Пацієнти та лікарі: як має працювати система оновлення медичних стандартів - роз'яснення юристки

Чинне законодавство України не встановлює чітких строків оновлення стандартів лікування, а міжнародні протоколи не є автоматичними нормами без затвердження МОЗ, розʼяснила УНН голова комітету НААУ з медичного і фармацевтичного права та біоетики, професор Ірина Сенюта. Юристка також наголосила на необхідності посилення правового захисту пацієнтів, зокрема щодо вибору лікаря та доступу до якісної медичної допомоги.

Контекст

Медичні протоколи в Україні потребують постійного оновлення, щоб відповідати сучасним міжнародним стандартам лікування. Чинне законодавство передбачає їхній перегляд раз на п’ять років, однак пацієнтські організації переконані, що прогресивні напрацювання необхідно впроваджувати швидше. Член комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування  Валерій Зуб повідомив УНН, що комітет працює над розробкою механізму динамічного оновлення національних протоколів для адаптації до нових доказових методів лікування та змін у міжнародній медичній практиці.

Про оновлення стандартів лікування

За словами Ірини Сенюти, українське законодавство передбачає, що стандарти медичної допомоги в Україні повинні регулярно переглядатися і оновлюватися, але чіткий термін законодавством не встановлений.

Пункт 3.4.2 наказу МОЗ №751 від 28 вересня 2012 року вказує, що стандарти медичної допомоги мають регулярно переглядатися. Однак строк оновлення визначає сам розробник стандарту. Таким чином, немає чіткої вимоги до п’ятирічного терміну

Вона наголосила, що стандартизація медичної допомоги є важливим інструментом для забезпечення її якості, але це лише частина системи.

Чи зобов’язані лікарі використовувати міжнародні рекомендації

Ірина Сенюта підкреслила, що міжнародні рекомендації, міжнародні клінічні настанови не є автоматичним стандартом у сфері охорони здоров’я України, адже система стандартів закріплена в ст. 14-1 "Основ законодавства України про охорону здоров’я".

"Міжнародна рекомендація - це саме рекомендація. Щоб міжнародні клінічні настанови стали обов’язковими до застосування, потрібно пройти процедуру затвердження. Міністерство охорони здоров’я може перекладати і затверджувати міжнародні клінічні настанови, які будуть трансформуватися у нові клінічні протоколи медичної допомоги як загальнодержавні акти. Якщо переклад і затвердження здійснить заклад охорони здоров’я, то новий клінічний протокол буде обов’язковим саме для цього закладу, у якому він введений в дію", - пояснила юристка.

Експертка також акцентувала увагу на важливості індивідуального підходу до кожного пацієнта, навіть за наявності чітких стандартів.

Медична допомога надається пацієнтові на підставі стандартів, проте немає жодного стандарту, який би визначив, на якій секунді, хвилині, що треба робити конкретному хворому. У них визначено загальну тактику дій, алгоритм, за яким має діяти медичний працівник. І зрозуміло, що в кожному випадку має бути враховано індивідуальний підхід до лікування пацієнта. У Європейській хартії прав пацієнтів, що підготовлена європейськими громадськими організаціями (вона не є документ, що може бути ратифікованим), закріплено право пацієнта на індивідуальний підхід при лікуванні. Ця Хартія впливає на визначення політики в європейській системі охорони здоров’я. Тому я за те, щоб ми лікували по стандартах, але до кожного пацієнта мали індивідуальний підхід у лікуванні, тому що це дуже важливо

Про права пацієнтів

Ірина Сенюта нагадала, що Конституція України гарантує кожному право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

"На жаль, в Україні трапляються ситуації, коли підзаконні акти обмежують права пацієнтів. Наприклад, вільний вибір лікуючого лікаря, що є правом за ст. 6 та 38 "Основ законодавства України про охорону здоров’я", за постановою №781 Кабінету Міністрів України трансформувалось у платну послугу (самостійний вибір лікуючого лікаря під час надання спеціалізованої медичної допомоги у плановому порядку у стаціонарних умовах)", — зазначила юристка.

Вона також підкреслила важливість освітньої роботи як для пацієнтів, так і для медичних працівників. За її словами, пацієнти мають знати і вміти реалізовувати свої права. Водночас медики повинні знати як свої права, так і обов’язки та їх неухильно виконувати, вважає юристка.

Наприклад, за словами Сенюти, лікар повинен давати рекомендації пацієнтам щодо лікування, а вони, своєю чергою, погоджуються або ні. Вона нагадала, що ст. 6 "Основ законодавства України про охорону здоров'я" передбачає право на вибір методів лікування за рекомендацією лікаря. "Тому тут таке велике вкраплення відповідальності закладено для пацієнта, який робитиме вибір, надавати згоду чи відмовлятися від надання медичної допомоги. І це важливо, така активна позиція пацієнта в цьому. Хоча ми розуміємо, що він не має медичної освіти, але він має можливість запитувати, зокрема, про альтернативні методи лікування, про плюси і мінуси кожного методу лікування. І важливо також те, що пацієнт має право дати згоду на лікування його за новим клінічним протоколом", - наголосила юристка.

Вона додала, що законодавством України передбачена спеціальна форма згоди, якщо пацієнт погоджується на лікування за новим клінічним протоколом у наказі МОЗ №751 (інформована згода пацієнта на проведення діагностики та лікування згідно із новим клінічним протоколом). "Лікар повинен пояснити пацієнтові, що є можливість лікуватися за уніфікованими клінічними протоколами, є можливість лікуватись по новому клінічному протоколу, і тоді, якщо пацієнт погоджується, він підписує форму спеціальну на лікування за новим клінічним протоколом. Якщо ні, то стандартну форму за наказом МОЗ №110. Ну і, звичайно, в Україні кожен пацієнт має право відмовитися від медичного втручання", - зазначила юристка.

За словами Сенюти, регулювання прав пацієнтів в Україні потребує вдосконалення, зокрема через ухвалення нового закону, наприклад, Медичного кодексу. Проте навіть у чинних умовах існує достатньо інструментів для їх захисту та реалізації.

Головне - взаємодія пацієнтів і медичних працівників, яка базується на знанні та належній реалізації своїх прав і обов’язків, а також відповідальності. Це допоможе мінімізувати порушення і забезпечити надання якісної медичної допомоги