однодумців. Молодь, яка виросла в еру цифрових технологій, отримала можливість краще розуміти свої права, що стало одним із ключових чинників, наприклад, під час подій Революції Гідності. Те саме ми зараз можемо спостерігати в інших країнах, як-от у Грузії, де люди використовують ті ж інструменти для досягнення демократичних цілей.

Водночас залишається проблема недостатньої правової грамотності серед старших поколінь. Вони, на відміну від молоді, менш активні у використанні сучасних технологій та інструментів для самозахисту чи боротьби за свої права. Тому важливо проводити цілеспрямовану освітню й виховну роботу для населення, незалежно від вікових груп.

Україна поступово рухається до більш відкритого суспільства, яке забезпечує дотримання прав людини, включно з правами ЛГБТК+ спільноти. 

"Я вважаю, що ми достатньо близькі до найвідкритіших в цьому плані країн в Європі. Тому що і там, і тут є ті, хто це не приймають і їх держава захищає одних одну групу від інших",—висловився Сергій Лисенко.

Також, експерт наголосив, що тут варто враховувати специфіку українського суспільства, значну роль релігії та культурних традицій, які в багатьох регіонах все ще мають вплив на світогляд людей. Проте з розвитком демократичних цінностей та інтеграцією в європейське співтовариство ставлення до таких питань поступово стане більш прийнятним.

Одним з останніх правових питань, які висували представники ЛГБТК+ спільноти стали одностатеві шлюби. Уже зроблено певні кроки в цьому напрямку, наприклад, обговорення цивільного партнерства для одностатевих пар, що набуло особливої уваги в умовах війни, коли питання прав партнерів у військових і правонаступництва стали гострими.

Програмний директор УГСПЛ Максим Щербатюк розповів УНН про те, як наразі працює Українська Гельсінська спілка та з якими викликами стикається.

"Більшість ключових напрямків роботи так чи інакше повʼязані зараз з війною. І зокрема, надається правова допомога по різним питанням і тому що люди звертаються з різних", — пояснив Максим Щербатюк.

Велика частина роботи стосується підтримки людей, які опинилися в складних ситуаціях через воєнні дії, таких як військовополонені, зниклі безвісти, а також жертви катувань. Значний акцент робиться на порушеннях міжнародного гуманітарного права, а також на випадках колабораціонізму.

Окремо виділяються питання допомоги внутрішньо переміщеним особам, зокрема в контексті виявлення недоліків законодавства, яке стосується їхніх прав. Також розглядаються правові аспекти мобілізації, дотримання прав військовослужбовців.

Крім фіксації та боротьби з порушеннями, УГСПЛ приділяє велику увагу превентивній освітній діяльності. 

"У нас є освітні програми по міжнародному гуманітарному праву по навчанню юристів, по навчанню молоді, по навчанню державних службовців. І це те, що стосується прав людини в діяльності різних галузей в нашій державі", — зазначив експерт.

Просвітницька діяльність у сфері прав людини, як зазначено представником УГСПЛ, є надзвичайно важливим напрямком, який завжди залишається актуальним. Формально, освіта в Україні вже почала закріплюватися на правових тематиках, однак глибоке розуміння їхньої цінності часто формується лише через особистий досвід несправедливості або проблем, які безпосередньо стосуються конкретної людини. 

Тому УГСПЛ, вбачають свою відповідальність допомогти людям усвідомити, як права людини впливають на їхнє життя, навчити розпізнавати випадки порушення прав і, за потреби, правильно їх захищати.

Проте варто розуміти, що жодна окрема організація не може охопити всі аспекти, тому розвиток і підтримка цього напрямку залишається нагальною потребою.

Значного впливу на правову ситуацію несуть катування, вбивства та порушеннями міжнародного гуманітарного права, які супроводжують війну. Зокрема, питання військовополонених і зниклих безвісти стає дедалі масштабнішим, охоплюючи значну кількість українців, і водночас залишається без належного правового вирішення. Багато з цих проблем стосуються обміну інформацією між сторонами конфлікту, можливостей повернення полонених та підтримки їхніх сімей.

Правозахисні організації працюють над цими темами в кількох напрямках: юридична допомога сім’ям полонених, підтримка тих, хто повернувся з полону, а також вирішення законодавчих прогалин, пов’язаних із цією сферою. Водночас організації акцентують увагу на важливості дотримання Україною норм міжнародного гуманітарного права. 

Інший важливий блок – права внутрішньо переміщених осіб. Законодавство України в цій сфері залишається недосконалим, а судова практика стикається з численними викликами.

"Наше законодавство ніколи не було досконалим, і судова практика не була ніколи досконалою в цьому напрямку. І тут, ну, є, правда, багато роботи в контексті того, щоби забезпечити максимально, хорошу адаптацію її",— говорить Максим Щербатюк.

Актуальні питання компенсації за зруйноване житло та здоров’я, соціальна адаптація постраждалих і робота міжнародних механізмів підтримки потребують чіткої та ефективної роботи держави.

Паралельно триває боротьба за збереження свободи преси та пошук балансу між воєнним станом і правами журналістів. Це залишається викликом, що потребує ретельного врегулювання для забезпечення інформаційної прозорості без порушення безпекових норм. Усі ці аспекти створюють складну, але життєво важливу мозаїку захисту прав людини під час війни.

Якщо говорити про права, що стосуються гендерної рівності, то Максим Щербатюк не вбачає в цьому значного прогресу.

"Цей рух він умовний, тут можна навести факт гендерно зумовленого насильства, якого є купа в аспекті війни. Те, що Україна зробила ще у 2022 році не певні позитивні кроки в  напрямки щодо ратифікації Стамбульської конвенції, я б сказав — ми просто намагаємося зберегти те, що є",— зазначив програмний директор УГСПЛ.

Війна значно загострила проблему гендерно зумовленого насильства. Це стосується не лише випадків у зонах бойових дій, але й збільшення тягаря на жінок у тилу, які часто беруть на себе основні сімейні обов’язки. Разом із тим, участь жінок у військовій службі стає все більш визнаною, хоча це ще потребує суттєвого доопрацювання.

"Щодо одностатевих партнерств, ми  досягли в контексті того, що отримали рішення Європейського суду, це якраз справа наша. Але це тільки перший камінь, в цьому напрямку, щоб побудувати якусь досить стійку структуру, тому що це, в принципі, потребує зусиль дуже багатьох зацікавлених сторін і державних, і недержавних організацій" — наголосив фахівець.

Міжнародна система безпеки, яка була створена після Другої світової війни, з початком російсько-української війни показала свої слабкі місця.

 "Міжнародних організацій завжди виконують субсидіарну роль, тобто доповнюючу. Те, що не спрацьовує загалом вся міжнародна система безпеки. Це правда. Чи держави намірені її змінювати? Не впевнений, бо є велика кількість держав, які не готові до змін глобальних", — зазначив Максим Щербатюк.

"Добре, що взагалі щось є. Це принаймні якісь елементи певного впливу, але вплив достатньо умовний. Є питання, чи товариство Червоного Хреста повністю виконує свою роль. Це дуже розділена структура, яка має свої виклики в цьому в цьому аспекті. Тому мій висновок, що дійсно система міжнародного цього регулювання потребує змін в безпековому плані в першу чергу",—додав експерт.

У 2007 році в Україні заснували Центр громадянських свобод, головною місією якого стало становлення прав людини, демократії та солідарності в Україні та регіоні ОБСЄ задля утвердження людської гідності.

Член експертної ради Центру громадянських свобод Михайло Савва розповів УНН про те, наскільки ефективними є міжнародні механізми захисту прав людини в контексті російсько-української війни.

"Міжнародне гуманітарне право передбачає велику роль міжнародних гуманітарних організацій в процесі забезпечення прав позбавлених волі цивільних людей і їх звільнення. Тому ми співпрацюємо з міжнародними організаціями, наприклад, з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста",— говорить експерт.

Міжнародна Конвенція Червоного Хреста вказана в Женевських конвенціях, а також в конвенціях щодо військовополонених та щодо захисту цивільного населення під час війни.

"У нас з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста з одного боку дуже такі робочі, глибокі, конструктивні стосунки. З іншого боку, ми добре розуміємо, що ця організація станом на зараз виконує не весь функціонал, який вона мала виконувати під час війни. І тут я хочу підкреслити, що ми оцінюємо МКЧХ експертно. Тобто ми, на відміну від багатьох людей і багатьох представників влади теж, розуміємо, що вони можуть, а чого вони не можуть, що взагалі не передбачається їх мандатом",— говорить Михайло Савва.

За словами експерта, МКЧХ грає дійсно велику роль в розшуку людей, які зникли безвісті, як військовополонених, так і цивільних, і в комунікації між ось цими людьми, коли вони за гратами в рф і їхніми родичами в Україні або в інших країнах. Проте є деякі дуже важливі функції, які організація не виконує. 

Однією з головних проблем є те, що повномасштабна російсько-українська війна триває вже практично три роки, але й досі немає. країни-покровительки. Це такі країни, які беруть на себе функції захисту людей, які в полоні, або цивільних, які були захоплені. 

"Україна пропонувала Швейцарію, як країну-покровительку, але рф не погодилася на це, тому що вважає, що Швейцарія не є нейтральною країною. росія буде відмовляти будь-якій кандидатурі. Для цього випадку у Міжнародного Комітету Червоного Хреста є така можливість, як взяти на себе функції країни-покровительки. Але цього не було зроблено станом на зараз",— говорить експерт.

Проблема в тому, що Міжнародний Комітет Червоного Хреста зважають на свій нейтральний статус. Михайло Савваговорить, що якщо МКТХ візьме на себе функцію країни-покровительки — це дасть нові додаткові можливості для захисту людей. 

Наприклад, в рф зараз йдуть судові процеси. За інформацією, 575 українців зараз або засуджені з початку повномасштабного вторгнення, або вони зараз в судових процесах. Тобто це певна частина від загальної кількості людей, яких взяли в полон, і яким висувають звинувачення в тероризмі, вбивствах і тд. Переважна більшість цих справ сфальшований і не мають доказів у слідства, окрім зізнань людей, що є результатом тортур. І принципово важлива під час таких судових процесів, щоб хтось зовнішній, об'єктивний спостерігав за ними. Червоний Хрест отримує таку можливість, якщо він візьме на себе функції країни-покровительки. Проте зараз він цього не зробив і ось всі судові процеси проходять в рф без зовнішнього контролю. 

"Наразі Україна навіть не має повної інформації про ці судові процеси. Тому що значна частина адвокатів, працюють фактично на російську державу. Якщо б Червоний Хрест був в цих процесах, він би отримував повну інформацію про те, що відбувається. І він би бачив методи фальсифікації цих кримінальних справ і відповідно мав би інструменти впливу",— підкресли політолог.