Прощальне турне Меркель, Кримська платформа: чи поверне Зеленський Україну в світовий порядок денний

КИЇВ. 23 серпня. УНН. Незважаючи на те, що традиційний політичний сезон в Україні починається восени, кінець серпня надзвичайно багатий на ланцюжок значущих подій. Візит канцлера Німеччини Ангели Меркель до Києва, саміт Кримської платформи, 30-річчя Незалежності України, а останній день літа закінчиться зустріччю Володимира Зеленського та американського лідера Джо Байдена. УНН розбирався, що означають для країни всі ці події в геополітичному плані, і чи зможе Зеленський закріпити українську порядку на міжнародних рівні.

Символічний візит Меркель

Приїзд канцлера Німеччини Ангели Меркель в Україну, 22 серпня був одним з останніх закордонних візитів політичного лідера Німеччини на цій посаді. Візит відбувся після переговорів канцлера з президентами США і Росії. Експерти називають цей візит важливим з іміджевої точки зору, а його результати “цілком очікуваними і банальними”, так як ключовою темою зустрічі була війна на Донбасі і Північний потік-2, і дублювання старих позицій за цими темами.

Німецький політолог Андреас Умланд пояснює УНН, що цей візит по суті закінчився тим, що Зеленський і Меркель знову виклали німецько-українську позицію, але тут важливіший факт самого візиту.

“Позиції по Північному потоку залишилися старими. Якесь охолодження відносин між Німеччиною і Україною з’явилося через закінчення будівництва Північного потоку-2, але приїзд міністра енергетики Німеччини на Кримську платформу це вже добре. По приводу Північного потоку Меркель не могла зайняти іншу позицію, тому що це інтереси Німеччини. У свою чергу важливо, що вона запевнила Україну в енергетичній безпеці і якщо Росія буде використовувати потік як зброю, санкцій їй не уникнути”, — говорить Умланд.

Микола Капітоненко, експерт-міжнародник МЦПД говорить, що ключова проблема перебування Меркель при владі, те, що вона хотіла побудувати безпечну Європу і їй це не вдалося зробити в першу чергу через те, що відбувається на Сході. “Через позицію Росії, через непродумане східне партнерство, через слабкі і неефективні пострадянські держави, які не виправдали очікування Німеччини. Візит спочатку в Росію, потім в Україну — як символ її нездійсненної мрії. Наприкінці вересня вона йде, і очікувати якихось обіцянок і т.д. було неправильно. Це логічний політичний кінець”, — говорить він.

Альона Гетьманчук, директор Центру “Нова Європа” звертає увагу на дату візиту Меркель: після Москви і до саміту Кримської платформи і 30-річчя Дня незалежності України, в яких Меркель не братиме участі.

“Могло б бути дійсно ефектно: канцлер Німеччини і міністр закордонних справ цієї країни два дні поспіль знаходяться з візитом в Україні. Могло б, якби Меркель приїхала (або залишилася) на Кримську платформу 23 серпня, а Гайко Маас — 24 серпня в День незалежності, або ж навпаки”, — вважає вона.

Умланд називає це перебільшенням і звертає уваги на позицію Меркель щодо Кримської платформи і причини, чому так сталося. За його словами ключове — це події в Афганістані, друге — політичний рівень гостей на саміті, більше міністерсько-дипломатичний.

“Я чітко сказала, що анексію Криму ми вважаємо порушенням міжнародного права. Тут нічого не змінилося. Ми говорили про те, що приїде на Кримську платформу наш міністр закордонних справ, і за день до цього я приїду. Те, що наш міністр зараз не приїде, не пов’язаний з нашими відносинами з Росією, а лише з тим, яка ситуація склалася зараз в Афганістані. Тому ми зараз відправляємо сюди нашого міністра енергетики та економіки, який має такий же ранг, як міністр закордонних справ”, — пояснила вона під час свого візиту в Києві.

Експерти вважають, що хто б не став наступником Меркель, не варто чекати зміни риторики, особливо що стосується Донбасу. Останній місяць, Німеччина не раз озвучувала вимогу — імплементувати “формулу Штайнмайера”, яку Київ погодився ввести в українське законодавство. Зараз же українська влада повинна вибрати курс і позицію до цієї обіцянки, яке українське суспільство в більшості своїй сприймає як загрозу національній безпеці країни.

Піар до річниці Незалежності

Спочатку запустити “Кримську платформу” влада планувала в травні цього року — під річницю депортації кримських татар у 1944 році. Однак урочисте відкриття вирішили перенести на серпень, напередодні Дня незалежності. 23 і 24 серпня політичні аналітики пропонують розглядати в комплексі як демонстрацію головних меседжів: Крим це Україна, у країни є міжнародна підтримка, в тому числі у вигляді ключового партнера-Німеччина, а військовий парад як демонстрацію сили і захисту Європи від агресора сусіда — Росії.

Кримський саміт дійсно значне інформаційне подія. До столиці приїхали представники з більш ніж 46 країн світу (всі країни ЄС і НАТО). Серед яких, 14 лідерів держав: 10 президентів, чотири прем’єри, голови парламентів і 13 міністрів закордонних справ, міністри оборони, міністри енергетики і посли.

Сьогодні в ході саміту ряд учасників зробили заяви, які об’єднує одна теза — країни не визнають анексію українського півострова Росією. Організація саміту “Кримська платформа” коштувала державному бюджету майже 6,8 млн гривень, а за неофіційною інформацією бюджет перевищив 2 млн доларів. Ще близько 5,5 млрд гривень виділили на святкування Дня незалежності. За словами експертів, це ціна повернення країни в світове інформаційне поле, так як предметно платформа нічого не вирішує.

“Одна з основних проблем Кримської платформи, як мені здається, — це відсутність критеріїв успіху або невдачі. Будь-яке дипломатичне зусилля чогось варте. І якщо воно робиться не для фотозвіту, то краще розуміти, до чого і навіщо прагнути. Але якщо узагальнити, то у нас забагато проблем навіть у відносинах з сусідами — проблем, які давно вже треба було вирішити. По-друге, Крим з глобального виклику світопорядку перетворився в обмежену проблему регіональної безпеки. Останній пункт особливо цікавий, тому що і сам світопорядок змінився. По суті, вся наша Кримська стратегія зводилася до того, щоб тримати його „в фокусі уваги“, ці слова можна було почути найчастіше. Так ось з’ясовується, що навіть це обмежене завдання вимагає чогось набагато більшого, ніж теза про російську загрозу для всього світу”, — говорить Капітоненко.

Самі ж творці “Кримської платформи” називають її “консультативно-комунікаційним механізмом”. Після сьогоднішнього дня “платформа” буде діяти як цілий комплекс заходів на різних рівнях, які будуть об’єднані цілями, прописаними в “Кримській декларації”.

Йдеться, наприклад, про принципи невизнання приналежності Криму Росії, про посилення санкцій проти неї, про захист прав людини в Криму, забезпеченні безпеки в Азовсько-Чорноморському регіоні або про “подолання негативних економічних і екологічних наслідків окупації”. Однак що нового в цьому через сім років окупації півострова досі незрозуміло. Наприклад, права кримських татар системно порушуються, проте “стурбованість” європейських політиків ніяк не вирішує проблему, і передумов, що щось може змінитися немає. Аналогічно як і наслідків для Росії, керівництво якої буде спокійно продовжувати діяти в своїх інтересах. Як приклад експерти наводять Туреччину, яка з 1974 року під санкціями тримає в окупації Північну частину Кіпру.

“Це хороша ініціатива, Україна про себе повинна нагадувати і це правильно. Але останні події в Афганістані підривають сенс цієї платформи, тому що зараз міжнародна увага, в тому числі Східної Європи прикута до „гарячої“ проблеми. Саме тому замість анонсованої участі МЗС Німеччини на Кримській платформі, приїхав міністр енергетики”, — говорить Умланд.

УНН детально розбирав “афганський кейс” як урок для українських політиків і чому важливо не допустити стану втоми від нас західних партнерів. Експерти вказують, що така інформаційна активність країни хороший хід тільки в сукупності розуміння курсу подальшого направлення і практичних дій. Змагатися в інформаційній війні з Росією Україна не зможе через обмежені фінансові ресурси, а тримати довго на порядку Крим або Донбас теж не вдасться, так як афганські біженці стануть головним болем європейських держав і США разом осінньої хвилею коронавірусау. Тому українському керівництву напередодні візиту Зеленського до Байдена вже варто підготувати замість прохань — конкретні пропозиції, а замість обіцянок — констатувати конкретні результати.