Смерть комбата. Огляд подій за 6-12 лютого

Михайло Толстих, більше відомий як Гіві, – громадянин України, народився в 1980 році в Іловайську Донецької області. У 2014-му приєднався до проросійських бойовиків, очоливши угруповання "Сомалі". Брав участь в боях за Іловайськ та Донецький аеропорт. Відомий своєю надзвичайною жорсткістю: у мережі неодноразово з’являлися відео, на яких було видно, як Гіві знущається над полоненими українськими солдатами. В Україні Михайла Толстих заочно засудили, влітку минулого року Міністерство внутрішніх справ оголосило його в розшук.

Ще наприкінці січня сепаратистські ЗМІ повідомляли про поранення і контузію Гіві. Напочатку лютого з’явилася інформація про те, що в ході боїв у Авдіївці Гіві отримав поранення, а вся його охорона була ліквідована. Цього тижня Михайло Толстих отримав рани "несумісні з життям".

Так, у зранку 8 лютого, ЗМІ облетіла звістка, що Гіві загинув у власному кабінеті в Донецьку внаслідок атаки зі "Джмеля". Для тих, хто не в курсі: "Джміль" – це реактивний вогнемет одноразового застосування, що представляє собою снаряд-ракету, нашпиговану вогняно сумішшю. Подібна штука знищує все живе в радіусі 80 квадратних метрів. Після того, як подібний "джміль" потрапив до кабінету Толстих, залишитися в живих йому не вдалося.

Як заявили в так званому "міноборони ДНР", командир батальйону "Сомалі" загинув у результаті так званого теракту, "до якого причетні українські спецслужби". Цю інформацію трохи згодом повторив і самопроголошений голова так званої ДНР Олександр Захарченко. Він оголосив триденний траур у "республіці" через загибель командира "Сомалі", а після цього назвав смерть Гіві "підлим убивством", яке вчинила "терористична організація під назвою Україна".

Тим часом у мережі почали розповсюджуватися інші версії смерті Гіві. Так, координатор групи "Інформаційний спротив", народний депутат України Дмитро Тимчук заявив, що після смерті Мотороли загибель ватажка батальйону "Сомалі" була неминуча, оскільки він занадто явно порушував монополію Захарченка. Віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко назвала смерть Гіві "зачисткою свідків та подільників".

Політичний експерт Вадим Карасьов тим часом стверджував, що до загибелі Гіві причетна Російська Федерація. Мовляв, Кремль хоче замінити так зване військове керівництво "ДНР/ЛНР" політичними фігурами, здатними до перемовин для врегулювання конфлікту на Донбасі. Його підтримав і народний депутат Андрій Тетерук, який заявив, що Москва ліквідує свідків своїх злочинів на території України, а наступними після Гіві можуть бути Захарченко та Ігор Плотницький.

Їм на це відповів прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, який вкотре заявив, що Москва не має жодного відношення до ескалації конфлікту на Донбасі. "Ми абсолютно і досить однозначно виключаємо, заперечуємо звинувачення на адресу російської сторони про можливу причетність до цього, про це не може бути й мови. А що стосується тих, хто стоїть за спробами дестабілізації, то вони повинні бути виявлені під час слідчих дій", – заявив Пєсков.

У четвер, 9 лютого, відповідальність за вбивство Гіві взяли на себе його спільники. До редакції російського видання "Новая газета" звернувся громадянин Росії, доброволець з Москви Ігор Мильцєв, який представився бійцем підрозділу "Сомалі". Мильцєв заявив, що замах на Толстих організували він і ще троє бойовиків. Убивство Гіві він називав помстою товаришів по службі, яких ватажок "Сомалі" покинув під час бою в Авдіївській "Промзоні".

"Йому помстився би будь-хто", — наголосив І.Мильцєв.

Втім, це зізнання не завадило російським ЗМІ знайти власного "крайнього" у смерті Гіві. В ефірі телеканалі "Росія 24" показали сюжет, в якому журналіст заявив, що виконавцем убивства був "якийсь Ярош" (щоправда, візитівок на місті вбивства не знайшли), а от замовили Михайла Толстих "два представника українського істеблішменту" — Зорян і Шкіряк.

Ця новина буквально підірвала соціальні мережі – користувачі вибухнули сотнею повідомлень та коментарів. Хтось писав, що "Гі вбив Зорян, а Ві – Шкіряк"; хтось жартував, що судячи з почерку, вбивство, швидше за все, організував саме Шкіряк, а не Зорян; хтось стверджував, що Зорян і Шкірян – це українські Бонні та Клайд; а сам Зорян Шкіряк тим часом зібрав колекцію фотожаб на самого себе.